Коли видобування води загрожує ЄП?

Вода — корисна копалина

З водою ми маємо справу щодня. Вона знаходиться навколо кожного з нас. Але багато хто з нас забуває, що вода є корисною копалиною .

Про це говорить і п.п. 14.1.91 ПКУ. Але це горде ім’я надається не усій воді, а лише тій, що видобувається з надр землі. Тобто тільки підземна вода є корисною копалиною.

Тому ті суб’єкти господарювання, які не видобувають воду з надр, а, наприклад, забирають її з поверхневих водних об’єктів (річок, озер, ставків тощо), мають справу з водою, якій статус корисних копалин не наданий.

Для кого видобування води — табу

Віднесення підземної води до корисних копалин відразу викликає у суб’єктів господарювання, які збираються добувати воду, запитання: а як цей статус впливає на їх право здійснювати її видобування?

Це питання є доволі актуальним для ФОП — платників ЄП груп 1 — 3 та юросіб — платників ЄП групи 3.

Щоб відповісти на запитання, слід відкрити постанову КМУ від 12.12.94 р. № 827, якою затверджений Перелік корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення.

Відповідно до цього Переліку усі види підземних вод, а саме мінеральні (лікувальні, лікувально-столові, природні столові), питні (для централізованого і нецентралізованого водопостачання), промислові, технічні і теплоенергетичні, визнані корисними копалинами загальнодержавного значення.

Отже, добувати підземні води, а також продавати їх платник ЄП груп 1 — 3 не може. На це вказують і фіскали (ІПК ДПСУ від 03.05.2019 р. № 1953/Б/99-99-13-02-03-14/ІПК і від 13.04.2021 р. № 1510/ІПК/99-00-04-03-03-06).

Він порушує умови перебування на спрощеній системі, оскільки здійснює видобування корисних копалин загальнодержавного значення.

Водночас платникам ЄП груп 1 — 3 не заборонені операції з водою. Тобто не заборонено використовувати воду у своїй господарській діяльності (для виробничих цілей) або питних і санітарно-гігієнічних. Головна умова — щоб така вода не була видобута з надр землі самим платником ЄП груп 1 — 3. Тобто щоб сам спрощенець не здійснював технологічні операції з вилучення та переміщення, у тому числі тимчасове зберігання, на поверхню підземної води (п.п. 14.1.51 ПКУ).

Отже, якщо спрощенець тільки придбаває воду в інших суб’єктів, які видобули її, то таку воду він може використати у своїй діяльності і на санітарно-гігієнічні та питні потреби, залишаючись платником ЄП.

При цьому він не стане платником рентної плати:

— ні у частині рентної плати за видобування води, оскільки воду він не добуває;

— ні у частині рентної плати за спецводокористування, оскільки на сьогодні платником цієї частини рентної плати є тільки первинний водокористувач, тобто суб’єкт господарювання, що добуває воду або забирає її з водного наземного джерела.

СільгоспЄП і вода — друзі

А ось для платників сільгоспЄП заборони на видобування корисних копалин, а отже, і підземної води немає.

Але щоб платники сільгоспЄП могли видобувати підземну воду, вони мають отримати відповідні дозвільні документи, а також, можливо, сплатити рентну плату.

Спецводокористування. Одним із документів, які слід отримати при видобуванні води зі свердловини, є дозвіл на спецводокористування. Його отримує той суб’єкт, який добуває воду із землі за допомогою певних технічних засобів (ст. 48 ВКУ). Вчиняючи так, госпсуб’єкт здійснює спецводокористування. А воно відповідно до ст. 49 ВКУ здійснюється тільки на підставі дозволу на спецводокористування.

З цього випливає: коли платник сільгоспЄП добуватиме зі свердловини на добу не більше 5 м³ води, то йому такі операції можна здійснювати без отримання дозволу на спецводокористування. Якщо ж він добуватиме воду у більшому об’ємі, то доведеться отримати дозвіл на спецводокористування.

Щоб отримати такий дозвіл, слід орієнтуватися на вимоги ст. 49 ВКУ, а також на Порядок, затверджений постановою КМУ від 13.03.2002 р. № 321 (ср. ).

