Сайт для бухгалтерів №1 в Україні

Отримуйте
новини поштою!


Бухгалтер 911, січень, 2019/№5
Друкувати

Виплачуємо дивіденди: основні акценти — 2019

Сумцова Ольга, налоговый эксперт
Рік завершено, а отже, незабаром збори учасників товариства прийматимуть рішення про розподіл отриманого прибутку та можливу виплату дивідендів. Про основні моменти, на які слід звернути увагу при виплаті дивідендів, у тому числі й у світлі нового Закону про ТОВ1, розповімо в сьогоднішній статті.

1 Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 06.02.2018 р. № 2275-VIII.

Як часто можна виплачувати дивіденди?

Для ТОВ. Закон про ТОВ (ч. 3 ст. 26) встановлює, що ТОВ можуть виплачувати дивіденди за будь-який період, кратний кварталу, якщо інше не передбачено статутом. Відповідно, якщо в статуті:

1) закріплено конкретну періодичність виплати дивідендів, то орієнтуємося на періодичність, зазначену в статуті (робити це можемо і до, і після 17.06.2019 р.);

Нагадаємо, що п.п. 3 гл. VIII Закону про ТОВ говорить про те, що протягом року з дня набрання чинності Законом (тобто до 17.06.2019 р.) положення статуту товариства, що не відповідають цьому Закону, діють у частині, що відповідає законодавству станом на день набрання чинності Законом.

2) не закріплено конкретної періодичності виплати дивідендів — тоді дивіденди можуть виплачуватися за період не частіше, ніж квартал.

Також зазначимо, що тепер у Законі про ТОВ чітко встановлені і строки, протягом яких мають бути виплачені дивіденди — у строк не більше 6 місяців з дня прийняття рішення про їх виплату, якщо інший строк не встановлений статутом товариства або рішенням загальних зборів (ч. 4 ст. 26 Закону про ТОВ).

І ще відзначимо декілька важливих моментів, що стосуються виплат дивідендів у світлі нового Закону про ТОВ:

1) дивіденди виплачуються учасникам, які були такими на день прийняття рішення про виплату дивідендів (ч. 1 ст. 26 Закону про ТОВ);

2) ТОВ не має права виплачувати дивіденди учасникові, який повністю або частково не вніс вклад до статутного капіталу (ч. 3 ст. 27 Закону про ТОВ);

3) ТОВ не має права приймати рішення про виплату дивідендів або виплачувати їх, якщо (ст. 27 Закону про ТОВ):

— товариство не розрахувалося зі своїми учасниками у зв’язку з припиненням їх участі в цьому товаристві або з правонаступниками учасників цього товариства;

— у товариства недостатньо (буде недостатньо) майна для задоволення вимог кредиторів за зобов’язаннями, строк виконання яких настав.

Для АТ. Акціонерні товариства можуть виплачувати дивіденди тільки раз на рік (це випливає з ч. 2 ст. 30 Закону про АТ2). Водночас якщо в такого товариства є нерозподілений прибуток минулих років, то, потенційно, періодичність може бути й іншою.

2 Закон України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 р. № 514-VI.

Резервний капітал

Чи можна виплачувати дивіденди, не зробивши відрахувань до резервного капіталу?

Для ТОВ. Закон про ТОВ не містить вимоги про обов’язковість щорічного відрахування до резервного капіталу частини прибутку товариства. Тому якщо ви вже внесли зміни до статуту під новий Закон про ТОВ і «вичистили» вимогу про обов’язкове відрахування частини прибутку до резервного капіталу3, то можете не робити таких відрахувань.

3 Про нові вимоги до змісту статутів ви можете прочитати в статті «Закон про ТОВ: що вам потрібно зробити?» (журнал «Бухгалтер 911», 2018, № 21).

Якщо ж такі положення є в статуті, то формально вони вважаються чинними до 17.06.2019 р. (пп. 3 та 5 гл. VIII Закону про ТОВ), тобто відрахування до резервного капіталу потрібно робити. Але потрібно врахувати, що розподіл прибутку перебуває у винятковій компетенції загальних зборів, а тому направити її частину до резервного капіталу можуть тільки вони.

