Відпустка на дітей: обов’язок та відповідальність

Автор: Ушакова Лілія, експерт з кадрових і податкових питань.

Звільняється працівниця, яка пропрацювала більше 5 років. У місяці звільнення нею надано документи, які підтверджують, що вона є одинокою матір’ю. Чи зобов’язаний роботодавець компенсувати такій працівниці відпустку на дітей за попередні роки, в яких вона не заявляла про своє право на цю відпустку? Чи передбачена відповідальність за ненадання відпустки на дітей під час роботи або за некомпенсацію при звільненні? Поговоримо про це.

Перш ніж перейти до відповідей на запитання, зробимо крок назад та пригадаємо, що це за відпустка на дітей та кому вона надається.

Додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину — особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, так звана відпустка на дітей, віднесена абзацом п’ятим п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки) до соціальних відпусток.

Категорії працівників, які можуть скористатися нею, визначені у ст. 182¹, 186¹ КЗпП та ст. 19 Закону про відпустки. Кожна категорія працівників, що наведена в цих законодавчих нормах, — це окрема підстава для надання відпустки на дітей. Їх повний перелік ви знайдете у статті «Відпустка на дітей: хто має право та як його підтвердити» // «Податки & бухоблік», 2025, № 31.

Тривалість відпустки на дітей — 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів, визначених ст. 73 КЗпП*. За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.

* Під час воєнного стану ст. 73 КЗпП не діє.