На карантині: «трудова» доплата і ЄСВ-різниця

Простій

Доплата до МЗП. Якщо суб’єкт господарювання потрапив під пряму дію постанови № 211*, то оплата працівникам часу простою в такому разі, як уявляється, повинна здійснюватися в розмірі середнього заробітку. Якщо роботодавець за власною ініціативою «йде в простій», оплата простою повинна здійснюватися з розрахунку не нижче 2/3 тарифної ставки (окладу)**.

* Постанова КМУ від 11.03.2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

** Детальніше про це ви можете прочитати в статті «Простій: оформляємо й оплачуємо» (журнал «Бухгалтер 911», 2020, № 12).

При цьому будь-який простій призводить до невиконання працівником у повному обсязі місячної (годинної) норми праці. Отже, для забезпечення мінімального розміру заробітної плати (виконання вимоги ст. 3¹ Закону про оплату праці) заробітну плату, нараховану йому за фактично виконану норму праці, слід порівняти з мінзарплатою, розрахованою пропорційно (!) виконаній нормі праці. При порівняльних розрахунках оплату простою «відкидаємо» — як виплату за невідпрацьований час.

ЄСВ, ПДФО, ВЗ. Тепер поговоримо про ЄСВ, ПДФО і ВЗ із зарплати працівників за період, у якому мав місце простій.

Оплата простою не з вини працівника входить до фонду додаткової зарплати (див. п.п. 2.2.12 Інструкції № 5***). Тому нараховуємо ЄСВ, ПДФО і ВЗ у загальному порядку за правилами, визначеними для зарплати.

*** Інструкція зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Держкомстату від 13.01.2004 р. № 5.

Але! Наявність простою не виключає необхідності сплачувати ЄСВ у розмірі не нижче мінімального страхового внеску — для працівників, у яких це місце роботи є основним.

Тому якщо в «простійному» місяці база нарахування ЄСВ за ставкою 22 %, визначена за основним працівником, виявиться нижчою за мінзарплату, обов’язково на різницю між цими двома величинами нарахуйте ЄСВ.

Для відображення такої ЄСВ-різниці в таблиці 6 Звіту з ЄСВ потрібно сформувати окремий (додатковий) рядок за тією застрахованою особою, за якою визначали ЄСВ-різницю.

Наведемо приклад.

Спочатку з’ясуємо, чи потрібно нараховувати працівникові доплату до МЗП. У порівняльних розрахунках бере участь тільки зарплата за фактично відпрацьований час (1571,43 грн). Оплату простою в розрахунок не беремо.

Мінзарплатна межа за працівником становитиме:

4723 : 21 х 11 роб. дн. = 2473,95 грн.

Зарплата, розрахована виходячи з рівня мінімальної заробітної плати за фактично відпрацьовані дні березня (2473,95 грн), вища за зарплату працівника за фактично відпрацьований час (1571,43 грн). Отже, працівникові нараховуємо трудову доплату в сумі:

2473,95 - 1571,43 = 902,52 (грн).

Тепер з’ясуємо, що виходить з ЄСВ. База нарахування ЄСВ за березень 2020 року (основна зарплата + трудова доплата + простійні) дорівнює:

1571,43 + 902,52 + 952,38 = 3426,33 (грн).

Її величина (3426,33 грн) нижча за мінімальну заробітну плату (4723,00 грн). Тому визначаємо різницю між цими двома величинами (1296,67 грн) і донараховуємо на неї ЄСВ. Загальна сума ЄСВ становитиме:

(3426,33 грн х 22 % : 100 %) + (1296,67 грн х 22 % : 100 %) = 1039,06 грн.

Відпустка «за свій рахунок»

Тепер розглянемо ситуацію, коли працівник частину березня відпрацював, а потім пішов у відпустку без збереження заробітної плати. Для визначення необхідності доплати до МЗП використовуємо той же підхід (див. вище).

Визначимо рівень МЗП, з яким порівнюватимемо нараховану працівникові зарплату за березень 2020 року:

4723 грн : 21 роб. дн. х 11 роб. дн. = 2473,95 грн.

Зарплата за відпрацьовані в березні дні:

3000 грн : 21 роб. дн. х 11 роб. дн. = 1571,43 грн.

Розмір доплати до рівня МЗП становитиме:

2473,95 - 1571,43 = 902,52 (грн).

Загальна сума зарплати працівника у березні року становитиме:

1571,43_оклад + 902,52_{доплата до МЗП} = 2473,95 (грн).

І звичайно, якщо основний працівник частину березня відпрацював, а потім пішов у відпустку «за свій рахунок», і його фактична зарплата менша за мінімальну, потрібно сплатити ЄСВ з мінзарплати. Принцип розрахунку ЄСВ-різниці такий же, як і в попередньому прикладі.

Винятки із цього правила — коли база нарахування ЄСВ дорівнює нулю (тобто відпустка припала на всі робочі дні місяця і жодних нарахувань, які входять до бази стягнення ЄСВ, у такому місяці в працівника не було). У цьому випадку ЄСВ-різницю не визначаємо.

У таблиці 5 Звіту з ЄСВ початок/закінчення відпустки без збереження зарплати не відображаємо. У таблиці 6 Звіту з ЄСВ інформацію про кількість днів наданої працівникові відпустки «за свій рахунок» відображаємо в графі 14.