Звертаємо увагу! Незалежно від того, отримав платник сільгоспЄП дозвіл на спецводокористування чи ні (оскільки добуває до 5 м³ води на добу) та використовує він воду в госпдіяльності або для санітарно-гігієнічних цілей (за загальним правилом, у цьому випадку рентну плату за спецводокористування платити не слід), нараховувати рентну плату за спецводокористування він не буде.

Видобування. Узагалі-то, добувати підземні води (окрім мінеральних) зі свердловини можна тільки на підставі спецдозволів (ст. 21 Кодексу про надра). Але є випадки, в яких платники сільгоспЄП можуть це робити і без дозволу.

Йдеться про два випадки (ст. 23 Кодексу про надра):

1) коли видобувають підземну воду зі свердловини для усіх потреб, окрім виробництва фасованої питної води, із кожного з водозаборів в об’ємі, що не перевищує 300 м³ на добу;

2) якщо добувачами води зі свердловини є сільгосптоваровиробники, частина сільгосптоваровиробництва яких за попередній звітний рік дорівнює або перевищує 75 % і таку здобуту воду вони використовують для сільськогосподарських, виробничих, а також власних господарсько-побутових потреб.

Оскільки ми говоримо про платників сільгоспЄП, які тримають сільгоспчастку на рівні 75 % і воду використовують у своїй діяльності, то зазвичай вони дозволи на видобування не отримують.

Водночас той факт, що платник сільгоспЄП може видобувати воду без дозволу на видобування, не говорить, що він не платитиме рентну плату за видобування води. Річ у тому, що: по-перше, від сплати рентної плати за видобування води платники сільгоспЄП не звільнені; по-друге, платниками рентної плати для видобутку корисних копалин є землевласники і землекористувачі, окрім суб’єктів, які належать до фермерських господарств, що здійснюють госпдіяльність з видобування підземних вод на підставі дозволів на спецводокористування (п.п. 252.1.4 ПКУ).

З наведеного вище випливає, що з числа платників сільгоспЄП не платитимуть рентну плату за видобування води тільки ті, хто:

— або не отримали дозвіл на спецводокористування, тобто за добу добувають воду в об’ємі менше 5 м³. На це вказують і фіскали в категорії 122.04 ЗIР;

— або віднесені до фермерських господарств.

Іншим платникам сільгоспЄП доведеться сплачувати рентну плату за видобування води. Нараховувати її вони будуть виходячи з вартості видобутої корисної копалини, тобто вартості видобутого об’єму води зі свердловини.

Коли рентну плату за видобування води розраховує платник сільгоспЄП, який апріорі не є гірським підприємством, то у нього постійно виникають проблеми з визначенням вартості видобутої води.

Річ у тому, що вартість видобутої води для розрахунку рентної плати розраховується за більшою з таких величин:

— за фактичними цінами. Тобто виходячи з розміру доходу, отриманого від реалізації води (п.п. 252.7.1 ПКУ). Правила визначення фактичної ціни прописані в п. 252.8 ПКУ;

— за розрахунковою вартістю. Коли визначають цей показник, то беруть до уваги витрати, понесені на видобування води, які скоректовані на рівень рентабельності гірського підприємства при видобуванні певного виду корисних копалин (п.п. 252.7.2 ПКУ). Правила визначення розрахункової вартості прописані в п. 252.16 ПКУ. Розмір коефіцієнта рентабельності на 2021 рік при видобуванні води визначений на рівні 0,103 (лист ДКЗУ від 02.03.2021 р. № 210/02).

Коли воду добувають для споживання, то у платника сільгоспЄП не буде фактичної ціни реалізації води (вона дорівнює нулю). Тому для розрахунку слід брати розрахункову вартість.

Рентну плату за видобування обчислюють в додатку 1 до декларації з рентної плати. У ньому податок розраховується за кожен квартал окремо. Подають таку декларацію щокварталу протягом 40 к. дн., наступних за останнім календарним днем звітного кварталу.