Будь-яких санкцій за нестворення резервного капіталу в нормативних актах не передбачено.

Для АТ. Для АТ встановлена обов’язковість формування резервного капіталу, мінімальний розмір (його зазначають у статуті — п. 4 ч. 2 ст. 13 Закону про АТ) і норматив щорічного відрахування чистого прибутку. Але це обов’язково тільки для АТ, що розміщує як прості, так і привілейовані акції. А якщо тільки прості — у такого АТ є право формувати резервний капітал (ст. 19 того ж Закону).

Оподаткування

Виплата юрособам. При виплаті платником податку на прибуток дивідендів учасникам-юрособам, у тому числі юрособам-нерезидентам, сплачується дивідендний авансовий внесок (винятки наведено в п.п. 57.11.3 ПКУ)4.

4 Детальніше про розрахунок дивідендного авансового внеску та відображення його в декларації ви можете прочитати в статті «Виплачуємо дивіденди: податково-обліковий путівник» (журнал «Бухгалтер 911», 2018, № 6).

Важливо! Єдиноподатники з 01.01.2018 р. при виплаті дивідендів не нараховують і не сплачують авансового внеску з податку на прибуток (п.п. 57.11.2 ПКУ). Причому навіть у тих випадках, коли виплачують дивіденди за періоди до 01.01.2018 р. (лист ДФСУ від 07.02.2018 р. № 517/6/99-99-15-02-02-15/ІПК, від 26.03.2018 р. № 8773/7/99-99-15-02-02-17).

Податок на репатріацію. Якщо ви виплачуєте дивіденди учасникам — юрособам-нерезидентам, не забудьте також утримати податок на репатріацію.

Важливо! Обов’язок з утримання податку на репатріацію покладається і на єдиноподатників (п. 297.5 ПКУ).

Перерахувати податок на репатріацію до бюджету потрібно під час виплати доходу нерезидентові (п.п. 141.4.2 ПКУ). Податок утримується за рахунок доходу нерезидента.

Податок на репатріацію утримується за ставкою 15 %, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів (п.п. 141.4.2 ПКУ). Для застосування норм про уникнення подвійного оподаткування нерезидент повинен: 1) бути бенефіціарним (фактичним) одержувачем (власником) доходу (п. 103.2 ПКУ); 2) надати довідку, яка підтверджує, що він є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір.

Утриманий податок на репатріацію відображається в ряд. 23 декларації з податку на прибуток і додатку ПН до декларації (заповнюється окремо на кожного нерезидента).

Навіть коли норми міжнародного договору звільняють від оподаткування певний вид доходу, платник усе одно зобов’язаний заповнити і подати додаток ПН такого нерезидента з пільгованим доходом (лист ДФСУ від 17.06.2016 р. № 13557/6/99-99-15-02-01-16, ЗІР 102.23.02).

Єдиноподатники також подають це додаток разом з декларацією з податку на прибуток (із заповненим ряд. 23)

Виплата фізособам. При виплаті дивідендів фізособам:

1. Емітент корпоративних прав виступає податковим агентом (пп. 170.5.1 та 170.5.2 ПКУ).

2. Дивідендний авансовий внесок не сплачується.

3. Із суми нарахованих дивідендів утримується ПДФО і ВЗ (ставки див. у таблиці нижче). А ось базою для нарахування ЄСВ дивіденди не є.

Хто виплачує дивіденди

Ставка ПДФО

«Звичайні» дивіденди

«Привілейовані»*

Юрособа — платник податку на прибуток

ПДФО — 5 % (ознака доходу — «109»); ВЗ — 1,5 %

18 % (ознака доходу — «101»); ВЗ — 1,5 %

Юрособа — платник єдиного податку

9 % (ознака доходу — «109»); ВЗ 1,5 %

* Дивіденди, які мають статус привілейованих або інший статус, що передбачає виплату фіксованого розміру дивідендів або суми, яка перевищує суму виплат, розраховану на будь-яку іншу акцію (корпоративне право). Такі дивіденди ПКУ прирівнює до зарплати (п.п. 170.5.3 ПКУ). Отже, з ними «працюємо» як зі звичайною зарплатою: утримуємо ПДФО за ставкою 18 % і ВЗ за ставкою 1,5 % (ЄСВ при цьому не нараховується).

