Споримо з податківцями з оглядом на судову реформу

Отже, податківці винесли рішення, у тому числі нарахували суму податкового зобов’язання, які госпсуб’єкт вважає незаконним.

У платника є вибір: чи то відразу звернутися з позовом до суду, чи то спочатку спробувати вирішити спір у податковому органі вищого рівня¹. В адміністративне (у податковому органі) оскарження вірить мало хто. Але на практиці в межах цієї процедури нерідко виходить «відбити» в контролерів частину донарахувань (при цьому ефективність вища, якщо залучати до цієї процедури Офіс бізнес-омбудсмена).

¹ Див., зокрема, свіжий матеріал «Не прийняли Таблицю — можемо оскаржити в ДФСУ?» (журнал «Бухгалтер 911», 2018, № 27).

Варто пам’ятати, що оскарженню в суді підлягають, зазвичай, рішення податківців, які впливають на права й обов’язки платника (так звані акти індивідуальної дії). Найчастіше це податкові повідомлення-рішення (далі — ППР) (видані в тому числі з причин, не пов’язаних з порушенням податкового законодавства), податкові вимоги, повідомлення про відмову в прийнятті звітності, рішення про ПДВ-розреєстрацію тощо. Незважаючи на відсутність безпосереднього впливу на права/обов’язки платників, оскаржити в суді можна також і індивідуальні податкові консультації (про це є пряма згадка в п. 53.2 ПКУ).

В інших випадках, коли акти, що виносяться податківцями, не призводять до зміни прав/обов’язків платника, оскаржити їх не можна.

Як і раніше, обов’язок з доведення правомірності винесеного рішення покладається на податківців (презумпція правомірності дій платника) (ч. 2 ст. 77 КАСУ²). Але на практиці це не означає, що платник звільнений від доведення своєї правоти.

² Кодекс адміністративного судочинства України від 06.07.2005 р. № 2747-IV.

Далі поговоримо про те, куди подавати позов і як його оформити.

Обираємо суд. Розгляд позовів платників податків на дії/бездіяльність податкових органів віднесений до компетенції адміністративних судів (п. 1 ч. 1 ст. 19 КАСУ). Оскаржити рішення податкового органу можна за вибором платника — в окружному адміністративному суді за місцезнаходженням такого платника податків (згідно з даними, які зазначені ним у ЄДР, — причому незалежно від фактичного місцезнаходження) або за місцезнаходженням відповідача — у цьому випадку органу ДФС, який виніс оскаржуване рішення (ч. 1 ст. 25 КАСУ).

Якщо рішення суду першої інстанції вас не влаштовує, ви маєте право оскаржити його у відповідному апеляційному суді.

Важливо! Згідно зі ст. 297 КАСУ апеляційна скарга подається безпосередньо до апеляційного суду. Але до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляцію потрібно подавати, як і раніше, через суд першої інстанції, який виніс «нехороше» рішення (п.п. 15.5 п.п. 15 п. 1 розд. VII КАСУ).

А вже якщо й апеляційний суд вас не задовольнив, тоді настає час касації. При цьому зауважте, що сьогодні касаційна скарга подається до Верховного Суду.

Увага! Рішення у справах незначної складності касаційному оскарженню не підлягають (ч. 5 ст. 328 КАСУ). До них належать, зокрема, справи з оскарження рішення суб’єкта владних повноважень, на підставі якого може бути заявлена вимога про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує 100 ПМПО³.

³ У контексті КАСУ — це прожитковий мінімум для працездатних осіб з розрахунку на 1 січня календарного року, в якому подається позов або здійснюється інша процесуальна дія.

Строки подання позову. Питання строків подання адміністративного позову, крім КАСУ, регулюється ще й профільними нормативно-правовими актами. Так, ч. 3 ст. 122 КАСУ передбачає, що іншими законами можуть установлюватися інші строки для звернення до адмінсуду.

Тож у питаннях судового оскарження рішень, дій або бездіяльності податківців у межах контролю за дотриманням податкового законодавства нам варто зазирнути до ПКУ.

⁴ Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.95 р. № 481/95-ВР.

Згідно з п. 56.18 ПКУ платник має право оскаржити в суді ППР або інше рішення контролерів у будь-який момент після його отримання протягом 1095 календарних днів.

