Строки виплати зарплати: відповідаємо на запитання

Автор: Долга Ірина, експерт з питань оплати праці.

При виконанні законодавчих гарантій щодо виплати зарплати працівникам виникає багато запитань. Із нашої статті ви дізнаєтесь, як правильно розрахувати граничні терміни виплат, чому не варто погоджуватися на прохання працівника про виплату зарплати лише раз на місяць, чи можна виплачувати зарплату частіше, ніж два рази на місяць, наприклад щотижня, та як це оформити.

У 2026 році вимоги до виплати зарплати залишаються такими ж, як і в попередньому році. Роботодавець має виплачувати зарплату працівникам не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів, та не пізніше 7 днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата (ст. 115 КЗпП, ст. 24 Закону про оплату праці*).

* Закон України «Про оплату праці» від 24.03.95 № 108/95-ВР.

Як правило, роботодавці виплачують зарплату мінімальну кількість разів — 2 рази на місяць: зарплату за першу половину місяця (так званий аванс) та зарплату наприкінці місяця (решту суми за місяць).

У статті «Виплата авансу: правила, нюанси, забобони» // «Оплата праці», 2026, № 2 ви знайдете повну інформацію щодо правил виплати авансу, розрахунку його розміру та оподаткування. Але при виплаті авансу на практиці виникає купа запитань, на які ми залюбки відповімо в цій статті.

Виплата зарплати в колдоговорі: конкретні дати чи можна період?

Чи можна не вказувати конкретні дати виплат зарплати, а встановити строки виплат зарплати періодом? Наприклад, вказати «з 16-го по 22-ге число» та «з 1-го по 7-ме число».

Згідно зі ст. 115 КЗпП та ст. 24 Закону про оплату праці зарплата повинна виплачуватися в строки, встановлені колективним договором. Що це означає? Пояснимо.

Імперативність конкретних дат. Законодавство визначає критичні точки виплати зарплати і строк між виплатами. А саме зобов’язує роботодавця встановити конкретні дати виплати зарплати на власний вибір (у межах законодавчо встановлених строків) з інтервалом між ними, не меншим за 16 днів. Тобто роботодавець зобов’язаний встановити конкретні терміни (дати) виплати заробітної плати. Ці дати мають бути чітко прописані в колективному договорі підприємства. Якщо ж колективного договору немає або він посилається на локальний документ підприємства, в якому вказані строки виплати зарплати, то таким документом може бути:

— положення про оплату праці;

— правила внутрішнього трудового розпорядку.

Чому не можна вказувати період? Чинним законодавством, крім визначення певних дат виплати зарплати, встановлена конкретна вимога не більше 16-денного проміжку між виплатами. Тобто має бути визначене одне конкретне число для авансу та одне — для остаточного розрахунку. А от використання для визначення виплат періодів, а не конкретних дат робить дату виплати «плаваючою», що може привести до порушення правила про 16-денний проміжок між виплатами.

Майте на увазі, що конкретизація дат у локальних документах — це не формальність, а запобіжник від трудових спорів та претензій контролерів.

Як визначити терміни виплати зарплати?

Як визначити терміни виплати зарплати за першу та другу половину місяця, щоб вони відповідали законодавчим вимогам? Адже в різних місяцях різна кількість календарних днів (31, 30, 28/29) і поділити чітко навпіл ці дні неможливо.

Нагадаємо основні вимоги до строків:

— періодичність: не рідше двох разів на місяць;

— проміжок часу між виплатами: не більше 16 календарних днів;

— граничний термін: не пізніше 7 днів після закінчення періоду.

Баланс 16 календарних днів. Роботодавець має витримувати інтервал між виплатами, який не перевищує 16 календарних днів. Тобто якщо між виплатами менше 16 днів, то порушення не буде.

У таблиці наведемо орієнтири для встановлення дат у локальних актах.

