Стажування: коли можна не оформляти трудові відносини

Поняття та види стажування

Законодавство не містить єдиного визначення поняття «стажування». Цей термін вживається в різних нормативних актах у декількох різних значеннях. Але якщо узагальнити, то стажування — це одна з форм здобуття або підвищення професійних навичок.

Є два найбільш поширених випадки стажування сторонніх осіб на звичайному підприємстві без оформлення трудових відносинів (див. роз’яснення Держпраці // dp.dsp.gov.ua/novyny/umovy-stazhuvannia-ta-sposoby-ioho-provedennia/):

1) стажування студентів та учнів;

2) стажування безробітних, що перебувають на обліку в службі зайнятості.

При цьому стажування зазначених категорій осіб здійснюється за встановленими правилами і за певних умов.

¹ Положення про професійне навчання працівників на виробництві, затверджене наказом Мінпраці і МОН від 26.03.2001 р. № 127/151.

В усіх інших випадках роботодавець зобов’язаний укласти з працівником трудовий договір до моменту допуску його до роботи і повідомити про це податківців відповідно до вимог ст. 24 КЗпП. Інакше матиме місце порушення трудового законодавства (див. постанову Верховного Суду від 30.09.2020 р. у справі № 540/635/19).

Але звідки ж з’явилося помилкове уявлення про те, що новачки можуть стажуватися на підприємстві? Імовірніше, виною цьому п.п. 7.1 Положення № 15², яким передбачено, що новоприйняті на підприємство працівники до початку самостійної роботи повинні під керівництвом досвідчених працівників стажуватися протягом не менше 2 — 15 змін або дублювання протягом не менше 6 змін. Але таке стажування передбачене для працівників робітничих професій і проводиться після прийняття на роботу і проходження первинного інструктажу на робочому місці. До того ж зазвичай застосовується під час професійної підготовки на право виконання робіт підвищеної небезпеки у випадках, передбачених нормативно-правовими актами з охорони праці.

² Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затверджене наказом Держнаглядохоронпраці від 26.01.2005 р. № 15.

Стажування студентів та учнів

Стажування студентів та учнів передбачено ст. 29 Закону № 5067³. Метою такого стажування є набуття досвіду з виконання професійних завдань, обов’язків тощо.

³ Закон України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 р. № 5067-VI.

Категорії студентів та учнів. У схемі нижче ми наводимо категорії студентів та учнів, визначених п. 1 ст. 29 Закону № 5067, які мають право стажуватися.

Стажування учнів та студентів проходить на підставі договору про стажування. Якщо договір про стажування не укладений або ж студенти/учні не належать до зазначених вище категорій, то це вже не стажування.

⁴ Затверджений постановою КМУ від 16.01.2013 р. № 20.

Умови стажування. До їх числа належать:

1. Стажування здійснюється за професією, за якою здобувається освіта.

2. Стажування відбувається у вільний від навчання час.

3. Строк стажування за договором не може перевищувати 6 місяців.

Стажування може відбуватися на підприємствах незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання.

Підприємства можуть передбачати проведення стажування студентів/учнів у договорі про підготовку фахівців та кваліфікованих робітничих кадрів, який укладається закладом освіти та підприємством — замовником підготовки кадрів (п. 3 Порядку № 20).

Оформлення стажування. Його здійснюють відповідно до Порядку № 20.

1. Підприємство укладає зі стажистом договір про стажування. Для укладення договору стажист подає: заяву про прийняття на стажування за формою згідно з додатком до Порядку № 20; копію паспорта; копію документа про освіту (за наявності); копію реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, що відмовилися від його отримання і мають відповідну позначку в паспорті).

Особи, які стажуватимуться згідно з переліком професій, виробництв і організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним медоглядам, додатково подають медичну книжку.

Договір про стажування укладається у двох примірниках, один з яких зберігається на підприємстві, а другий — у стажиста.

2. На підприємстві видається наказ про проходження стажування. У такому наказі зазначають: строки і місце проходження стажування (структурний підрозділ), спеціальність (кваліфікацію) або професію (кваліфікаційний рівень) стажиста, режим стажування, а також керівника стажування.

3. Керівник стажування разом зі стажистом розробляє індивідуальну програму стажування, яку затверджує керівник підприємства.