Тим же, хто оскаржує незаконність фінсанкцій на підставі Закону № 481, для звернення до суду наданий усього 1 місяць (про це повідомляла і ДФСУ, зокрема, у листі від 03.10.2017 р. № 2118 /Г/99-99-12-01-01-14/ІПК).

У випадку якщо до подання позову проводилася процедура адміністративного оскарження, строк для звернення до суду, на перший погляд, є скороченим. Причому п. 56.19 ПКУ надає платникові для цього 1 місяць, а ч. 4 ст. 122 КАСУ — 3 місяці. Водночас раніше (до судреформи) ВАСУ в цьому питанні, спираючись на норму про конфлікт інтересів (п. 56.21 ПКУ), виступав за застосування в таких випадках загального строку в 1095 днів після отримання «спірного» рішення за результатами адміноскарження (див. лист ВАСУ від 10.02.2011 р. № 203/11/13-11).

Вважаємо, що у зв’язку з проведенням судреформи підхід судів та податківців не повинен змінитися і строк для звернення до суду для платників, які спочатку пройшли процедуру адміноскарження, повинен залишитися тим же — 1095 календарних днів.

Що стосується апеляційної скарги, то для її подання за загальним правилом тепер відведено: для рішень суду — 30 календарних днів, для ухвал — 15 календарних днів (ч. 1 ст. 295 КАСУ). Подати касацію можна в 30-денний строк.

Судовий збір. Розмір судового збору залежить не лише від того, хто подає позов (юрособа чи фізособа), але й від характеру позовної вимоги — майнової чи немайнової. Судова практика склалася так, що при оскарженні ППР судовий збір сплачується як за подання позову майнового характеру. Його розмір за подання позову в суді першої інстанції становить:

— для юросіб — 1,5 % цін позову, але не менше 1 ПМПО⁵ і не більше 350 ПМПО;

⁵ Прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений на 1 січня календарного року, в якому до суду подається заява або скарга. Для 2018 року — 1762 грн.

— для фізосіб (у тому числі підприємців) — 1 % ціни позову, але не менше 0,4 ПМПО і не більше 5 ПМПО.

Якщо ж ми говоримо про вимоги немайнового характеру (наприклад, визнати недійсним рішення про відмову в реєстрації податкової накладної), то судовий збір становитиме:

— для юросіб і підприємців — 1 ПМПО;

— для звичайних фізосіб — 0,4 ПМПО.

При цьому якщо в позовній заяві є декілька вимог, то оплачувати кожну з них потрібно окремо (ч. 3 ст. 6 Закону про судовий збір)⁶.

⁶ Деталі знайдете в статті «Оскаржуємо в суді незаконне блокування ПН» (журнал «Бухгалтер 911», 2018, № 17).

За подання апеляційної і касаційної скарги на рішення суду ставка збору становить відповідно 150 % і 200 % ставки, яка підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Оформляємо позов. Нова редакція КАСУ висуває трохи інші вимоги до змісту позову. Поставтеся до цих змін дуже уважно, оскільки невідповідність вашого звернення до суду правилам КАСУ тягне за собою залишення позову без руху.

З чого зараз складається позов, ви можете дізнатися зі ст. 160 КАСУ. При цьому зверніть увагу, зокрема, на такі новації:

— зазначаючи реквізити сторін, не забудьте про ідентифікаційний код фізосіб та офіційну електронну адресу (якщо вона у вас є);

— викладаючи обставини, якими ви обґрунтовуєте свої вимоги, і зазначаючи докази, що підтверджують ці обставини, пам’ятайте, що новий КАСУ, крім класичних форм доказів (письмові, речові тощо), ввів нові: висновок експерта у сфері права (ст. 112 та 113 КАСУ), електронні докази (ст. 99, 100 КАСУ);

— у позові тепер потрібно зазначати відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися.

До позовної заяви додаються її копії та копії всіх документів, які «підшиваються» до неї відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.

Наприклад, при поданні позову, в якому відповідачем виступає орган ДФСУ, до суду потрібно подати: 1) позов і копії документів (для суду); 2) оригінал квитанції про сплату судового збору; 3) копію позову і копії всіх документів, які ви додали до позову для суду (для органу ДФСУ).