Орієнтовні безпечні дати виплат

Математика семиденного строку. Зарплата має бути виплачена не пізніше 7 днів після закінчення періоду, за який вона здійснюється. Це правило ми вважаємо універсальним:

— для авансу — перша половина місяця: з 1-го по 15-те число. Період закінчується 15-го числа. Додаємо 7 днів і отримуємо граничну дату — 22-ге число поточного місяця;

— для основної зарплати — друга половина місяця: з 16-го по 30-те/31-ше число. Період закінчується в останній день місяця. Додаємо 7 днів і отримуємо граничну дату — 7-ме число наступного місяця.

Частота виплати зарплати — щотижня: чи можна так?

Традиційна схема «аванс + зарплата» є базовою для більшості українських підприємств. Проте сучасні умови праці, зокрема фріланс, проєктна робота або просто бажання підвищити лояльність персоналу, спонукають роботодавців розглядати частіші виплати. Чи законно це і як правильно оформити таку ініціативу? Давайте розбиратись.

Мінімальні гарантії vs «добра воля». Стаття 115 КЗпП та ст. 24 Закону про оплату праці встановлюють чітку вимогу: виплата заробітної плати має здійснюватися не рідше двох разів на місяць.

Ключовим тут є словосполучення «не рідше». Це означає, що законодавець установлює лише «нижню межу» періодичності. Роботодавець не має права платити один раз на місяць, але має повне право платити три, чотири рази на місяць або навіть щотижня. Цю позицію підтверджує і Мінсоцполітики (див. лист від 23.07.2018 № 1305/0/101-18/28).

При частішій, ніж двічі на місяць, виплаті зарплати також необхідно дотримуватися правила не менше 16 календарних днів між виплатами та здійснювати розрахунок не пізніше ніж через 7 днів після закінчення оплачуваного періоду.

Документальне оформлення. Виплата зарплати частіше, ніж двічі на місяць, не може бути стихійним рішенням. Будь-яка періодичність має бути зафіксована в локальних нормативних актах підприємства: колективному договорі, Положенні про оплату праці, якщо колдоговір на підприємстві не укладався. Або навіть у трудовому договорі, якщо для окремого працівника встановлюється індивідуальний графік виплат (наприклад, щоп’ятниці).

Розрахункові нюанси та податкове навантаження. Часті виплати — це додаткове навантаження на бухгалтерську службу. Кожна виплата зарплати вимагає:

— обчислення суми виплати. І пам’ятаємо, що кожна проміжна виплата має бути обґрунтована фактично відпрацьованим часом. З кожної суми мають бути обчислені податки;

— реалізації виплати. Це формування відомостей, перерахування коштів або отримання з банку та виплата готівкою. Якщо виплата зарплати здійснюється шляхом перерахування на картковий рахунок працівника, то треба переконатися, що ваш зарплатний проєкт передбачає можливість частого завантаження відомостей без додаткових обмежень;

— сплати податків. При кожній виплаті (чи то третя, чи то четверта за місяць) роботодавець зобов’язаний перерахувати до бюджету ПДФО, ВЗ та ЄСВ.

Заява працівника «хочу зарплату раз на місяць»: чому треба відмовити?

Бухгалтери часто стикаються з проханням працівників не «розбивати» виплату на частини, а видавати всю суму одразу в день основної зарплати. Мотивація працівника зрозуміла: він хоче отримати на руки вагомішу суму. Проте для роботодавця виконання такого прохання, навіть підкріпленого письмовою заявою, є прямим шляхом до порушення законодавства.

Юридичний статус заяви працівника. Головне правило трудового права: умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними (ст. 9 КЗпП).

Оскільки законодавство імперативно вимагає виплачувати зарплату не рідше двох разів на місяць, будь-яка заява працівника про відмову від авансу юридично нікчемна. Роботодавець не має права «йти назустріч» у цьому питанні, оскільки він порушує не приватну домовленість, а державну гарантію.

