Сайт для бухгалтерів №1 в Україні

Отримуйте
новини поштою!


Бухгалтер 911, серпень, 2021/№35
Друкувати

Компенсація за невикористану відпустку: де можна помилитися

Ушакова Лилия, эксперт по кадровым и налоговым вопросам
Компенсація за невикористану відпустку — виплата, з якою роботодавці не товаришують. Як накрутять, наслухаються «дружніх» порад — і давай «граб­лі лобом збирати». Може, саме тому компенсація за невикористану відпустку залишається однією з виплат, про правильність і необхідність розрахунку якої постійно точаться суперечки працівників із роботодавцями, а роботодавців — із контролерами. Пропонуємо розглянути, на які граблі найчастіше наступають роботодавці.

«Тільки щорічна»

Говорять: виплачуйте компенсацію тільки за невикористану щорічну відпустку.

Це неправильно! При проведенні остаточного розрахунку необхідно нарахувати і виплатити компенсацію за невикористані дні:

щорічної відпустки;

— додаткової відпустки на дітей (ст. 19 Закону про відпустки).

А ось усі інші невикористані відпустки дійсно компенсації не підлягають.

При цьому підстава для звільнення жодного значення не має.

Навіть якщо звільняємо за прогул і є невикористані дні щорічної відпустки або відпустки на дітей, обов’язково їх компенсуємо грошима.

Навіть якщо трудовий договір припиняємо у зв’язку зі смертю працівника, розраховуємо компенсацію. Її одержувачами в такому разі будуть спадкоємці працівника (ч. 6 ст. 24 Закону про відпустки), що помер.

Звичайно, у випадку із смертю працівника одержувачі можуть і не здогадуватися, що їм щось не доплатили. Але якщо на перевірку завітає Держпраці і виявить це, біди не збудешся.

«Пропишіть і не нараховуйте»

Говорять: можна прописати у внутрішніх нормативних документах роботодавця, що невикористані дні відпусток на дітей за попередні роки не компенсуються.

Прописати можна все, що завгодно. Проте такі положення про некомпенсацію погіршують становище працівників порівняно із законодавством про працю. Тобто є недійсними на підставі ст. 9 КЗпП. Тому все, що не було нараховано працівникам, доведеться донарахувати і виплатити. Адже під виправленням суди розуміють не просто наявність наказу про проведення «втрачених» виплат, але й безпосередню їх виплату працівникові.

Див. постанову Верховного Суду від 12.04.2018 р. у справі № 816/2325/16 // reyestr.court.gov.ua/Review/73355617).

А зі звільненими працівниками це може перетворитися на справжній квест.

До того ж врахуйте, що не передбачено строк давності, після якого працівник втрачав би право на щорічні відпустки і відпустку на дітей. Тому абсолютно всі відпускні борги доведеться компенсувати грошима.

«1 місяць = 2 дні»

Говорять: при підрахунку кількості днів щорічної відпустки, що підлягають компенсації, слід використати правило: що за один відпрацьований місяць належать два дні відпустки.

Що тут скажеш? Такий підрахунок кількості днів можна використати, якщо цікаво дізнатися, скільки днів відпустки ви вже заробили. А ось для підрахунку днів щорічної відпустки, що підлягають компенсації, рекомендуємо скористатися механізмом, запропонованим Мінсоцполітики в листі від 28.10.2016 р. № 616/13/116-16.

Чому саме ним? Ну хоча б тому, що саме його використовує Верховний Суд при визначенні правильності підрахунку невикористаних днів щорічної відпустки, що підлягають компенсації.

Див. постанову Верховного Суду від 22.10.2020 р. у справі № 804/489/17 // reyestr.court.gov.ua/Review/92385228).

Тому якщо працівник або інспектор праці (як, до речі, було у зазначеній справі) буде не згоден із вашим розрахунком, то ви зможете знайти підтримку в суді.

Звичайно, наведемо варіант правильного розрахунку кількості невикористаних днів щорічної основної відпустки за неповний робочий рік:

Дкомп = Двідп х (Квідпр- Свідпр) : (Крік - Срік),

де Дкомп — кількість днів невикористаної відпустки, за які надається компенсація;

Двідп — загальна тривалість щорічної відпустки, яка надається за повний відпрацьований рік;

Квідпр — кількість календарних днів у поточному робочому році до дня звільнення;

Свідпр — кількість святкових і неробочих днів, що припадають на поточний робочий рік до дня звільнення;

Крік — загальна кількість календарних днів у поточному робочому році;

Срік — загальна кількість святкових і неробочих днів у поточному робочому році.

