Договір із самим собою: як підписати?

Чи законно? Відразу скажемо: підписувати договір з двох сторін одна і та ж особа не може. Річ у тому, що згідно з ч. 3 ст. 238 ЦКУ представник не може вчиняти правочини від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є. Виняток: комерційне представництво або інші випадки, встановлені законом.

Чому ця норма поширюється на ситуацію з підписанням договору?

Проблема тут у тому, що директор юрособи є представником тієї ж юрособи. Підписуючи договір від імені останнього із самим собою (тобто як із фізособою або ФОП), він явно діє у своїх інтересах.

Тим не менш існує альтернативна точка зору. Сенс її в тому, що директор і юридична особа не перебувають у відносинах представництва. Директор виступає від імені юридичної особи як її виконавчий орган.

Ця альтернативна позиція свого часу з’являлася в практиці вищих судових інстанцій (див., наприклад, постанову ВГСУ від 03.06.2014 р. у справі № 911/3556/13 // reyestr.court.gov.ua/Review/39057370). Проте ще Верховний Суд України дійшов висновку про те, що у відносинах між директором і юрособою застосовувати ч. 3 ст. 238 ЦКУ потрібно (див. постанову ВСУ від 23.09.2014 р. № 3-110гc14 // reyestr.court.gov.ua/Review/40821958).

Іншу позицію в судових рішеннях відтоді нам розшукати не вдалося. Тому настійно рекомендуємо не підписувати одній і тій же особі договір з різних сторін.

Як вирішити цю проблему? Завдання очевидне: зробити так, щоб однією зі сторін не виступав директор.

Якщо він доручить будь-якій третій особі укласти договір від його імені, то від ч. 3 ст. 238 ЦКУ ми далеко не підемо. Тут усе ж простежуватимуться дії директора у своїх інтересах. Якщо ж договір від імені юридичної особи підпише не директор, то, по суті, такий правочин уже відповідатиме ст. 238 ЦКУ. Адже інтерес в укладенні договору виявляють два різні суб’єкти — юрособа і фізособа/ФОП (він же директор).

Згідно з ч. 2 ст. 207 ЦКУ правочин, який вчиняє юрособа, підписується особами, уповноваженими на це її статутними документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Директор має право підписувати договори в силу закону.

Довіреність йому не потрібна. Якщо це не директор, то юрособа може уповноважити кого-небудь на підписання договору за допомогою: довіреності, статутних документів.

Довіреність. Найпоширеніший спосіб вирішення проблеми. Суть у тому, що юрособа доручає кому-небудь підписати такий договір від свого імені. Причому не важливо, це працівник підприємства чи ні.

Довіреність посвідчується нотаріально, тільки якщо сам договір теж буде нотаріально посвідчений (ч. 1 ст. 245 ЦКУ).

Проте погодьтеся, з точки зору ч. 3 ст. 238 ЦКУ схема не найнадійніша. Тобто навіть за наявності довіреності з однією зі сторін є ризик визнання такого договору недійсним. У судовій практиці рідко, але трапляються подібні рішення (наприклад, постанови ВС від 17.10.2018 р. у справі № 910/16391/17 і Київського апеляційного адмінсуду від 06.09.2018 р. у справі № 910/1798/16*).

* Див. за посиланнями: reyestr.court.gov.ua/Review/77329426 і reyestr.court.gov.ua/Review/76507160 відповідно.

Рішення загальних зборів. Менш поширений варіант, але, вважаємо, надійніший.

Суть його в тому, що загальні збори своїм рішенням передають право на укладення договору кому-небудь, доручаючи видати для цього довіреність. У цьому випадку таку довіреність також підписуватиме директор або інший уповноважений орган відповідно до конкретного статуту (ст. 246 ЦКУ).

Проте таким чином, на нашу думку, вже не можна говорити про те, що директор діє у своїх інтересах. Адже своїм рішенням юрособа додатково підкреслює волю юрособи укласти договір. Щоправда, за ситуації, коли в юридичної особи єдиний учасник (власник) ще і директор, проблема ч. 3 ст. 238 ЦКУ нікуди не дівається.

Найрадикальніший спосіб — внести до статуту посадову особу (кого-небудь, крім директора), яка могла б підписати договір від імені юрособи. Далі цього суб’єкта можна внести до ЄДР як підписанта (особу, яка має право здійснювати дії від імені юрособи, у тому числі укладати договори, без довіреності).

Отже, якщо юрособа і фізособа/ФОП (вона же директор такої юрособи) зберуться укласти договір, то:

1) підписувати такий договір з двох сторін одній і тій же особі не можна;

2) довірити третій особі (наприклад, головному бухгалтерові) підписання договору від імені юрособи з фізособою (ФОП) — директором можна за допомогою довіреності, але ця ситуація все ще може потрапити під ч. 3 ст. 238 ЦКУ;

3) найбезпечніший варіант — загальні збори довіряють кому-небудь підписати договір, а директорові доручають виписати відповідну довіреність;

4) якщо єдиний учасник (власник) юрособи ще й директор, то ризик визнання договору недійсним через порушення ч. 3 ст. 238 ЦКУ навіть з довіреністю і рішенням загальних зборів залишається.