Українське суспільство, переживаючи хвилі економічних і соціальних потрясінь, неодноразово ставало свідком реформ, які, попри благородні наміри, створювали більше проблем, ніж вирішували. 

Ідея податку на міжнародні посилки, хоч і виглядає як логічний крок для підтримки місцевого бізнесу та бюджету, може повторити цей сценарій, якщо її впроваджувати без належної підготовки. Проте не варто забувати, що аналогічні виклики стояли й перед іншими країнами, і їхній досвід може допомогти уникнути помилок.

Стан митної системи: слабка ланка реформи

Проблематика запровадження податку криється у базових інституційних слабкостях. Згідно з даними аналітиків, українська митниця щоденно обробляє сотні тисяч міжнародних відправлень. Але через відсутність достатньої автоматизації процесів та нестачу кадрів, кожна додаткова перевірка може спричинити затримки, незадоволення громадян і, що найгірше, черговий розквіт корупційних схем. 

Уявіть ситуацію: митник вручну оцінює вартість товару у посилці, і саме тут з'являється простір для суб’єктивних рішень або прихованих домовленостей.

Європейський досвід: між успіхом та викликами

Розглянемо приклад Нідерландів. Ця країна має одну з найбільш автоматизованих митних систем у світі. Завдяки інтеграції митних сервісів із платформами електронної комерції, податки на міжнародні посилки стягуються автоматично ще на етапі покупки. Покупець бачить остаточну суму з урахуванням мита, що виключає неприємні сюрпризи на митниці. Однак навіть там впровадження цієї системи зайняло понад п’ять років і потребувало значних інвестицій у технології та персонал.

На противагу, Болгарія зіткнулася з критикою, коли її митна система не змогла впоратися з новими вимогами. Брак підготовки призвів до багатокілометрових черг і численних скарг від бізнесу й громадян. Ці приклади показують, що поспіх у цьому питанні є ворогом прогресу.

Соціально-економічні наслідки: погляд із середини

Не можна обійти стороною вплив податку на життя простих громадян. У нинішніх умовах українці змушені шукати економічно вигідні варіанти покупок за кордоном. Чи можна це назвати викликом для національного бізнесу? Частково так. Проте корінь проблеми лежить у високих цінах на вітчизняні товари, які часто не відповідають якості. Запровадження податку без альтернатив у вигляді доступного внутрішнього ринку може стати додатковим тягарем для населення.

Варто також врахувати, що значна частина товарів, які замовляють українці, є унікальними або спеціалізованими. Наприклад, книги, навчальні матеріали, чи навіть запчастини до автомобілів. Податок на такі товари може викликати хвилю обурення серед тих, хто не бачить локальної альтернативи.

Ризик збільшення тіньового сектору

Серед ймовірних наслідків нового податку — зростання нелегальних схем. Уряд вже неодноразово стикався з проблемою, коли офіційні канали ставали занадто дорогими або обтяжливими для громадян. Це стимулювало поширення тіньових потоків. Досвід Італії, наприклад, показав, що посилення митного контролю без прозорих і простих механізмів призвело до збільшення контрабанди та незаконних поставок через дрібних посередників.

Що можна зробити замість поспішних рішень?

Перше, що потрібно зробити, — це реформувати митну інфраструктуру. Інвестиції в автоматизацію, впровадження сучасного програмного забезпечення та навчання персоналу повинні стати пріоритетом. Друге — це пілотні програми. Запровадження податку можна протестувати на окремих групах товарів чи в регіонах, щоб оцінити ефективність і виявити проблеми.

Третє — це створення стимулів для розвитку внутрішнього ринку. Наприклад, податкові пільги для локальних виробників, підтримка малого бізнесу через гранти чи доступні кредити. Такі заходи допоможуть зменшити залежність від імпорту та створити конкурентоспроможні продукти всередині країни.

Чи готові ми до змін?

Податок на посилки — це не просто фіскальний інструмент. Це виклик, який потребує комплексного підходу. Без належної підготовки ми ризикуємо не лише зіштовхнутися з хаосом у митній системі, але й погіршити економічне становище мільйонів українців. Тому головний акцент має бути на реформах, що створюють основу для справедливої та прозорої системи, яка працюватиме на благо громадян, а не проти них.