Недійсність угод, сторони яких зареєстровані на окупованих територіях

27 квітня 2014 року набув чинності Закон України «Про забезпечення прав і свобод та правовий устрій громадян на тимчасово окупованих територіях України». Визначення тимчасово окупованої території було змінено після початку повномасштабної агресії російської федерації 21 квітня 2022 року. Тимчасово окупованими територіями вважаються, зокрема, "сухопутні території України, тимчасово окуповані Російською Федерацією, водні об'єкти в межах цих територій або їх частини" та "інші сухопутні території України, внутрішні морські води". а територіальні води України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, визнаються тимчасово окупованими в умовах воєнного стану».

З дня набрання чинності цим законом, тобто з 27 квітня 2014 року, діють норми частини другої статті 13 цього закону. Відповідно до неї:

“Здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами – підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України.

Правочин, стороною якого є суб’єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним. На такі правочини не поширюється дія положення абзацу другого частини другої статті 215 Цивільного кодексу України“.

Таким чином законом скасовано необхідність визнавати кожен подібний правочин недійсним в суді. Тому всі правочини, якнайменш однією стороною яких є суб’єкт господарювання, місцем реєстрації якого є тимчасово окупована територія, є нікчемними і не створюють юридичних наслідків, в тому числі для оподаткування.

Нормою абзацу першого частини другої статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є нікчемним та, відповідно, недійсним, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Визначені ст. 216 Цивільного кодексу України наслідки недійсності правочину у вигляді повернення кожною стороною одержаного за цим правочином чи відшкодування вартості, не настають автоматично. Застосування наслідків нікчемного (недійсного) правочину відбувається в судовому порядку. Такий порядок передбачає заявлення відповідного позову, розгляд справи в суді та  ухвалення судом відповідного рішення. І вже на підставі цього судового рішення, яке набрало законної сили, відбувається стягнення безпідставно отриманих коштів, скасування реєстрації та витребування безпідставно набутого майна.