Нове у військовому обліку та гарантіях для резервістів

Новий вид військової служби

Види військової служби в Україні визначає Закон № 2232*.

* Закон України «Про військовий обов’язок і військову службу» від 25.03.92 р. № 2232-XII.

Вони поділяються на: строкову службу; військову службу (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів і військових навчальних підрозділів ВНЗ; за контрактом; за призовом під час мобілізації, на особливий період; за призовом осіб офіцерського складу.

Змінами, внесеними до ч. 6 ст. 2 Закону № 2232, уведено новий вид військової служби — військова служба за призовом осіб з числа резервістів в особливий період.

У новій редакції ч. 9 ст. 1 Закону № 2232 резервісти — це особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань та призначені для їх комплектування в мирний час і в особливий період.

Нагадаємо, що особливий період триває в Україні з 18.03.2014 р., з дати набрання чинності Указом Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17.03.2014 р. № 303/2014. І він не припинився із закінченням мобілізаційних заходів (див. листи Міноборони від 18.10.2016 р. № 322/2/6917 і від 20.10.2016 р. № 316/1/906).

Гарантії для призваних резервістів

Які ж гарантії передбачені для резервістів під час служби в особливий період? Ті самі, що встановлені ч. 3 ст. 119 КЗпП для працівників, призваних або прийнятих для проходження інших видів військової служби.

Гарантії для резервістів під час служби встановлює ст. 39¹ Закону № 2232. Саме вона визначає, що особи, призвані на військову службу за призовом з числа резервістів в особливий період, користуються, зокрема, гарантіями, передбаченими ч. 3 ст. 119 КЗпП.

Тому в наказі про звільнення від роботи призваного працівника-резервіста посилайтеся саме на ст. 39¹ Закону № 2232.

Переформування військових комісаріатів

Військові комісаріати (військкомати) переформовані в нові структури — територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі — ТЦК).

Перелік документів при прийнятті на роботу

До переліку документів, які зобов’язаний надати громадянин при укладенні трудового договору, додали відповідний військово-обліковий документ (ч. 2 ст. 24 КЗпП). Таким чином, при працевлаштуванні працівник повинен надати:

1) паспорт (інший документ, що посвідчує особу);

2) трудову книжку, якщо для працівника це місце роботи є основним**;

** Із 10.06.2021 р. у зв’язку з початком ведення обліку трудової діяльності в електронному вигляді замість трудової книжки можна буде надати відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру.

3) у випадках, передбачених законодавством, — документ про освіту і про стан здоров’я;

4) відповідний військово-обліковий документ;

5) інші документи.

Тобто військово-обліковий документ «витягнули» з категорії «інші».

Що це за документ? До військово-облікових документів належать (п. 16 Порядку№ 921***):

*** Порядок організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов’язаних, затверджений постановою КМУ від 07.12.2016 р. № 921.

— для призовників — посвідчення про приписку до призовної ділянки;

— для військовозобов’язаних і резервістів — військовий квиток або тимчасове посвідчення військовозобов’язаного.

До речі, роботодавці й раніше на підставі п. 37 Порядку № 921 вимагали від працівників військово-облікові документи. Тепер цю вимогу закріпили й у КЗпП.

Трудові гарантії резервістів

Переважне право резервістів при скороченні. Коло осіб, які мають переважне право на залишення на роботі під час скорочення чисельності або штату працівників (у зв’язку зі змінами в організації виробництва та праці), наведене в ст. 42 КЗпП. До таких осіб за рівних умов продуктивності праці та кваліфікації з іншими працівниками відтепер належать і резервісти, що проходили службу за призовом в особливий період (п. 9 ч. 2 ст. 42 КЗпП).

Важливо! Якщо резервіст має статус учасника бойових дій, то такий статус також надає переважне право залишитися на роботі (п. 5 ч. 2 ст. 42 КЗпП). А перевагу в збереженні робочого місця має працівник з найбільшою кількістю підстав зі списку, наведеного в ст. 42 КЗпП.

Щорічна відпустка в перший рік роботи. За бажанням резервіста йому може бути надана щорічна відпустка повної тривалості до настання шестимісячного строку безперервної роботи в перший рік роботи.

Такою пільгою зможе скористатися тільки працівник, який уже звільнився після проходження служби за призовом резервістів в особливий період. Але за умови, якщо після звільнення зі служби він був прийнятий на роботу протягом трьох місяців, не враховуючи часу переїзду до місця проживання (п. 5 ч. 7 ст. 10 Закону Про відпустки).

Нова категорія квотників. Тепер до категорій громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, належить молодь, яка звільнилася з військової служби за призовом осіб з числа резервістів (п. 4 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 р. № 5067-VI).

Проте умови для зарахування резервістів до трудової квоти цей Закон і ст. 196 КЗпП зараз визначають по-різному і в частині осіб, яких зараховуємо до квоти (молодь або всіх осіб з числа резервістів), і в частині черговості працевлаштування (перше або будь-яке інше).

Імунітет від звільнення. Громадянам України віком до 28 років після звільнення з військової служби за призовом осіб з числа резервістів в особливий період надається перше робоче місце на строк не менше двох років (ст. 197 КЗпП). Проте звільнення працівника за його власним бажанням за угодою сторін або на вимогу третіх осіб цілком допустимо.

Повідомлення працівників про виклик до ТЦК

На вимогу ТЦК підприємства зобов’язані повідомляти призовників, військовозобов’язаних та резервістів, які працюють на підприємстві, про їх виклик до ТЦК і забезпечити їх своєчасне прибуття за таким викликом. Це тепер чітко прописано в новій редакції ч. 1 ст. 38 Закону № 2232 (ср. ).

Інші обов’язки підприємства, встановлені ст. 38 Закону № 2232, залишилися незмінними й стосуються тепер і резервістів.

Новий формат Реєстру і посилення відповідальності

Визначено державні органи та перелік інформації, яку вони зобов’язані передавати в електронному вигляді до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних і резервістів. Проте поки роботодавці не відчують у зв’язку із цим жодних змін у своїй роботі.

Що стосується адміністративної відповідальності підприємств за порушення у сфері військового обліку, то її відтепер замість п’яти статей у КУпАП установлює одна — ст. 210¹. І поширюється вона на будь-які порушення, вчинені роботодавцем.

Так, за перше порушення на посадову особу накладається штраф від 3400 до 5100 грн (раніше — до 1700 грн). Але за вчинення такого порушення в особливий період, який триває зараз, як і за повторне протягом року вчинення порушення, за яке особа вже була піддана адміністративному стягненню, штраф становить від 5100 до 8500 грн. Як бачимо, штрафи зросли в 5 разів. Штраф накладає керівник ТЦК (ст. 235 КпАП).