Якщо до отримання ліцензії зберігали пальне

Про ліцензію (зокрема, коли вона не потрібна)

Питання ліцензування операцій зі зберігання пального регулює Закон № 481*. Нагадаємо: термін «пальне» Закон № 481 запозичив у ПКУ. Тобто ліцензія на зберігання пального потрібна в тих випадках, коли ви зберігаєте субстанції, коди УКТ ЗЕД яких є в п.п. 215.3.4 ПКУ.

* Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, і пального» від 19.12.95 № 481/95-ВР.

Конкретика щодо штрафів

Нагадаємо: обов’язковість ліцензування операцій зі зберігання пального була введена в Законі № 481 починаючи з 1 липня 2019 року. А ось право штрафувати за зберігання пального без ліцензії податківці отримали тільки з 1 квітня 2020 року.

Тобто під фіскальний «обстріл» можуть потрапити операції зі зберігання пального без ліцензії, що відбувалися починаючи з ІІ кварталу 2020 року й до дати отримання ліцензії конкретним суб’єктом господарювання.

І вважаємо, що такий суб’єкт після отримання ліцензії не зберігав(-гає) пальне в місцях, не зазначених у ліцензії. Адже в цих випадках він може нарватися на штраф навіть за наявності ліцензії на зберігання пального, але виданої йому не на те місце (ті місця).

Відзначимо: у ст. 17 Закону № 481 є два види штрафів, пов’язаних зі зберіганням пального, кожен з яких «коштує» по пів мільйона гривень! Перший — штраф за зберігання пального без ліцензії (абз. 8 ч. 2 ст. 17 Закону № 481). Другий (абз. 22 ч. 2 цієї статті) — штраф за надання послуг зі зберігання пального іншим госпсуб’єктам та/або реалізацію пального іншим особам на підставі спрощеної («лайт»**) ліцензії на право зберігання пального. Але сьогодні нам цікавий саме перший із цих штрафів.

** Це ліцензія, що отримується за спрощеною процедурою, — тільки за заявою госпсуб’єкта (без подання спеціальних документів, перерахованих у ст. 15 Закону № 481) — для зберігання пального суто для власних потреб.

Згідно з ч. 4 ст. 17 Закону № 481 рішення про стягнення цих штрафів приймаються податковими органами. Для цих цілей податківці тепер повинні користуватися спеціальним Порядком № 790***.

*** Порядок застосування фінсанкцій..., затверджений постановою КМУ від 02.06.2003 № 790.

І хоча в Порядку № 790 зберігання пального окремо не згадується, прямо зазначено тільки «виробництво» і «торгівля», але в декількох його нормах згадується також «обіг».

До того ж фіскали тут на практиці керуються загальними нормами ПКУ, а також Порядку № 1204****. В останньому для штрафувань за ліцензійні порушення є ППР за формою «С», яким користувалися фіскали до змін у Порядок № 790 (у нього включили й пальне постановою КМУ від 31.03.2021 № 285).

**** Порядок надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затверджений наказом Мінфіну від 28.12.2015 № 1204.

Рішення про застосування цих фінансових санкцій за спеціальною формою (див. додаток до Порядку № 790) приймається керівником податкового органу, що видав відповідну ліцензію (чи його заступником).

Важливо! Питання про застосування цих санкцій може розглядатися за участю представника госпсуб’єкта на його вимогу (!) (чи на вимогу органу ДПС, що прийняв штрафне рішення).

У разі несплати штрафу за затвердженим рішенням протягом 30 днів після його отримання сума стягується за рішенням суду.

Ці штрафи під час карантину податківці накладають зазвичай за результатами фактичних перевірок. Але вони мають на це право й на виїзних документальних перевірках.

Прикро, що на фактичні перевірки з акцизно-ліцензійних питань про пальне карантинний штрафний мораторій не поширюється!

Тут варто нагадати, що й у КпАП у ч. 1 (і 2) ст. 164 передбачена відповідальність (адміністративна) за здійснення госпдіяльності без ліцензії. Стандартний (за ч. 1 ст. 164) розмір штрафу становить від 17000 до 34000 грн з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва, сировини і грошей, отриманих від безліцензійної діяльності, або без такої. (Але у вашому випадку конфісковувати нічого!) Цей штраф застосовується за рішенням суду (ст. 221 КпАП), винесеним на підставі протоколів податківців або представників Нацполіції (ст. 255 КпАП).