4. Дивіденди остаточно оподатковуються під час їх нарахування (п.п. 170.5.4 ПКУ). Це означає, що якщо ви нараховуєте у 2019 році дивіденди за попередні роки, то ви утримуєте ВЗ і ПДФО за ставками, що діють у 2019 році.

Важливо! Не оподатковуються ПДФО дивіденди, які реінвестуються до статутного капіталу емітента, якщо при цьому не змінюються пропорції (частки) участі всіх акціонерів у статутному фонді емітента (п.п. 165.1.18 ПКУ).

Такі дивіденди відображаються у формі № 1ДФ з ознакою доходу «142». При цьому з таких дивідендів усе одно утримується ВЗ .

8. Якщо дивіденди виплачують:

— готівкою, знятою з рахунку в банку, або перераховують на карткові рахунки фізосіб — ПДФО і ВЗ сплачують у день виплати дивідендів (п.п. 168.1.2 ПКУ);

— з каси (за рахунок грошових коштів, які не були отримані в банку на зазначені цілі, а надійшли до каси підприємства) — протягом трьох банківських днів з дня, що настає за днем виплати (п. 168.1.5 ПКУ).

Якщо дивіденди нараховані, але не виплачені — ПДФО і ВЗ сплачують протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем місяця нарахування (п.п. 49.18.1, п. 57.1, п.п. 168.1.5 ПКУ).

Виплати фізособам-нерезидентам. При виплаті дивідендів нерезидентам — фізичним особам емітент-резидент застосовує ті ж правила оподаткування, що й у відносинах з фізичними особами — резидентами.

Тобто дивідендний авансовий внесок з них не сплачується. З доходів нерезидентів-фізосіб із джерелом їх походження з України не утримується податок на репатріацію, але вони оподатковуються ПДФО і ВЗ. При цьому ВЗ і ПДФО утримуємо за тими ж ставками, що й при виплаті дивідендів фізичним особам — резидентам (п.п. 170.10.1 ПКУ). Щоправда, щодо ПДФО можемо скористатися звільненням або пільгою, якщо це передбачено міжнародним договором про уникнення подвійного оподаткування. Виплату дивідендів нерезиденту-фізособі потрібно зазначити у формі № 1ДФ. При цьому нерезиденту потрібен податковий номер (лист МГУ ДФС від 26.02.2016 р. № 4262/10/28-10-06-11).

При виплаті дивідендів нерезидентам-фізособам утримуємо ВЗ.

Готівкові обмеження при виплаті дивідендів

АТ. Виплачувати дивіденди готівкою ризиковано. Адже для таких підприємств виплата дивідендів безпосередньо акціонерам (тобто без участі депозитарної системи) передбачається тільки двома способами:

1) на банківський рахунок акціонера;

2) поштовим переказом.

ТОВ. Їх чинне законодавство не обмежує у формах виплати дивідендів. Тому вони можуть обрати як безготівкову, так і готівкову форми виплати дивідендів.

Єдине, що слід пам’ятати таким підприємствам: виплачувати дивіденди готівкою можна лише в межах обмежень, установлених Положенням № 1485.

5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління НБУ від 29.12.2017 р. № 148.

Виходячи з вимог п. 6 Положення № 148 підприємство може виплачувати дивіденди готівкою:

— фізичній особі до 50000 грн. включно протягом одного дня за одним або декількома платіжними документами;

Якщо на користь однієї особи ви платите готівку й того ж дня отримуєте від неї готівку, то при цьому з граничною сумою порівнюється загальна сума таких платежів.

— юридичній особі до 10000 грн. включно протягом одного дня за одним або декількома платіжними документами6.

6 Вам буде цікавою стаття «Готівкові обмеження: що криється за простими нормами?» (журнал «Бухгалтер 911», 2018, № 26).

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі
Для того, чтоб распечатать текст необходимо оформить подписку
copy-print__image
Ця функція доступна тільки
авторизованим користувачам