Акт від ФОП: і нам добре, і йому непогано

* Річ у тому, що послуга споживається в процесі здійснення певної дії або здійснення певної діяльності (ч. 1 ст. 901 ЦКУ). Після того, як послуга надана, жодного активу в підприємства не залишається.

Запитання виникло неспроста. Хто не мріє оперативно себе «овитратити», причому не на шкоду ні собі, ні контрагентові?

Співпраця з ФОП для цього — ідеальний варіант, особливо в частині отримання послуг*. На відміну від товарів і робіт, «намацати» послугу практично нереально. Давайте поглянемо, що із цього може вийти.

У підприємства

Співпраця з підприємцем для підприємства — це відмінний варіант швидко додати собі витрат і таким чином оптимізувати податок на прибуток.

Вартість послуг, отриманих від підприємця, враховується при визначенні прибуткового об’єкта оподаткування в загальному порядку (за правилами бухгалтерського обліку).

Причому такий варіант «видобування» витрат підходить як малодохідникам, так і високодохідникам, які коригують фінрезультат на різниці. Адже жодних різниць, що «вичищають» з фінрезультату витрати платника на виплати підприємцям за товари/роботи/послуги, на сьогодні немає (зараз не говоримо про специфічні випадки на кшталт перерахування безповоротної фінансової допомоги, безоплатної передачі товарів/робіт/послуг підприємцям-єдиноподатникам).

Єдине, потрібно продумати і визначитися з послугами, які ви отримаєте від підприємця, щоб їх вартість не довелося пов’язувати з отриманням доходу. Домовтеся краще на ті послуги, вартість яких можна відобразити у витратах миттєво — у періоді отримання. Пояснимо.

У бухобліку діє принцип нарахування і відповідності доходів і витрат (ст. 4 Закону про бухоблік).

Він передбачає, що витрати визнають витратами періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені (п. 7 П(С)БО 16 «Витрати»). Тож якщо придбання послуг (робіт) потрібне для отримання регулярного доходу (який, скажімо, отримуємо частіше ніж раз на рік), то із цією ж періодичністю покупцеві, по-хорошому, слід фіксувати й пов’язані з ним витрати.

Якщо ж витрати неможливо безпосередньо пов’язати з доходом, їх визнають витратами в періоді здійснення (п. 7 П(С)БО 16).

Тож витрати підприємство повинне визнавати в тому періоді, до якого вони належать: спільно з доходом або в періоді фактичного понесення (якщо безпосередньо їх пов’язати з доходом проблематично).

Увага! Якщо це послуги оренди, то тут підключаються ще й орендні правила П(С)БО 14 — відображати витрати від оренди на прямолінійній основі протягом строку оренди або з урахуванням способу отримання економічних вигод, пов’язаних з використанням об’єкта (пп. 9, 17 П(С)БО 14).

Крім того, врахуйте: акт надання послуг — документ, який фіксує надання послуг і приймання їх замовником за кількістю. Але й він не завжди показник для відображення витрат. Навіть якщо його немає, відкладати момент відображення витрат на інший період не слід (ч. 5 ст. 9 Закону про бухоблік). Дата відображення операції в бухобліку не прив’язана до дати оформлення первинного документа. Тому якщо первинний документ від контрагента спізнюється, то доцільно відобразити витрати на підставі внутрішнього документа — самоакта. Головне, щоб самоакт містив усі обов’язкові реквізити з ч. 2 ст. 9 Закону про бухоблік (ср. ).

Але неоплату послуги (роботи) слід контролювати. Увага! Після закінчення строку позовної давності (визнання заборгованості безнадійною) суму непогашених зобов’язань доведеться включити до складу інших операційних доходів (Кт 717) (п. 5 П(С)БО 11, п. 15 П(С)БО 15).

У підприємця

Підприємцеві взагалі це нічого не коштуватиме. Надавши послуги (роботи) і надавши підприємству акт, він у себе доходи не відображає. Адже і підприємці-загальносистемники, і підприємці-спрощенці відображають доходи за касовим методом.

У загальносистемників згідно з п. 177.2 ПКУ об’єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручкою в грошовій і негрошовій формах) і документально підтвердженими витратами, пов’язаними з госпдіяльністю підприємця.

І як прописано в п.п. 2 п. 6 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат**, до її графи 2 записують дохід «…зокрема, кошти, що надійшли на поточний рахунок, касу платника податків та/або отримано готівкою…».

** Затверджений наказом Міндоходів від 16.09.2013 р. № 481.

В єдиноподатників доходом згідно з п. 292.1 ПКУ визнається дохід, отриманий протягом звітного періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій).

Тож у підприємців оподатковуваний дохід виникає в момент отримання готівки або в момент зарахування безготівкової виручки на поточний рахунок.

Отже, доти, доки гроші на рахунок за надані послуги не надійдуть, доходу в підприємця не буде. І не важливо, що послуги вже виконані й підтверджені актом.

Податківці не дрімають

У такому разі потрібно бути готовим доводити реальність операції. І раніше, і зараз податківцям мало однієї наявності первинного документа. Увагу вони звертають і на інші докази, що підтверджують фактичне здійснення операції.

Є навіть розроблені для податківців Методрекомендації щодо відпрацювання документально оформлених платниками податків нереальних господарських операцій***.

*** Лист ДФСУ «Про фіксування в актах перевірок результатів відпрацювання документально оформлених платниками податків нереальних господарських операцій» від 16.05.2016 р. № 16872/7/99-99-14-02-02-17.

Зокрема, податківцями перевірялася і перевіряється наявність:

— повноважень в осіб на підписання відповідних документів;

— руху активів у процесі здійснення господарської операції;

— фізичних, технічних і технологічних можливостей в особи здійснити ту чи іншу операцію.

«Наявність можливостей» — найбільш важливий для нашої ситуації елемент. Наприклад, може вивчатися наявність у підприємця-виконавця кваліфікованого персоналу, основних засобів, можливість здійснення операцій у відповідному обсязі у відповідні строки.

Тобто підприємець має бути не «який завгодно», а «фізично підготовлений» до надання послуг, які цікавлять нас.

Само собою, порядок має бути й у документах.

Потрудіться договір надання послуг з підприємцем оформити в письмовій формі (п. 2 ч. 1 ст. 208 ЦКУ).

Крім того, простежте, щоб у договорі було чітко прописано, що стороною виступає саме фізособа-підприємець, а не просто фізособа. І, звичайно ж, не забудьте отримати від підприємця документальне підтвердження його реєстрації як ФОП.

Інакше ви ризикуєте стати податковим агентом фізичної особи, яка надала вам послуги, із супутнім обов’язком утримати ПДФО (і ВЗ) із сум виплачених (нарахованих) їй доходів (п.п. 165.1.36, п. 177.8 ПКУ). Знову ж таки, оскільки йдеться про послуги — щоб не наразитися на необхідність сплати ЄСВ з винагороди, потрібно переконатися, що відповідний вид діяльності є у Витягу з ЄДР щодо підприємця.

Задокументуйте факт отримання послуг. Окрім акта з глибокою деталізацією, добре б ще оформити замовлення на надання послуг, а підприємцеві мати деталізовані звіти виконавця з калькуляцією їх вартості.