Звітуємо з єдиного податку групи 4

Документи для сільгоспЄП

Нагадаємо, що юрособи та ФОП, щоб стати платниками сільгоспЄП, повинні не пізніше 20 лютого поточного року подати в контролюючий орган відповідний пакет документів (п.п. 295.9.1 ПКУ). Хоча інша норма ПКУ (п.п. 298.8.1) вимагає подати такі документи до 20 лютого . Тому щоб в аграрія не було проблем, радимо не зволікати та подати звітність заздалегідь.

Для кожної категорії потенційних платників сільгоспЄП документи, які вони подають для підтвердження статусу платника сільгоспЄП, різні. Коротко нагадаємо, які документи й куди зобов’язані подавати платники-юрособи.

Фізособи — платники податку зобов’язані подавати тільки загальну декларацію та додаток 1 до неї «Відомості (довідка) про наявність земельних ділянок» — в орган ДФСУ за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку).

При наданні звітності на 2019 рік потрібно використовувати форми:

— Податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи та додатка 1 до неї, затверджені наказом Мінфіну від 19.06.2015 р. № 578;

— Розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва, затвердженого наказом Мінагрополітики від 26.12.2011 р. № 772.

Детально з правилами заповнення цих документів познайомимося далі.

Декларація із сільгоспЄП

Загальна декларація. Як і ФОП, так і юрособи в загальній декларації відображають інформацію про всі земельні ділянки:

— які вони використовують у своїй сільгоспдіяльності. Якщо земля не використовується аграрієм у сільгоспдіяльності, наприклад, здається в оренду неплатникові сільгоспЄП, то площу такої землі включати до декларації не слід. Із цим погоджуються й фіскали (підкатегорія 108.02.05 ЗІР);

— на які в них належним чином оформлено право власності або користування (підкатегорія 108.02.02 ЗІР).

При цьому варто враховувати, що:

1) юрособи в загальній декларації відображають нарахований податок за всі землі незалежно від того, де (на території якої територіальної громади) вони перебувають;

2) ФОП у загальній декларації зазначають площу земділянок (і відповідно нараховують податок) лише за сільгоспугіддя, площа яких не може бути менше 2 га і більше 20 га. Якщо ж вони не потрапляють у ці межі, стати платниками сільгоспЄП їм не вдасться.

Сама форма декларації складається з двох частин: шапки та табличної частини.

У шапці слід зазначити:

— у графі «Порядковий номер за рік» порядковий номер поданої декларації. Нумерація проводиться окремо за типом декларацій незалежно від контролюючого органу, до якого подається така декларація;

— відмітку «Х» у графі «01 Загальна»;

— у графі «за__рік» зазначаєте рік, на який подаєте декларацію, — 2019 рік.

В інших графах шапки аграрій повинен зазначити інформацію про підприємство (його реєстраційні дані), про податковий орган, у який подається декларація, а також код КОАТУУ органу місцевого самоврядування, на території якого розміщена земділянка (графа 9). Оскільки подається загальна декларація, то зазначається код органу місцевого самоврядування за основним місцем обліку платника.

Переходимо до заповнення табличної частини.

У ній слід нарахувати податок у розрізі кожної земділянки та вивести загальну суму податку за всі земділянки, які є у власності або в користуванні аграрія та використовуються в сільгоспдіяльності.

Перш ніж приступити до заповнення табличної частини загальної декларації, спочатку кожен аграрій повинен згрупувати всі наявні в нього земділянки за категоріями, а саме рілля, сіножаті, багаторічні насадження, землі водного фонду. А потім у розрізі земель конкретної категорії згрупувати землі з однаковою нормативною грошовою оцінкою (далі — НГО).

Тобто виходить, що визначаючи загальний розмір податку, аграрій спочатку повинен нарахувати податок у розрізі кожної земділянки та/або групи ділянок, які мають одну НГО конкретної категорії сільгоспземель. А потім цю інформацію підсумувати в рядку 3, у якому відображаються узагальнюючі дані про нарахований податок за всіма земділянками.

Але щоб інформація про нарахований податок потрапила в ряд. 3 табличної частини декларації, слід правильно розрахувати податок за окремо взяту земділянку або групу земділянок однієї категорії, що мають одну НГО.

Правила заповнення окремих рядків табличної частини декларації наведемо в наступній таблиці.

Заповнення табличної частини декларації із сільгоспЄП

* Назву колонки не наводимо: її знайдете у формі декларації.

Після того, як аграрій заповнить табличну частину загальної декларації із сільгоспЄП, він повинен також заповнити поля (їх там два), що знаходяться під нею. У них він повинен поставити відмітку «Х» навпроти того документа, який подається разом з такою декларацією.

Якщо загальну декларацію заповнює ФОП, то відмітку «Х» слід поставити в ряд. 1 додатка «Відомості про наявність земельних ділянок».

Звітна декларація. Таку декларацію із сільгоспЄП подають тільки юрособи. У ній юрособа відображає інформацію про нарахований податок за землями, які розташовані на території одного органу місцевого самоврядування, тобто в одній сільській (селищній) раді (код за КОАТУУ один). У загальній же декларації, як сказано вище, інформація наводилася за всіма землями незалежно від їх місцезнаходження.