Що вимагати в позові? Адмінпозов може містити вимоги про:

— скасування або визнання недійсним рішення відповідача — суб’єкта владних повноважень;

— зобов’язання відповідача — суб’єкта владних повноважень прийняти рішення або здійснити певні дії;

— зобов’язання відповідача — суб’єкта владних повноважень утриматися від здійснення певних дій;

— виконання призупиненої або нездійсненої дії;

— встановлення наявності або відсутності компетенції (повноважень) суб’єкта владних повноважень;

— стягнення з відповідача — суб’єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням, дією або бездіяльністю.

Хто може представляти ваші інтереси в суді. Згідно зі ст. 55 КАСУ юрособа може брати участь в адміністративній справі в суді:

— або через свого керівника чи члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від імені юрособи відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юрособи);

— або через адвоката.

Перший спосіб зручний тим, що представляти інтереси підприємства в суді має право юрист (юрисконсульт), у якого немає адвокатського посвідчення. Щоправда, відповідні права такої особи потрібно обов’язково прописати в статуті підприємства. Не хочете возитися зі статутом — тоді залучіть адвоката (як працівника або за ЦПД).

Важливо! До 01.01.2019 р. представляти інтереси госпсуб’єктів у судах першої інстанції мають право юристи без адвокатського посвідчення (п.п. 11 п. 16¹ розд. XV Конституції України). А ось в апеляційному суді вже без адвоката не обійтися (або ж потрібно закріплювати повноваження на представництво в статуті — див. вище).

Зверніть увагу! Залучати адвоката не обов’язково, якщо справа належить до категорії малозначних. Перелік таких справ наведений у ч. 6 ст. 12 КАСУ. До них, зокрема, віднесені:

1) оскарження бездіяльності з приводу розгляду звернення або запиту на інформацію;

2) припинення юросіб і ФОП за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, визначених законом, або скасування держреєстрації припинення юрособ або ФОП;

3) оскарження рішення суб’єкта владних повноважень, на підставі якого може бути заявлена вимога про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує 100 ПМПО;

4) стягнення грошових сум, що ґрунтується на рішеннях суб’єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений КАСУ строк для оскарження;

5) типові справи (п. 21 ч. 1 ст. 4 КАСУ);

6) оскарження нормативно-правових актів, які відтворюють зміст або прийняті у виконання нормативно-правового акта, вже визнаного судом протиправним і недійсним повністю або в окремій його частині;

7) інші справи, які суд віднесе до малозначних.

Процедура розгляду справи. Крім звичних позовного і письмового проваджень у справі, тепер ми маємо ще й спрощене провадження. За правилами спрощеного провадження розглядаються справи незначної складності.

Не можуть розглядатися за правилами спрощеного провадження справи в спорах про (ч. 4 ст. 257 КАСУ):

— оскарження нормативно-правових актів (окрім випадків, передбачених КАСУ);

— оскарження рішень, дій або бездіяльності суб’єкта владних повноважень, якщо позивач також заявив вимоги про відшкодування шкоди, завданої такими рішеннями, діями або бездіяльністю, у сумі понад 500 ПМПО (наприклад, якщо сума ППР у 2018 році перевищує 881000 грн.);

— примусове відчуження земельної ділянки, інших розміщених на ній об’єктів нерухомого майна в цілях громадської необхідності.

В усіх перелічених випадках справи розглядаються за правилами загального позовного провадження.

Крім спрощеного провадження, з’явилося поняття типових справ.

Типові справи — це справи, відповідачем у яких є один і той самий суб’єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги (п. 21 ст. 4 КАСУ).

Типові справи мають незначну складність і можуть бути розглянуті в порядку спрощеного провадження.

Крім того, введено поняття «зразкова адміністративна справа» (п. 22 ч. 1 ст. 4 КАСУ). Так, якщо у провадженні одного або декількох адмінсудів знаходиться деяка кількість типових справ, то суд, який розглядає одну або більше таких справ, має право звернутися до Верховного Суду з поданням про розгляд однієї з них Верховним Судом як судом першої інстанції для винесенні зразкового рішення (ст. 290 КАСУ).

При прийнятті рішень у типових справах, які відповідають ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суди повинні враховувати правові висновки Верховного Суду.