Головоломки з турзбору та поодинокі рішення… місцевих рад

¹ Детальніше про це ви могли прочитати в статті «Турзбір по-новому: платити більше й авансом… бажано» в журналі «Бухгалтер 911», 2018, № 52-53.

² Тут і далі — сільська, селищна, міська рада або рада об’єднаної територіальної громади, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.

Найголовніша головоломка полягає в тому, що старі рішення місцевих рад з 01.01.2019 р. не відповідають вимогам ПКУ. Чому?

По-перше, тому, що конкретні ставки податку до нового року встановлювалися такими рішеннями у відсотках від вартості всього періоду проживання (ночівлі) за вирахуванням ПДВ. З нового року ставки податку мають бути встановлені у відсотках від розміру мінзарплати, встановленої законом на 1 січня, для однієї особи за добу тимчасового розміщення.

Просто так узяти й застосувати «старі» відсотки, що фігурують у рішеннях місцевих рад, до нової бази справляння збору, звичайно ж, неприпустимо!

По-друге, нові правила справляння турзбору зобов’язують місцеві ради розміщувати й оприлюднювати на своїх офіційних сайтах перелік податкових агентів та інформацію про них (останній абзац п.п. 268.5.2 ПКУ). Звісно, в старих рішеннях цього немає.

По-третє, з 01.01.2019 р. місцеві ради отримали право встановлювати щомісячні авансові внески (для податкових агентів) (згідно з п.п. 268.7.1 ПКУ). І щоб упровадити таке ноу-хау, потрібно змінити рішення про встановлення збору.

Звісно, одним помахом чарівної палички рішення всіх місцевих рад країни не зміняться. А враховуючи те, що цього року в п. 49 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ закріпили законність внесення змін до таких рішень «коли захочеш» , багато хто з цим не став поспішати…

Давайте розглянемо питання, які могли виникнути у зв’язку з цим у податкових агентів, але здатні торкнутися й «кінцевих» платників збору.

Ставки «на зламі часів»

Розпочнемо з того, що до 11 лютого платники турзбору повинні були «закрити» декларацією минулий 2018 рік. Протягом усього минулого року діяли старі правила. Відповідно відзвітувати/сплатити потрібно було «за старим обрядом». І, сподіваємося, із цим проблем не виникло.

А ось із прийдешньою звітністю за І квартал, два місяці якого вже позаду, дійсно «гаряче».

ДФСУ вже висловилася із цього приводу (консультація в категорії 123.02 ЗІР). Вона справедливо зазначила, що «для забезпечення умов справляння туристичного збору у 2019 році встановленими ПКУ необхідними умовами, що мають бути реалізованими у рішеннях рад, є не тільки затвердження ставок збору, але й запровадження (або не запровадження) авансових внесків, визначення та оприлюднення переліку податкових агентів».

До нового порядку справляння збору не готова й форма декларації з туристичного збору³, і хочеться вірити, що Мінфін встигне це виправити…

³ Затверджена наказом Мінфіну від 09.07.2015 р. № 636. Зміни до форми декларації поки на стадії проекту: http://sfs.gov.ua/diyalnist-/regulyatorna-politika-/regulyatorna-politika/2019-rik/73163.html.

Водночас головні податківці країни зазначають: ПКУ передбачено, у разі якщо рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов’язковими згідно з нормами ПКУ, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм ПКУ із застосуванням їх мінімальних ставок (п.п. 12.3.5 ПКУ).

Але туристичний збір обов’язковим якраз-таки й не є! Про це свідчать пп. 10.2¹ і 10.3 ПКУ. Мало того, жодних мінімальних ставок збору ПКУ не передбачено (встановлена лише максимальна межа).

Із цього можна дійти висновку: поки ваша місцева рада рішення щодо турзбору не прийме/не оновить, підстав для його справляння немає!

Підтвердження відрядження: заручаємося копіями наказів!

Свіжі роз’яснення податківців із цього приводу зводяться до того, що підставою для застосування звільнення від сплати збору є документи, що підтверджують відповідний статус особи (ІПК ДФСУ від 06.02.2019 р. 420/6/99-99-12-02-03-15/ІПК).

Традиційно перебування особи у відрядженні підтверджувалося наказом або розпорядженням підприємства про направлення працівника у відрядження⁴.

⁴ Детальніше про це можете прочитати в статті «Кадрова азбука: оформлення відрядження» (журнал «Бухгалтер 911», 2017, № 13).

І хоча роз’яснення ДФСУ з такими висновками (у категорії 123.02 ЗІР) переведено в розряд недіючих, зважаючи на відсутність інших варіантів, радимо й зараз робити собі копії наказів/розпоряджень про направлення працівника у відрядження.

До речі, до 01.01.2019 р. у категорії 123.02 ЗІР знаходилося роз’яснення, у якому йшлося про підтвердження прибуття у відрядження іноземця. Тільки ось з 01.01.2019 р. фізособи-нерезиденти, що прибули у відрядження, від сплати турзбору більше не звільнені.

Тому логічно виникає запитання, як підтвердити ще й резидентський статус. Виходячи з визначення, наданого п.п. «в» п.п. 14.1.213 ПКУ⁵, іноді цей процес може бути зовсім не простим. Але в більшості випадків достатньо документа, що підтверджує українське «резидентство»: наприклад, паспорта або спеціального свідоцтва (для іноземців).