Тобто якщо сільгосптоваровиробник має декілька земділянок на території різних сільських (селищних) рад (коди за КОАТУУ різні), то він повинен подавати окремі звітні декларації на поточний рік за земділянки, що знаходяться на території кожної окремої сільської (селищної) ради, в контролюючий орган, якому підконтрольні вищезгадані ради.

Звертаємо увагу: якщо всі земділянки юрособи знаходяться на території однієї територіальної громади (код за КОАТУУ один), то, незважаючи на те, що й загальна, й звітна декларації мають ідентичні показники та подаються в одну податкову, подати потрібно дві декларації в один контролюючий орган. Річ у тому, що саме цього вимагають пп. 295.9.1 і 298.8.1 ПКУ (ср. ). Та й податківці заявляли, що загальна декларація для юросіб є підставою для реєстрації платником сільгоспЄП, а звітна — підставою для нарахування податку.

Що стосується заповнення юрособами звітної декларації із сільгоспЄП, то вона заповнюється подібно до того, як заповнюють загальну декларацію. Проте є особливості:

1) при заповненні шапки звітної декларації аграрій повинен вказати відмітку «Х» у графі «04 Загальна», а в графі 9 юрособі слід зазначати код КОАТУУ того органу місцевого самоврядування, на території якого розміщені земділянки, податок за які він нараховує в табличній частині декларації;

2) заповнювати табличну частину декларації юрособа буде за тим же принципом, що й загальну. Відмінність тільки в тому, що в кожну окрему звітну декларацію потраплять земділянки, які знаходяться на території однієї територіальної громади (код за КОАТУУ один), а не всі землі, які аграрій використовує в сільгоспдіяльності.

Додатки до декларації

Відомості про землі. Разом із декларацією із сільгоспЄП і ФОП, і юрособи подають додаток 1 «Відомості про наявність земельних ділянок».

Цей додаток юрособи подають і з загальною, і зі звітною декларацією.

У додатку до декларації аграрій (і ФОП, і юрособа) зазначає інформацію про кожну земділянку, щодо якої був нарахований податок, у табличній частині декларації (загальної чи звітної, коли йдеться про надання звітності юрособою). При цьому в додатку інформація наводиться за кожною ділянкою окремо в розрізі категорії земель незалежно від їх НГО. Тобто якщо в декількох земділянок розмір НГО 1 га однаковий, їх усе одно наводять у додатку в окремих рядках. Хоча в табличній частині декларації дані про них будуть зазначені в одному рядку.

Заповнити додаток до декларації достатньо просто:

— у кол. 3 — 5 зазначають дані про документи, які засвідчують/підтверджують право власності та/або користування земділянками. Інформацію беруть з правовстановлюючих документів на землю;

— у кол. 6 — 7 — дані про держреєстрацію речових прав на земділянку, а саме зазначають дату реєстрації та номер запису про реєстрацію. Беруть дані для заповнення зі свідоцтва про реєстрацію речових прав;

— у кол. 8 — кадастровий номер земділянки. Беруть його з правовстановлюючих документів на землю. Кадастровий номер є дев’ятнадцятизначним;

— у кол. 9 — код регіону, в якому знаходиться місце розташування відповідної земділянки. Як стверджують податківці в підкатегорії 108.02.05 ЗІР, код регіону є двозначним. Тобто зазначається тільки код області;

— у кол. 10 — код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ;

— у кол. 11 — площа земділянки. Її беруть із правовстановлюючих документів на землю або, наприклад, на порталі «Загальнонаціональна (всеукраїнська) нормативна грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення» (https://ngo.land.gov.ua/uk/about/).

Розрахунок сільгоспчастки. Юрособа повинна подати також разом із загальною і звітною деклараціями як їх додаток (про що зазначає в полі під табличною частиною цих декларацій) Розрахунок сільгоспчастки. ФОП цей додаток разом із декларацією не подає.

Для Розрахунку сільгоспчастки юрособа бере дані про дохід за минулий рік.

Форма самого розрахунку порівняно з минулим роком не змінилася. При заповненні цієї форми слід пам’ятати, що в ній аграрій до сільгоспдоходу відноситиме лише дохід, отриманий від реалізації сільгосппродукції, у тому числі виробленої на давальницьких умовах із сировини власного виробництва (п.п. 298.8.3 ПКУ і ряд. 1.7 Розрахунку сільгоспчастки).

Із цього випливає, що до сільгоспдоходу не потрапляє дохід від надання сільгосппослуг (оранка, збір урожаю тощо). Він лише ввійде до загального доходу та зменшить розмір частки сільгосптоваровиробництва.

Виняток установлено лише для сільгосппідприємств, які утворилися у 2018 році шляхом злиття, приєднання, перетворення, поділу або виділення. Вони мають право до сільгоспдоходу включати дохід від надання супутніх послуг, перелік яких наведений в абз. 6 п.п. 298.8.3 ПКУ.

Аграрій, який подає в строк усі вищезгадані документи, буде включений до Реєстру платників сільгоспЄП. Щоб переконатися, що вас туди включили, слід подати за місцем податкового обліку заяву в довільній формі (підкатегорія 108.02.06 ЗІР).