Отключить рекламу

Підпишіться!


Бухгалтер 911, травень, 2018/№21
Друкувати

При перевірці ДФС вважає, що звичайна ціна = середньостатистичній: чи мають рацію контролери?

Смердов Виталий, шеф-редактор, buhgalter911@mail.ua
Ви, радше за все, пам’ятаєте, що мінімальна база ПДВ при продажу самостійно виготовлених товарів/послуг, — це їх звичайна ціна. У такому разі ви знаєте, що з визначенням таких звичайних цін є певні проблеми, зокрема відсутність чіткого порядку їх визначення. Причому останнім часом ця проблема стала виникати при податкових перевірках. Сьогодні ми з вами розглянемо один з таких кейсів.

Під час перевірки податківці вирішили, що платник при продажу товарів занизив базу ПДВ, — лише на тій підставі, що ціна товарів, за даними органів статистики, виявилася дещо вищою за договірну ціну, яку такий платник використав як базу ПДВ. Таким чином, ДФС фактично прирівнює звичайну ціну до середніх цін, визначених органами статистики.

Чи свідчить цей кейс про ризики для платників ПДВ? Безумовно, причому для більшості виробників товарів. Але чи правильно чинять податківці? Ні — причому це вже неодноразово підтверджувалося і судовою практикою.

При продажах на ринку України для визначення звичайної ціни слугують два визначення:

— власне, звичайна ціна (п.п. 14.1.71 ПКУ) — ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено ПКУ. При цьому, якщо не доведено зворотне, вважається, що така ринкова ціна відповідає ринковим цінам;

ринкова ціна (п.п. 14.1.219 ПКУ) — ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власникові за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично і фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також про ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за відсутності — однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівнянних економічних (комерційних) умовах.

Їх уважного прочитання вже достатньо, щоб побачити неспроможність підходу ДФС. Адже, як ви бачите, згідно з ПКУ податківці можуть судити про відповідність/невідповідність ціни товару ринковій тільки в тому випадку, якщо в них є відомості про ціни на ідентичний (а за його відсутності — однорідний) товар і тільки в порівнянних економічних (комерційних) умовах.

Причому цікаво, що податківці самі ж прямо вказували на це, зокрема, в листах від 15.08.2016 р. № 27600/7/99-99-14-02-01-17 і від 24.07.2012 р. № 20001/7/15-1217. В останньому контролери робили акцент на необхідності врахування таких умов договорів:

Раніше визначення такої порівнянності містилося прямо в ПКУ. Згідно з ним вона (порівнянність) фактично означала, що відмінності в умовах на досліджуваних ринках товарів (робіт, послуг) суттєво не впливають на ціни таких товарів (робіт, послуг).

— кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії);

— строки виконання зобов’язань;

— умови платежів, звичайні для такої операції;

— інші об’єктивні умови, які можуть вплинути на ціну.

Вважаємо, ніхто не сперечатиметься з тим, що зазначені умови договорів помітно впливають на ціну товару. Адже очевидно, що ціна товару за договором, який, наприклад, передбачає 100 %-ву передоплату, може істотно відрізнятися від ціни в умовах відстрочення платежу.

Це ж стосується умов доставки, страхування, надання знижок і гарантій тощо.

Зрозуміло, що середні ціни, за даними органів статистики, всіх цих умов не враховують.

Більше того, в листах органів статистики іноді прямо зазначається, що визначені ними ціни використовуються лише для розрахунку індексів цін на споживчі товари/послуги і для інших цілей не застосовуються.

У зв’язку з цим, якщо ціна на товар, що реалізується вами, нижча статистичної, це абсолютно не означає, що вона нижча за звичайну.

Якщо ж при перевірці податківці наголошують на зворотному і ставлять вам на цій підставі заниження бази ПДВ, то пам’ятайте, що у вас є всі підстави для оскарження такої позиції ДФС. Тим більше, протиправність подібних висновків податківців підтверджується і судовою практикою — див., зокрема:

— ухвалу ВАСУ від 21.03.2017 р. у справі № К/800/33795/16;

— ухвалу ВАСУ від 30.03.2016 р. у справі № К/800/18366/15;

— ухвалу ВАСУ від 29.02.2016 р. у справі № К/800/66541/13.

Водночас пам’ятайте, що перед початком процедури оскарження вам потрібно буде також підготуватися і довести за допомогою документів і зібраної інформації, що встановлена вами ціна є звичайною. Такими доказами можуть послугувати, наприклад, договори з іншими покупцями цієї продукції, наказ про проведення рекламної акції, наказ про продаж продукції за заниженою ціною у зв’язку з неможливістю продати її за колишньою ціною, прайс-листи, дані веб-сайтів із цінами на цю продукцію тощо.

Перед тим, як фіксувати «порушення» в Акті перевірки, податківці з високою вірогідністю нададуть запит з проханням обґрунтувати рівень цін на товар. Уже у відповіді на цей запит рекомендуємо зафіксувати зазначені аргументи.

Це надасть шанс відбити таке «порушення» і без процедури оскарження.

Таким чином, пасивною поведінкою платникові в подібному випадку не обійтися. Звичайно, ви можете згадати, що згідно із законом саме податківці повинні доводити свою правоту. Але, як показує практика (у тому числі судова), для отримання позитивного результату платник також повинен активно обстоювати свої права й інтереси — навіть у тому випадку, якщо висновки податківців очевидно протиправні.

Для того, чтоб распечатать текст необходимо авторизоваться или зарегистрироваться