⁵ На яке, у свою чергу, посилається й п.п. «б» п.п. 268.2.2 ПКУ, який виводить з числа платників турзбору фізосіб-резидентів, що прибули у відрядження.

А ось чи достатньо пред’явлення такого документа чи краще і з нього зняти копію? Радимо варіант з отриманням копії.

Бронювання номера… без уточнення громадянства. Як розрахувати турзбір?

Таке запитання підняте в ІПК ГУ ДФС у Київській обл. від 30.01.2019 р. № 312/ІПК/10-36-12-03 (ср. ). Відповідь київських податківців: «Під час тимчасового розміщення в місцях проживання (ночівлі) має бути уточнено громадянство платника збору».

Потрібно розуміти, мається на увазі — «безпосередньо перед розміщенням» (коли з’явиться доступ до «туриста»). Оскільки розміщувати його можна тільки після того, як будуть «погоджені» всі формальності зі сплатою/справлянням турзбору (п. 268.6 ПКУ).

Інакше, «знання» про те, кого саме розмістили, допоможуть лише для правильного заповнення декларації. Але кошти на сплату збору, можливо, доведеться брати вже з «власної кишені».

Звернемо увагу, що знати резидентство «туриста» необхідно не лише у випадку з відрядженими працівниками, але й в інших випадках. Адже згідно з ПКУ (а відповідно й згідно з рішеннями місцевих рад) ставки збору для внутрішнього та в’їзного туризму (визначення дивіться в п.п. 14.1.277 ПКУ) можуть істотно відрізнятися.

Платники збору визначені в п. 268.2 ПКУ. Це особи, які розміщуються в місцях проживання (ночівлі). Тобто важлива саме особа «туриста», якого ми збираємося заселити.

Знову-таки, всі питання зі встановленням його особи та справлянням туристичного збору мають бути вирішені до заселення.

Підтвердні документи: тільки загальні моменти

Відповідаючи на це запитання, ДФСУ (ІПК від 01.02.2019 р. № 362/6/99-99-12-02-03-15/ІПК) не розповіла нічого нового, процитувавши загальний п. 44.1 ПКУ. На його підставі вона заявляє, що «у податкового агента, як суб’єкта ведення бухгалтерського обліку та нарахування податкових зобов’язань, має бути підтверджуючий первинний документ, який містить відомості про господарську операцію щодо сплати цьому податковому агенту певної суми коштів платником збору».

Водночас ДФСУ заявляє, що порядок надання податковим агентом платнику збору документів на підтвердження сплати ним збору Кодексом не регулюється.

Від себе додамо, що оскільки сплата збору не є платою за товари/роботи/послуги, то формально проводити її через РРО з виданням платнику збору касового чека не обов’язково (та можна й провести).

Якщо не «б’ємо» чек РРО, тоді платнику видамо квитанцію до прибуткового касового ордера (див. розд. III «касового» Положення № 148⁶). Якщо йдеться про ФОП, у якого немає РРО (а касової книги з ордерами у ФОП не може бути за визначенням), то він може скласти документ на «свій смак». Знову ж таки, краще, щоб він містив усі реквізити первинного документа з п. 2 ст. 9 Закону про бухоблік.

⁶ Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління НБУ від 29.12.2017 р. № 148.

Якщо йдеться про безготівкову оплату, то підтвердним документом буде документ того ж банку.

Передоплата проживання… без подальшого заселення: турзбору немає!

Це, знову-таки, запитання до київських податківців із зазначеної вище ІПК. У відповідь столичні фіскали зазначають, що у разі відсутності факту тимчасового розміщення у місцях проживання (ночівлі) у податкового агента відсутні підстави для справляння збору. Цілком справедливо, адже сума збору прямо залежить від кількості діб, проведених особою в місцях розміщення (ночівлі), а в цьому випадку вона дорівнює нулю.

Неповна доба: турзбір «по повній»!

Питання цікавить багатьох, тому піднімалося в ряді ІПК. І якщо ДФСУ (ІПК від 01.02.2019 р. № 362/6/99-99-12-02-03-15/ІПК) та ГУ ДФС у Київській області (ІПК від 30.01.2019 р. № 312/ІПК/10-36-12-03) були одноголосні, то логіка ГУ ДФС у Дніпропетровській області (ІПК від 07.02.2019 р. № 437/ІПК/04-36-12-23-21) від них відрізнялася .

Перші нагадали, що базою справляння збору відповідно до п.п. 268.4.1 ПКУ є загальна кількість діб тимчасового розміщення в місцях проживання (ночівлі), визначених п.п. 268.5.1 цього Кодексу. На підставі цього вони доходять висновку, що інший період проживання для визначення бази оподаткування збором нормами ПКУ не передбачений.

Дніпропетровські ж фіскали вважають, що це питання може бути віддане на відкуп… місцевої ради. Причому для його вирішення податківці пропонують податковому агенту звернутися до місцевої ради для отримання роз’яснення.

Мінекономрозвитку, до якого звернулася ДФСУ з проханням роз’яснити визначення поняття «доба» (лист від 18.02.2019 р. № 4501-06/7002-03) додатково вказало, що відлік доби проживання починається з 12:00 дня, що передує дню виїзду, та триває 24 години до розрахункової години, встановленої готелем. Але з урахуванням місцевих особливостей єдину розрахункову годину можна змінити.