Отключить рекламу

Підпишіться!


Бухгалтер 911, квітень, 2018/№16
Друкувати

За які розрахунки єдиноподатник може «злетіти» зі спрощенки?

Мирошниченко Виталина, налоговый эксперт
Підприємець-єдиноподатник групи 3 вирішив орендувати приміщення в юрособи. Юрособа пропонує розраховуватися за оренду продукцією, яку виробляє підприємець (акти оренди і видаткові накладні на товари виписувати однаковими сумами). Чи допустимо це? І як узагалі може розраховуватися єдиноподатник, щоб не втратити спрощенку? Про всі нюанси — прямо зараз!

Як потрібно розраховуватися

Усі єдиноподатники груп 1 — 3 зобов’язані розраховуватися за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі (готівкою або безготівкою).

Це — пряма вимога п. 291.6 ПКУ. Порушення цієї вимоги може призвести до:

1) «скидання» зі спрощенки (п.п. 4 п.п. 298.2.3 ПКУ);

2) необхідності сплатити єдиний податок у розмірі 15 % від негрошового доходу (п. 293.4 ПКУ).

Юрособи-єдиноподатники в такому разі єдиний податок сплачують за подвійною ставкою.

До речі, заборона на негрошові розрахунки єдиноподатників живе вже близько 20 років. Народилася вона одночасно зі спрощенкою, а потім перекочувала і в ПКУ. Так ось, усі ці роки негрошовими не можуть бути лише розрахунки за: «відвантажену продукцію» (п. 1 Указу № 727*), «відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги(п. 291.6 ПКУ).

* Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» від 03.07.98 р. № 727/98 (втратив чинність).

Як бачите, заборона є на отримання негрошового доходу.

А ось негрошові виплати-витрати єдиноподатник цілком може здійснювати. Наприклад, виписати вексель при купівлі товарів.

Але… не все так просто. Починаючи з того, що податківці вже привчили всіх, що негрошові розрахунки для єдиноподатників заборонені «оптом»: і «прибуткові», і «видаткові» .

Див., зокрема, консультацію щодо векселів у категорії 107.12 ЗІР.

Тому краще уникайте негрошових розрахунків у принципі або відразу готуйтеся «до суду й оборони».

А щоб ви не губилися у здогадах, що можна, а чого не можна, зараз розглянемо основні способи розрахунків і розберемося, годяться вони для спрощенців чи ні.

Бартер

Що це таке? Згідно зі ст. 293 ГКУ міна (бартер) — це обмін товару на інший товар.

В аналогічному ключі трактує міну і ст. 715 ЦКУ. Причому в ній сказано, що договором може бути встановлений обмін майна на роботи (послуги).

Ключовий момент тут: кожна зі сторін договору міни є продавцем того товару, який вона передає в обмін і покупцем товару, який отримує натомість.

Що виходить:

— і отримати товар (продукцію, роботу, послугу) в оплату за свій товар (продукцію, роботу, послугу) єдиноподатник не може — заважає заборона на негрошовий розрахунок;

— і розрахуватися своїми товарами (продукцією, роботами, послугами) не може, адже він виступає їх продавцем (див. вище), а в оплату за них отримувати знову-таки може тільки грошову виплату.

Відповідно якщо взяти ситуацію із запитання, то відповідь — «ні, неприпустимо».

Обміном буде: «оренда» — на «продукцію». У такому договорі підприємець буде одночасно: 1) замовником «орендної послуги» і 2) продавцем своєї продукції. Врешті за свою продукцію він отримає «орендну послугу», а має право отримувати тільки виплату в грошовій формі.

Готівкою чи безготівкою.

Векселі

Векселі зараз уже не такі популярні, як раніше. Проте ризики є — потрібно розбиратися.

Податківці вважають, що єдиноподатники не мають права ні видавати векселі, ні отримувати їх.

Категорія 107.12 ЗІР, лист ДФСУ від 04.06.2015 р. № 5267/Д/99-99-17-02-02-14.

Насправді ж, усе не так однозначно.

Так, якщо спрощенець хоче прийняти вексель в оплату за відвантажені ним товари (роботи або послуги), то тут з фіскалами не посперечаєшся. Приймати вексель не можна, оскільки вексель — це не гроші. А коли єдиноподатник отримує в оплату товару (робіт або послуг) щось, окрім грошей, він порушує вимогу п. 291.6 ПКУ.

А ось щодо видачі векселів можна і посперечатися.

Знову ж таки вам вирішувати, хочете ви щось доводити податківцям чи ні.

Відкриваємо визначення товарів з п.п. 14.1.244 ПКУ: «товари — матеріальні та нематеріальні активи, у тому числі земельні ділянки, земельні частки (паї), а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення».

Тобто цінний папір може розглядатися як товар. Вексель — це цінний папір (ч. 1 ст. 14 Закону № 3480**). Відповідно розрахунок з контрагентом векселем — це, по суті, та ж міна, про яку ми говорили вище і яка єдиноподатнику заборонена.

** Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23.02.2006 р. № 3480-IV.

Але… справедливо це лише для випадку, коли вексель не наш. Тобто коли ми розраховуємося ним за допомогою індосаменту.

Якщо ж ми самі виписуємо вексель, то розглядати його як товар немає підстав, оскільки говоримо про «випуск (емісію)».

Але знову ж таки, враховуючи багаторічну практику фіскалів, усі ці аргументи можна використати хіба що в суді .

Взаємозалік заборгованостей

Такі розрахунки теж під забороною.

Зобов’язання сторін припиняються через залік зустрічних однорідних вимог.

Ст. 601 ЦКУ.

