Єдиноподатник групи 2 надав послуги «не тому»

Заборона з ПКУ

У п. 291.4 ПКУ сказано, що єдиноподатники групи 2 можуть надавати послуги «платникам єдиного податку та/або населенню». Отже, єдиноподатник групи 2 може надавати послуги тільки:

1) населенню (громадянам). Населення — це громадяни держави, іноземні громадяни, які живуть у цій державі, особи без громадянства та особи з подвійним і більше громадянством;

2) ФОП-єдиноподатникам (незалежно від їх групи);

3) юрособам-єдиноподатникам (незалежно від їх групи).

На цьому все! Відповідно іншим замовникам, на жаль, треба відмовляти: ФОП на загальній системі, незалежним професіоналам (адвокатам, нотаріусам, лікарям, художникам, артистам, оцінювачам, аудиторам та іншим самозайнятим особам), юрособам — платникам податку на прибуток або неприбутківцям (у т. ч. бюджетникам), закордонним юрособам (оскільки вони — не єдиноподатники), громадянам, які знаходяться за кордоном (оскільки вони — не населення).

У разі порушення заборони ФОП ризикує «злетіти» зі спрощенки ☹ (п.п. 5 п.п. 298.2.3 ПКУ).

Послуги проживання у відрядженні

А як бути, якщо громадянин, який водночас є працівником забороненого замовника (наприклад, юрособи — платника податку на прибуток), придбаває у єдиноподатника групи 2 послуги проживання під час відрядження. Чи послуги пральні тощо. Буде порушенням надання йому такої послуги?

Однозначно відповісти складно. З одного боку, споживачем послуги в цьому випадку є громадянин (тобто населення). Але з іншого — він не просто громадянин, а представник юрособи.

Податківці вже багато років відповідають так (категорія 107.01.01 ЗIР):

— якщо послуги оплачує сам громадянин (готівкою або своєю особистою картою), то єдиноподатник групи 2 не порушує правила і може працювати на спрощенці ☺;

— а ось якщо платіж за послуги надходить безпосередньо від роботодавця, (наприклад, юрособа платить за реквізитами єдиноподатника через «Клієнт-Банк» або відряджений працівник розраховується корпоративною картою), то це — порушення, і треба переходити на загальну систему ☹.

У принципі, якась логіка в цьому міркуванні є.

Знову ж таки якщо оплата здійснюється через картку і ви маєте справу з відрядженим працівником «забороненого» для вас суб’єкта, то треба проявити пильність.

На практиці трапляється, що при оплаті карткою працівник божиться, що картка — його особиста, а потім з’ясовується, що це була КПК юрособи ☺. У результаті єдиноподатник може «злетіти» зі спрощенки ні за що ☹.

Платить не той, хто замовляє

Ще один цікавий випадок — коли оплату за договором робіт/послуг здійснює не замовник, а третя особа.

Можливість виконання зобов’язань за договором третьою особою передбачена ст. 194 ГКУ і ст. 528, 636 ЦКУ. Такі операції треба відрізняти від відступлення права вимоги. Відповідно ситуація з оплатою третьою особою зі спрощеною системою не конфліктує.

Так-от, як бути, якщо послугу/роботу ФОП з групи 2 ЄП надав громадянинові (населенню) або єдиноподатнику (саме вони підписали акт як замовники), а оплата буде, наприклад, від юрособи-прибутківця?

Тут ключова фігура — замовник. Чому? Через те що згідно зі ст. 901 ЦКУ сторонами договору послуг є виконавець і замовник. Погоджуються з цим і податківці.

Таким чином, якщо замовник — громадянин чи єдиноподатник, усе гаразд ☺.