Керівником стажування призначається працівник підприємства, який має стаж роботи з відповідної професії не менше ніж 3 роки. За ним закріплюється не більше 2 стажистів. Щомісячна оплата за керівництво стажуванням не може бути менше 5 % суми основної заробітної плати, яку такий працівник отримує за основним місцем роботи (ч. 4 ст. 29 Закону № 5067).

4. Після закінчення стажування стажистові видається висновок про результати стажування. У ньому зазначаються виконані роботи, оцінка якості їх виконання, а також характеристика професійної компетентності, особистих і ділових якостей стажиста.

Оплата стажування. У період стажування студенти/учні відповідно до індивідуальної програми можуть:

— здобувати теоретичні знання, вивчати процеси виробництва і при цьому не виконувати професійні роботи (стажування носить виключно ознайомлювальний характер);

— виконувати професійні роботи.

Якщо результатів роботи стажиста немає і він тільки спостерігає за виробничим процесом, то таке стажування не оплачується.

Якщо стажист виконує професійні роботи, стажування не може бути безоплатним. Оплата робіт, виконаних стажистом, здійснюється на підставі акта здачі-приймання робіт (див. п.п. 7 п. 7 Типової форми договору про стажування). Адже договір про стажування, який оформляється відповідно до Порядку № 20, — це договір цивільно-правового характеру.

Оподаткування. Дохід за договором про стажування оподатковується ПДФО, ВЗ та ЄСВ.

Відповідно до ст. 29 Закону № 5067 відомості про проходження стажування необхідно внести в реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування. Для цих цілей є Об’єднаний звіт і трудовий Д5. Щоправда, окремої категорії особи для стажистів не передбачили. Тому їх відображаємо в Д5 з категорією «3» — особи, що виконують роботи за договорами цивільно-правового характеру, і показуємо початок/закінчення дії договору про стажування.

Дохід, нарахований стажистові, зазначаємо в Д1 Податкового розрахунку із спецкодом «69» — «Суми заробітної плати, яку виплачує підприємство стажисту (практиканту) за виконання ним робіт у період навчання (стажування), виробничої практики». У 4ДФ, на наш погляд, дохід стажиста слід відображати з ознакою доходу «102».

А чи можна стажиста прийняти на роботу за строковим трудовим договором на період стажування? Так, можна. На це свого часу звертало увагу Мінсоцполітики в листі від 07.03.2014 р. № 300/039/97-14 (ср. ). У такому разі договір про стажування не укладайте, через те що вже не йдеться про стажування, а мають місце звичайні трудові відносини з працівником.

Стажування безробітних

Громадяни, що мають офіційний статус безробітного, можуть стажуватися відповідно до ст. 35 Закону № 5067 і Порядку № 318/655⁵. Пункт 1.5 Порядку № 318/655 визначає стажування як підвищення кваліфікації безробітного з метою набуття практичних умінь і навичок для виконання професійних обов’язків за професією або посадою, на яку претендує безробітний у роботодавця (п. 1.5 Порядку № 318/655).

⁵ Порядок професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації зареєстрованих безробітних, затверджений наказом Мінсоцполітики, МОН від 31.05.2013 р. № 318/655.

Організація стажування. Стажування безробітних проходить у такому порядку.

1. Роботодавець звертається до центру зайнятості. Адже стажування безробітних здійснюється за замовленням роботодавців.

2. Центр зайнятості підбирає потрібні кандидатури із зареєстрованих безробітних для проходження стажування.

3. Центр зайнятості укладає тристоронній договір з роботодавцем і безробітним (п. 6.5 Порядку № 318/655).

4. Роботодавець затверджує індивідуальну програму стажування безробітного і узгоджує її з центром зайнятості.

Строк стажування безробітного не може перевищувати 3 місяців (лист Мінсоцполітики від 13.07.2016 р. № 451/021/106-16).

Після закінчення стажування роботодавець-замовник, який забезпечував проходження стажування, зобов’язаний працевлаштувати безробітного.

Оплата праці стажистів. Стажування безробітних проходить на безоплатній основі. Адже під час стажування вони передусім набувають практичні уміння і навички для виконання професійних обов’язків, але не виконують професійні роботи.

Крім того, у період стажування зареєстрований безробітний продовжує отримувати допомогу по безробіттю, якщо строк її виплати не минув.