Чи можливий штраф за зберігання в минулому?

Як ми вже відзначили, «ліцензійні» штрафи за ст. 17 Закону № 481 (у тому числі за безліцензійне зберігання пального) податківці застосовують переважно за даними фактичних перевірок. Тут нагадаємо, що згідно з п.п. 20.1.6 ПКУ у них є право просити і вивчати під час перевірок первинні документи, що використовуються в бухобліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність. Тобто й під час фактичної перевірки ліцензійних питань фіскали можуть запитати в госпсуб’єкта відповідні документи.

Проте вважаємо, що за даними одних тільки бухгалтерських документів — без конкретної (фактичної) перевірки на місці (місцях) фактів зберігання пального без ліцензії — фіскали не мають права застосовувати штраф. Адже їм треба довести факти зберігання пального в конкретних місцях. А також те, що саме такі види зберігання пального вимагали наявності ліцензії, якої на момент зберігання у госпсуб’єкта не було.

Адже ці обсяги пального могли зберігатися у баках ваших транспортних засобів (пристроїв, обладнання) в тарі до 5 л тощо. Тобто у вас могли мати місце тільки ті випадки зберігання, які не вимагають ліцензії.

Крім того, пальне може обліковуватися в одного госпсуб’єкта на балансі, але водночас фактично зберігатися в іншого суб’єкта, у якого є відповідна (не «лайт») ліцензія на зберігання пального, або навіть у звичайної фізичної особи. (Але тут є свої проблеми, див. нижче).

Тобто без фактичної перевірки, спираючись на одні тільки дані бухобліку, фіскалам буде дуже важко довести, що мало місце саме порушення Закону № 481 у вигляді безліцензійного зберігання пального.

Отже, якщо у податківців не буде відповідних доказів зберігання пального в тому вигляді й у такий спосіб, який вимагає ліцензування, то застосування штрафу буде неправомірним.

Тому будьте дуже обережними, щоб самих себе не обмовити! На перевірці не поспішайте відповідати на каверзні запитання фіскалів і готуйте пояснення, що у вас, незважаючи на дані бухобліку, не було тих видів зберігання пального, які вимагають наявності ліцензії.

Виправлення ситуації

Загалом такі ситуації некомільфо. Але можна попрацювати над тим, щоб вони не завершилися сумним «півмільйонним» фіналом.

Наприклад, спробуйте документально підтвердити нестачу пального в певних обсягах на необхідну дату. Причини нестачі можуть бути різні. Залучення матеріально відповідальної особи за те, що пальне на підприємство не потрапило, а десь по дорозі зникло, може принести менш «криваві» наслідки, ніж пів мільйона штрафу.

На практиці тут пробують доводити, що пальне в когось зберігалося. Звичайно, «постфактум» знайти суб’єкта, що має не «лайт» ліцензію на зберігання, і «облаштувати» документами зберігання в минулому у нього пального буде надто важко.

Але можна спробувати довести, що ваше пальне зберігалося десь у звичайної фізичної особи. Наприклад, у дворі вашого працівника (чи кума директора) — звичайної фізичної особи (не ФОП!).

Там стояла його (!) бочка, в якій зберігалося за договором пальне вашого підприємства, — на безоплатній основі. Можна на це і договір, і документи відшукати (і позабалансовий рахунок щодо таких передач задіяти). Звичайно, проблеми якісь і тут можуть бути.

Можливо, підприємству фіскали спробують шити «реалізацію пального» і штраф за п. 117.3 ПКУ (100 % вартості пального). Якщо зберігання було безоплатне, то підприємству потрібно ще в «ринковій» сумі визначати і доходи, і витрати від безоплатних послуг зі зберігання.

А ось особу-«зберігача» звинуватити в незареєстрованому підприємництві зможуть, тільки якщо таке зберігання було платним.

Але все це можна відбити, а якщо і за щось оштрафують, то штрафи будуть набагато менше пів мільйона.

Оскільки, як прямо зазначено в цій статті, штрафи накладаються на суб’єктів господарювання, а фізособа-«зберігач» такою не зареєстрована.