Зарплата нижча за МЗП: коли ЄСВ платять «із мінімалки»

Неповний робочий день, сумісники й нефіксований час: як нараховувати ЄСВ

Абзац 2 ч. 5 ст. 8 Закону № 2464 встановлює: якщо база нарахування ЄСВ менша за мінімальну зарплату за місяць, ЄСВ розраховують із мінімальної зарплати (МЗП × ставка ЄСВ).

Винятки з правил:

• при нарахуванні зарплати (доходу) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи (сумісники) ставка ЄСВ застосовується до фактичної бази, незалежно від її розміру (абз. 3 ч. 5 ст. 8 Закону № 2464);
• при нарахуванні зарплати працівникам за трудовим договором з нефіксованим робочим часом ЄСВ також нараховується з фактичної бази, незалежно від її величини (абз. 4 ч. 5 ст. 8).

Закон «Про оплату праці» (ст. 3, 3¹) вимагає:

• за повністю відпрацьований місяць/норму зарплата не може бути нижчою за МЗП;
• при неповному робочому часі (ст. 56 КЗпП) оплата здійснюється пропорційно фактично відпрацьованому часу. У такому разі зарплата може бути меншою за МЗП, але не меншою за «частку» МЗП, що відповідає відпрацьованому часу.

Висновок для роботодавця:

• якщо працівник за основним місцем роботи відпрацював неповний місяць або неповний день і база ЄСВ за місяць < МЗП – ЄСВ нараховується із повної МЗП, незалежно від фактичної зарплати;
• якщо це неосновне місце роботи або договір з нефіксованим робочим часом – ЄСВ нараховується лише з фактичної бази, навіть якщо вона нижча за МЗП.