Юрособа придбала орендовану нею земельну ділянку державної або комунальної власності: з якої дати сплачується земельний податок?

Відповідно до підпункту 14.1.147 ПКУ плата за землю – обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Земельний податок – обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (підпункт 14.1.72 ПКУ).

Орендна плата для цілей розділу XII ПКУ – обов'язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди (підпункт 14.1.136 ПКУ).

Пунктом 269.1 ПКУ встановлено, що платниками плати за землю є:

♦ платники земельного податку (підпункт 269.1.1 ПКУ):

♦ власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) (підпункт 269.1.1.1 ПКУ);

♦ землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування (підпункт 269.1.1.2 ПКУ);

♦ платники орендної плати – землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди (підпункт 269.1.2 ПКУ).

Згідно з пунктом 270.1 ПКУ об'єктами оподаткування платою за землю є:

♦ об'єкти оподаткування земельним податком (підпункт 270.1.1  ПКУ):

♦ земельні ділянки, які перебувають у власності (підпункт 270.1.1.1  ПКУ);

♦ земельні частки (паї), які перебувають у власності (підпункт 270.1.1.2 ПКУ);

♦ земельні ділянки державної та комунальної власності, які перебувають у володінні на праві постійного користування (підпункт 270.1.1.3 ПКУ);

♦ об'єкти оподаткування орендною платою – земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди (підпункт 270.1.2 ПКУ).

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України від 01 липня 2004 року № 1952 "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (стаття 126 ЗКУ).

Частиною 1 ст. 9 Закону України "Про оренду землі" від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV визначено, що орендар має переважне право на придбання у власність земельної ділянки у разі її продажу, за умови що він сплатить ціну, за якою продається така земельна ділянка.

Якщо відповідно до закону орендар не може набувати у власність земельну ділянку сільськогосподарського призначення, він може в порядку, визначеному ЗКУ, передати своє переважне право купівлі такої земельної ділянки іншій особі, яка відповідно до закону може набувати у власність таку земельну ділянку.

У разі продажу земельної ділянки на земельних торгах реалізація переважного права купівлі земельної ділянки на земельних торгах здійснюється на умовах та в порядку, визначених статтями 135 – 139 ЗКУ.

Договір оренди землі припиняється, зокрема у разі поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря (абзац 4 ч. 1 ст. 31 Закону № 161).

Підпунктами "а" і "б" пункту 286.1 ПКУ встановлено, що підставою для нарахування земельного податку є:

♦ дані державного земельного кадастру;

♦ дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Враховуючи наведене, юридична особа, яка придбала орендовану нею земельну ділянку державної або комунальної власності на підставі договору купівлі-продажу, сплачує земельний податок з дати державної реєстрації права власності на цю земельну ділянку.

До дати державної реєстрації права власності на земельну ділянку юридична особа сплачує орендну плату відповідно до договору оренди землі.