Сайт для бухгалтерів №1 в Україні

Отримуйте
новини поштою!


22.02.17
28979 2 Друкувати

Примусово відправити в щорічну відпустку неможливо, але за ненадання відпустки — штраф

Заборонено не надавати щорічні відпустки повної тривалості протягом 2-х років поспіль, а також не надавати їх протягом робочого року особам віком до 18-ти років і працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу зі шкідливими та важкими умовами чи з особливим характером праці (ст. 11 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки), ст. 80 КЗпП).

Однак, чи буде порушення трудового законодавства з боку роботодавця, якщо працівник відмовляється йти у відпустку за графіком відпусток на підприємстві?

Житомирський окружний адміністративний суд у постанові від 09.11.2016 р. за справою № 806/1561/16 вивчив обставини позову, за яким роботодавець оскаржував постанову управління Держпраці про накладення штрафу.

Зокрема з дослідженого акта перевірки вбачається, що під час перевірки встановлено лише одне порушення щодо двох працівників, а саме: порушення вимог ч. 5 ст. 80 КЗпП у частині ненадання працівникам щорічних відпусток повної тривалості протягом 2-х років поспіль.

Однак у матеріалах справи знаходяться належним чином завірені копії заяв працівників, у яких вони вказують про небажання йти у відпустку повної тривалості та про неможливість виконання графіка відпусток. При цьому завважено, що в указаних заявах працівники зазначають, що «за потреби у відпустці звернуся з додатковою заявою».

Суд звертає увагу на те, що вказана в ст. 11 Закону про відпустки та в ст. 80 КЗпП заборона стосується роботодавця, однак жодним чином не зобов'язує працівника використовувати в примусовому порядку надане законами право на відпустку. Отже, відпустка — це право, а не обов'язок кожного, хто працює.

Судом безспірно встановлено, що на виконання вимог чинного законодавства роботодавець включив до графіка щорічних відпусток цих працівників, тим самим надав їм право на відпустку. Використання ж цього права залежить лише від волі працівника, оскільки відсутній правовий механізм примусового направлення працівників у відпустку.

Щодо цього Держпраці в листі від 25.01.2017 р. № 828/4.3/4.1-ДП-17 указує на те, що ненадання працівнику щорічної відпустки є порушенням законодавства про працю.

У такому разі йтиметься про штрафні санкції, визначені абз. 8 ч. 2 ст. 265 КЗпП як за порушення інших вимог законодавства про працю, за що слідує штраф у розмірі однієї мінімальної зарплати. Цією нормою не передбачена відповідальність за кожного працівника.

ТЕКСТ ЛИСТА

ДЕРЖАВНА СЛУЖБА УКРАЇНИ З ПИТАНЬ ПРАЦІ
ДЕПАРТАМЕНТ З ПИТАНЬ ПРАЦІ

ЛИСТ

від 25.01.2017 р. № 828/4.3/4.1-ДП-17

Про розгляд звернення

Департамент з питань праці Державної служби України з питань праці розглянув лист від 20.12.2016 та повідомляє.

Державні гарантії та відносини, пов'язані з відпусткою, регулюються Конституцією України, Кодексом законів про працю України, Законом України "Про відпустки", іншими законами та нормативно-правовими актами України.

Стаття 45 Конституції України закріплює положення, згідно якого кожен, хто працює, має право на відпочинок, яке забезпечується, зокрема, шляхом надання оплачуваних щорічних відпусток.

Право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи. Іноземці та особи без громадянства, які працюють в Україні, мають право на відпустки нарівні з громадянами України (стаття 2 Закону України "Про відпустки").

Порядок і умови надання щорічних відпусток регулюються статтею 79 Кодексу законів про працю України та статтею 10 Закону України "Про відпустки" (далі - Закон). Згідно з нормами зазначених статей надання відпустки є обов'язком роботодавця.

Відповідно до статті 6 Закону щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарні дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Згідно з частиною п'ятою статті 11 Закону забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд.

Відповідно до частини четвертої статті 10 Закону щорічні основна та додаткові відпустки надаються працівникові з таким розрахунком, щоб вони були використані, як правило, до закінчення робочого року.

Законодавством не передбачено терміну давності, після якого втрачається працівником право на щорічні відпустки, також воно не містить заборони надавати щорічні відпустки у разі їх невикористання, а тому, якщо працівник з яких ось причин не скористався своїм правом на таку відпустку за попередні роки, то він має право їх використати.

Відповідно до статті 2 Закону заміна відпустки грошовою компенсацією, крім випадків, передбачених статтею 24 цього Закону, заборонена.

Черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом (далі - роботодавець) за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом і доводяться до відома всіх працівників. При складанні графіків надання відпусток ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їхнього відпочинку.

Частиною 5 статті 79 Кодексу законів про працю України передбачено, що конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і роботодавцем, який зобов'язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.

Згідно статті 28 Закону особи, винні в порушенні законодавства про відпустки, несуть відповідальність згідно з законодавством. Абзацом 8 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України встановлено фінансову відповідальність юридичних та фізичних осіб за порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України у розмірі 3200 гривень. Цією нормою не передбачена відповідальність за кожного працівника.

Отже, ненадання працівнику щорічних відпусток є порушенням законодавства про працю, за що передбачена фінансова та адміністративна відповідальність.

 

Заступник директора департаменту

І. Дегнера

 

За матеріалами Інтерактивна бухгалтерія

Бухгалтер 911 наголошує: зміст авторських матеріалів може не співпадати з політикою та точкою зору редакції. Серед авторів матеріалів, що публікуються, є не лише представники редакційної команди.

Викладена інформація в конкретній публікації відображає позицію автора. Редакція не втручається в авторські матеріали, не редагує тексти, тож не несе відповідальності за їх зміст.

Коментарі
  • Лара
22.02.17 10:01

Так в итоге, что решил суд и чем все закончилось? Был ли штраф 3200?

Відповісти
  • Вики
22.02.17 10:51

постановив:Позов задовольнити.Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 05.08.2016 №ЖИ54/06-26-040/0474, що винесена управлінням Держпраці у Житомирській області. Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Відповісти
Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі
Для того, чтоб распечатать текст необходимо оформить подписку
copy-print__image
Ця функція доступна тільки
авторизованим користувачам