Тобто припиняється в тому числі зобов’язання контрагента оплатити єдиноподатнику кошти за отримані від нього продукцію (товари, роботи, послуги). Замість цього єдиноподатник «отримує» припинення власного зобов’язання з оплати. Таким чином, у цьому випадку єдиноподатник не отримає грошей за відвантажений товар, тобто вимога п. 291.6 ПКУ буде порушена. Отже, так чинити не можна.

Відступлення права вимоги боргу

Це заміна кредитора в зобов’язанні (ч. 1 ст. 512 ЦКУ). Наприклад, якщо єдиноподатник відвантажив товар покупцеві, а потім передав своє право вимагати борг від покупця новому кредиторові (за винагороду чи без неї — п.п. 14.1.255 ПКУ).

Чи дозволено це спрощенцям? Можна стверджувати, що дозволено. Головне, щоб новий кредитор передав компенсацію єдиноподатнику в грошовій формі.

Якщо ж єдиноподатник не продав, а навпаки — купив товар (оплатив його), то він може відступитися своїм правом вимоги товару новому кредиторові. Причому за будь-яку винагороду (як грошову, так і негрошову). Адже, нагадуємо, п. 291.6 ПКУ не обмежує форму розрахунків при купівлі єдиноподатником товарів (робіт, послуг) — обмеження є тільки при їх продажу. А в цьому випадку немає однозначних приписів розглядати/враховувати відступлене право вимоги як товар, за який з єдиноподатником повинні розрахуватися виключно в грошовій формі.

Проте податківці зараз узагалі не дозволяють спрощенцям застосовувати відступлення права вимоги боргу, оскільки вважають це негрошовими розрахунками ! Якщо готові з ними сперечатися в суді, ось аргументи:

— при відступленні права вимоги боргу відбувається лише зміна осіб, що беруть участь у погашенні зобов’язань, а п. 291.6 ПКУ ніяк не обмежує коло осіб, що мають право здійснювати розрахунок;

— у категорії 107.04 ЗІР є консультація, що забороняє підприємцям-єдиноподатникам укладати договори перевідступлення права вимоги боргу, з огляду на те, що це негрошові розрахунки. Водночас у листах Міндоходів від 27.02.2014 р. № 4167/5/99-99-17-02-02-10 і ГУ ДФСУ в м. Києві від 05.08.2016 р. № 17714/10/26-15-12-04-18 податківці заявляли про те, що відступлення права вимоги боргу не заборонене для спрощенців , але розрахунки з кредиторами повинні відбуватися тільки в грошовій формі. Зважаючи на таке неоднозначне тлумачення фіскалами норм ПКУ, рішення суду має бути на користь підприємця (п. 56.21 ПКУ).

Переведення боргу

Це — заміна боржника у зобов’язанні (ст. 520 ЦКУ). Як і відступлення права вимоги боргу, переведення боргу — це не форма розрахунку, а просто заміна особи, що погашає зобов’язання. Тому тут важливо, щоб єдиноподатнику погасили борг у грошовій формі. І неважливо, хто саме це зробить, оскільки п. 291.6 ПКУ не обмежує коло осіб, що мають право здійснювати розрахунок.

Утім, податківці, потрібно розуміти і тут «заперечуватимуть».

Електронні гроші

Електронні гроші — це не гроші, а по суті зобов’язання емітента погасити борг перед держателем електронних грошей (листи НБУ від 07.06.2013 р. № 25-112/6750, від 07.02.2014 р. № 25-109/5294). Відповідно:

отримувати їх в оплату за відвантажені товари (роботи, послуги) єдиноподатник дійсно не має права (оскільки це не гроші за своєю суттю);

а ось розраховуватися ними за куплені товари (роботи або послуги) формально можна, оскільки п. 291.6 ПКУ не обмежує розрахунки при покупках, і формально немає підстав дивитися на розрахунок електронними грошима як на продаж товару.

Проте податківці напевно будуть проти того, щоб спрощенець використовував будь-які електронні гроші (навіть законні). Очевидно, як і в ситуації з векселями, вони позбавлять спрощенки будь-кого, хто посміє розрахуватися електронними грошима: і того, хто отримав «електронний» дохід (і це правильно), і того, хто здійснював тільки «електронні» витрати.

Таких висновків можна дійти з листа ДФСУ від 15.08.2014 р. № 1773/6/99-99-17-02-02-14 (ср. 025069200).

Корисні поради

Ще раз повернемося до ситуації, яка послугувала приводом для написання статті: єдиноподатник винен юрособі орендну плату, а юрособа винна йому ту ж суму за товар. Якщо ці борги «згорнути», то отримаємо проблему.

Сторони повинні оплатити одна одній оренду і товар грошима, причому неважливо: готівкою чи безготівкою.

Якщо платіж буде безготівковим, обмежень немає.

Якщо ж розрахунки будуть проведені готівкою — єдине, про що потрібно пам’ятати: протягом доби суб’єкти господарювання можуть виплатити один одному готівки на суму не більше 10000 грн. (п. 6 розд. ІІ Положення № 148***).

*** Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління НБУ від 29.12.2017 р. № 148.

Для порівняння із сумою 10000 грн. враховується і приймання грошей, і їх сплата. Наприклад, протягом одного дня єдиноподатник може заплатити юрособі 5000 грн., і юрособа єдиноподатнику — 5000 грн.

Якщо ж цієї суми (10000 грн.) для вас мало, можна розбити платежі на декілька днів. Головне, щоб загальна сума готівкових розрахунків між вами не перевищувала 10000 грн. на добу.

Для того, чтоб распечатать текст необходимо авторизоваться или зарегистрироваться