«Відраховуйте з компенсації»

Говорять: з працівником, що звільняється, слід обнулити розрахунки. Тому якщо він щось винен роботодавцю і не вистачає зарплати — відраховуйте/утримуйте з компенсації.

Ви не повірите, як багато роботодавців наступають на ці граблі! І тут навіть не процентівку (скільки можна відрахувати із зарплати) треба в голові тримати.

Тут слід запам’ятати, що, по-перше, з компенсації за невикористану відпустку проводити будь-які відрахування за виконавчими листами або відшкодування надміру виплачених коштів не можна.

Виняток — якщо компенсацію нараховують за декілька років.

На це звертає увагу Верховний Суд, наприклад, у постановах від 23.10.2020 р. у справі № 825/1834/17 (reyestr.court.gov.ua/Review/92385119) і від 25.07.2018 р. у справі № 819/959/16 (reyestr.court.gov.ua/Review/75510956).

Ну, а по-друге, в жодному разі не можна самовільно проводити будь-які відрахування із зарплати працівника, якщо це не передбачено законодавством, у тому числі ст. 127 КЗпП.

Чому наявність такого неправомірного відрахування — це жах для роботодавця? Тому що тут одне порушення спричиняє інше порушення, а саме — порушення вимог ч. 1 ст. 116 КЗпП. У результаті маємо непроведення повного розрахунку (невиплату всіх сум, що належать працівникові від підприємства) у день звільнення.

І тут навіть не Держпраці вже слід боятися, а того, що працівник може звернутися до суду з позовом до роботодавця про стягнення компенсації за невикористану відпустку і середнього заробітку (увага!) за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Візуалізуємо проблему. Є працівник, якому при проведенні остаточного розрахунку нарахували зарплату і компенсацію за невикористану відпустку в загальній сумі приблизно 40 тис. грн. Проте роботодавець не виплатив ці суми в день звільнення, а самовільно погасив за рахунок таких сум заборгованість за договором позики. Працівник трохи почекав, а потім звернувся за захистом своїх прав до суду. Що він отримав у результаті? Свої 40 тис. грн заборгованості і приблизно 500 тис. грн середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні. Ось така ціна помилки.

Див. постанову Верховного Суду від 09.12.2020 р. у справі № 754/3378/18 // reyestr.court.gov.ua/Review/93666719)

«Нехай відповідає інший»

Говорять: якщо працівник іде до іншого роботодавця, а грошей на виплату компенсації немає, домовтеся з працівником про звільнення за переведенням і перерахування компенсації його новому роботодавцеві, а далі зволікайте.

Є й такі поради. Дійсно, у ч. 3 ст. 24 Закону про відпустки міститься цікава норма, згідно з якою при звільненні за переведенням (тобто на підставі п. 5 ч. 1 ст. 36 КЗпП) на підставі заяви працівника можна суму належної грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки перерахувати на рахунок нового роботодавця. Але це не означає, що старий роботодавець може зволікати з перерахуванням. Воно повинне відбутися в день звільнення. Адже саме цього дня ст. 116 КЗпП вимагає провести з працівником остаточний розрахунок. Якщо ж цього не зробити, то може йтися про затримку розрахунку при звільненні.

Бажаєте приклад? Будь ласка.

Підприємство звільнило працівника за переведенням на інше підприємство. Нарахувало суму компенсації за невикористані дні відпустки, проте з її перерахуванням новому роботодавцеві працівника не поспішало. Тому, коли працівник звільнився й від нового роботодавця, той йому виплатив тільки свою частину компенсації.

Не розгубившись, працівник звернувся з позовом до суду, в якому просив стягнути з винного підприємства компенсацію за невикористану відпустку.

Винним суд визнав попереднього роботодавця працівника і стягнув з нього компенсацію за невикористану щорічну відпустку та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку.

У результаті працівник отримав суму в 10 разів більше, ніж суму компенсації, яку йому спочатку був повинен попередній роботодавець.

Див. постанову Верховного Суду від 05.08.2019 р. у справі № 295/4036/17 // reyestr.court.gov.ua/Review/83514434).

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі
Для того, чтоб распечатать текст необходимо оформить подписку
copy-print__image
Ця функція доступна тільки
авторизованим користувачам