Податковий кредит VS фіктивний контрагент

Відразу відзначимо — така практика податківців не нова. Але здебільшого вимоги податківців не мають під собою достатніх законодавчих підстав.

За яких умов платник має право на податковий кредит (ПК) з ПДВ, чітко визначає ПКУ:

1. Має бути здійснена операція придбання товарів/послуг (п. 198.1 ПКУ).

2. Платник повинен отримати від контрагента зареєстровану ПН на таке придбання (п. 198.6 ПКУ). При цьому згідно з п. 201.10 ПКУ ПН, складена і зареєстрована після 01.07.2017 р. у ЄРПН, є для покупця товарів/послуг достатньою підставою для відображення ПК з ПДВ і не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

А отже, поставити під сумнів право на ПК платника за наявності зареєстрованої ПН податківці можуть, тільки якщо буде доведено, що правочину (операції) реально не було.

Раніше однією з підстав для визнання податківцями правочину нереальним було відкриття на посадових осіб контрагента кримінальної справи за ст. 205 ККУ «Фіктивне підприємництво». Вважалося, що документи, видані фіктивною юрособою, не можуть підтверджувати реальність операції. Тобто операція визнавалася нереальною автоматично. Оскільки від цього страждало багато сумлінних платників, які працювали з такими контрагентами, наприкінці 2019 року ст. 205 виключили з ККУ, таким чином позбавивши фіскалів можливості «автоматично» визнавати правочини нереальними.

Ба більше, і до скасування ст. 205 ККУ суди заявляли, що факту відкриття кримінальної справи для визнання операцій нереальними недостатньо — має бути винесено рішення суду (наприклад, постанова Верховного Суду від 22.01.2020 р. у справі № 826/9569/18).

Судячи із ситуації, відповідного рішення суду про притягнення посадової особи контрагента до кримінальної відповідальності за фіктивне підприємництво не було, тому й говорити про нереальність госпоперації з таким контрагентом передчасно. Ба більше, навіть якщо б таке рішення було — важливо, щоб було доведено, що фіктивні операції здійснювалися саме за той період, за який здійснена йі ваша операція з контрагентом. При цьому зазначимо, що якщо стосовно контрагента відкрито кримінальну справу або є рішення, наприклад за ст. 212 ККУ «Ухилення від сплати податків», то це не є ще підставою для визнання правочину з ним нереальним.

Тому, тільки якщо конкретно ваш правочин з контрагентом, якого фіскали вважають фіктивним, буде визнано нереальним, у податківців можуть бути підстави зняти ПК. Про жодне «заочне» або «автоматичне» визнання правочину нереальним мови бути не може. Як зазначають суди (див., наприклад, постанову Верховного Суду від 25.09.2019 р. у справі № 817/992/15), аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Якщо реальне придбання товарів/послуг у контрагента було, можна простежити факт придбання товарів, їх подальший рух, є первинка — то законних підстав зняти ПК у податківців немає.

Також досить часто «нереальність» операції з контрагентом податківці намагаються обґрунтувати наявністю в їх базі податкової інформації: (1) про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів за ланцюгом постачання; (2) про відсутність у контрагента достатніх ресурсів для проведення госпдіяльності; (3) про відсутність контрагента за місцезнаходженням.

Водночас, як зазначають суди (див., наприклад, вищеназвану постанову Верховного Суду від 25.09.2019 р. у справі № 817/992/15, рішення Чернігівського окружного адмінсуду від 21.03.2019 р. у справі № 620/21/19), тільки наявність податкової інформації не може слугувати обґрунтуванням фіктивності або нереальності господарської операції:

Верховний Суд у постанові від 06.02.2018 р. у справі № 804/4940/14 зазначав, що

І найголовніше: норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв’язку з придбанням товарів/робіт/послуг), призначених для використання в його госпдіяльності. Порушення певним постачальником товару/робіт/послуг у ланцюгу постачань вимог податкового законодавства або правил ведення госпдіяльності не може бути підставою для висновків про порушення покупцем товару/робіт/послуг вимог законодавства з формування податкового кредиту (постанова Верховного Суду від 25.09.2019 р. у справі № 817/992/15).

Відповідно вимоги податківців зняти ПК тільки на тій підставі, що в них є підозри про можливу фіктивну діяльність контрагента, незаконні. Без аналізу первинних документів судити про реальність госпоперації вони не мають права.