Ціна компромісу для роботодавця. Якщо інспектор Держпраці під час перевірки виявить, що зарплата виплачувалася раз на місяць, наявність заяви від працівника не врятує від відповідальності.

До роботодавця може бути застосований штраф у розмірі мінімальної заробітної плати за порушення «інших вимог трудового законодавства» (ст. 265 КЗпП). А також і адміністративна відповідальність: на посадових осіб підприємства може бути накладено штраф від 510 до 1700 грн (ст. 41 КУпАП*).

* Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 № 8074-X.

Алгоритм дій, якщо працівник невгамовний. Буває й таке, що працівник наполегливо відмовляється брати гроші. Тоді порядок дій залежить від способу виплати зарплати на підприємстві.

Якщо зарплата виплачується в безготівковий спосіб (на картковий рахунок працівника), то тут узагалі немає проблем. Роботодавець обчислює аванс за загальними правилами та разом із виплатою всім працівникам перераховує кошти і працівнику-відмовнику. Обов’язок роботодавця вважається виконаним у момент зарахування коштів на рахунок або передачі платіжного доручення в банк.

Якщо ж виплата зарплати здійснюється готівкою в касі підприємства, то за загальними правилами обчислюється сума авансу працівнику-відмовнику, його включають до відомостей на виплату авансу, на нього роботодавець отримує кошти в банку. Протягом установлених строків виплати (зазвичай 3 робочих дні) кошти чекають його в касі підприємства. Працівник не з’являється в останній день — аванс депонується. Згодом він буде виплачений або на вимогу працівника, або з наступною виплатою зарплати.

Таким чином роботодавець убезпечує себе як від претензій контролерів, так і від спорів щодо своєчасності виплати зарплати з працівником. Тобто це доводить, що роботодавець зробив усе можливе для виконання вимог законодавства про працю.

Висновки

• У локальних актах підприємства необхідно фіксувати лише конкретні дати виплати зарплати, оскільки використання періодів (наприклад, з 1-го по 7-ме число) унеможливлює контроль за обов’язковим 16-денним інтервалом.
• Для дотримання граничних строків аванс має бути виплачений не пізніше 22-го числа поточного місяця, а остаточний розрахунок за місяць — не пізніше 7-го числа наступного місяця.
• Виплата заробітної плати рідше, ніж два рази на місяць, є грубим порушенням законодавства, яке не може бути виправдане письмовою заявою працівника про добровільну відмову від авансу.
• Платити зарплату частіше двох разів на місяць — можна, це не порушує законодавство. Головне — належним чином закріпити такий порядок у внутрішніх документах підприємства.

Читати також:

• Строки виплати зарплати: відповідаємо на запитання
• Дострокова виплата зарплати: документальне оформлення та ризики
• Як правильно розрахувати аванс, якщо оклад нижче мінімалки?
• Період навчання в аспірантурі: чи включати до педагогічного стажу?
• Психологічна служба в ЗСО: повноваження соціального педагога
• Щорічні відпустки держслужбовців: які використовуємо до кінця 2026 року?
• ПСП при виплаті авансу: пільга чекає до кінця місяця
• Працівник у відпустці: чи можна не платити аванс?
• Утримання аліментів з авансу: право чи необхідність?
• Відпустка за «ненормованість»: обчислюємо відпускний стаж
• Оплата простою з 2/3 окладу: як обчислити аванс
• Студент працює та навчається: коли можливо застосувати ПСП?
• Оплата праці держслужбовців у 2026 році: оклади, коефіцієнти, класифікація та інше
• Розраховуємо середню новоприйнятим: алгоритми та приклади — 2026
• Звільнення подвійного сумісника: вирішуємо проблему з Д5 Об’єднаного звіту
• Зміна наповнюваності класу: чи переглядати доплати вчителю?
• Музкерівник та інструктор з фізкультури: зміни в тарифних розрядах з 01.01.2026
• Квартальні внески на підтримку працевлаштування осіб з інвалідністю — 2026