Отключить рекламу

Підпишіться!


Бухгалтер 911, січень, 2018/№3
Друкувати

Звіт підприємця з ЄСВ «за себе». Усе розпочинається з прав і обов’язків

Кепіна Світлана, начальник Управління адміністрування єдиного внеску, методології та розгляду звернень платників податків Департаменту податків та зборів з фізичних осіб ДФСУ
Пролетів 2017 рік. Час підприємцям підбивати підсумки, здавати річні звіти. Одним зі звітів, який зобов’язані подавати ФОП, є Звіт з ЄСВ «за себе». Але чи всі зобов’язані його подавати? Як правильно розрахувати місячні суми доходу, з яких буде сплачений ЄСВ «за себе», щоб заповнити Звіт? Відповіді знайдете в цій статті.

«Звільненці». За загальним правилом фізособи-підприємці є платниками ЄСВ «за себе». Виняток із цього правила у 2017 році становлять ФОП, які є: 1) пенсіонерами за віком, незалежно від того, досягли вони загального пенсійного віку, встановленого Законом № 1058*, чи така пенсія оформлена на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку**, і отримують пенсію згідно із законом; 2) інвалідами і отримують згідно із законом пенсію або соціальну допомогу (звільняються від сплати ЄСВ «за себе» з наступного місяця після отримання відповідного статусу).

* Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-IV.

** У тому числі особи, яким призначені пенсії відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.91 р. № 796-XII і ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.91 р. № 1788-XII.

Будьте уважні: підприємці, яким призначена пенсія за вислугу років, скористатися цією пільгою не можуть.

Також передбачено звільнення від сплати ЄСВ «за себе» мобілізованих єдиноподатників без найманих працівників за місяці, протягом яких вони проходили військову службу (див. абзац перший п. 92 ч. 2 розд. VIII Закону про ЄСВ).

А ось для ФОП, які були прийняті на військову службу за контрактом, жодних пільг у частині сплати ЄСВ «за себе» за період військової служби, в Законі про ЄСВ не передбачено.

Важливо. Якщо ФОП увесь 2017 рік був звільнений від сплати ЄСВ «за себе» і при цьому не виявив бажання стати платником ЄСВ на умовах добровільної участі, то він Звіт з ЄСВ за 2017 рік не формує і не подає!

Якщо ж такий Звіт був поданий помилково, і в ньому ФОП, який звільнений від сплати ЄСВ «за себе», самостійно визначив базу нарахування ЄСВ, то суми ЄСВ, вказані у Звіті з ЄСВ «за себе», підлягають сплаті на загальних підставах і не підлягають скасуванню!

Див. роз’яснення в підкатегорії 301.09 ЗІР ДФСУ.

Якщо ви були платником частину 2017 року, базу нарахування ЄСВ проставте по місяць (включно), у якому вам була призначена пенсія або соціальна допомога.

База нарахування ЄСВ для загальносистемника. ФОП, що працювали у 2017 році на загальній системі оподаткування, здійснюють розрахунок суми ЄСВ «за себе» за звітний (2017) календарний рік до 10 лютого наступного року. Такий розрахунок вони проводять у таблиці 1 Звіту за формою № Д5. У ході його проведення підприємці: (1) визначають місячні суми доходу, які ввійдуть до бази нарахування ЄСВ; (2) обчислюють суми ЄСВ за кожним місяцем звітного року і в цілому за рік.

Нагадаємо, що з 01.01.2017 р. змінилися вимоги Закону про ЄСВ стосовно бази нарахування ЄСВ, визначуваної підприємцями-загальносистемниками. Тепер такі особи нараховують ЄСВ на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню ПДФО. При цьому сума ЄСВ не може бути меншою розміру мінімального страхового внеску на місяць (див. п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону про ЄСВ).

І не важливо прибутковим або збитковим («нульовим») був такий місяць звітного року для ФОП.

Якщо таким платником не отриманий дохід (прибуток) у звітному році, він зобов’язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування ЄСВ. При цьому сума ЄСВ не може бути меншою розміру мінімального страхового внеску.

Доходимо висновку. Щоб розрахувати місячну суму доходу, яка ввійде до бази нарахування ЄСВ, потрібна суму чистого доходу, вказаного в річній декларації (додатне значення графи 9 рядків «УСЬОГО» розділу I додатка Ф2 до декларації про доходи за 2017 рік), розділити на кількість місяців звітного року, протягом яких ФОП перебував на обліку як платник ЄСВ. І нехай вас не бентежить, що в п.п. 2 п. 5 розд. IV Інструкції № 449*** згадуються прибуткові місяці. До приведення положень Інструкції № 449 у відповідність до Закону про ЄСВ, їх слід застосовувати в частині, що не суперечить нормам цього Закону.

*** Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Мінфіну від 20.04.2015 р. № 449.

Якщо сума розподіленого доходу у відповідному місяці звітного року виявиться вище максимальної величини бази нарахування ЄСВ, у базу нарахування ЄСВ вона потрапить у сумі, що дорівнює такій величині; якщо нижче максимальної величини бази нарахування ЄСВ, але вище за мінімальну зарплату, в базу нарахування ЄСВ вона потрапить у фактичній сумі; нижче мінімальної заробітної плати, встановленої законом, базу нарахування ЄСВ підприємець повинен буде визначити для себе самостійно. При цьому її величина не може бути нижча «мінімалки»****.

**** Необхідні показники для 2017 року зможете знайти в статті «Важливі цифри 2017 року: оподаткування доходів фізосіб та соцстрахування» (журнал «Бухгалтер 911», 2017, № 1-2). — Прим. ред.

Після того, як ви знайшли базу нарахування ЄСВ, визначаємо суму внеску. Для цього до місячних сум бази нарахування ЄСВ застосовуємо ставку ЄСВ 22 %. Отримані місячні суми ЄСВ додаємо й отримуємо річну суму внеску, сплатити яку загальносистемник зобов’язаний до 10 лютого року, наступного за звітним.

База нарахування ЄСВ для єдиноподатника. Базу нарахування ЄСВ по кожному місяцю звітного року єдиноподатники визначають самостійно, але не вище за максимальну величину бази нарахування ЄСВ. Факт отримання/неотримання доходу тут не важливий. До визначеної бази нарахування ЄСВ застосовують ставку 22 % і отримують суму ЄСВ за місяць. Але врахуйте, що ця сума має бути не нижча (п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464):

— 0,5 розміру мінімального страхового внеску (у 2017 році — 352,00 грн.) — для ФОП-спрощенця групи 1;

— мінімального страхового внеску (у 2017 році — 704,00 грн.) — для інших ФОП-єдиноподатників.

Для того, чтоб распечатать текст необходимо авторизоваться или зарегистрироваться