Як невидима рука НБУ переписує правила гри: філософія оверсайта в дії

Мене завжди вражала здатність систем — чи то людських, чи фінансових — балансувати на межі хаосу й порядку. Як адвокат, яка роками занурюється в глибини нормативних актів і людських драм, я бачу в цьому щось більше, ніж просто бюрократичні маневри. Ось, наприклад, Національний банк України нещодавно оновив методику комплексного оцінювання системно важливих платіжних систем. За сухими словами про відповідність міжнародним стандартам — Принципам для інфраструктур фінансового ринку — ховається ціла філософія. Це спроба приборкати невидимі потоки грошей, що пульсують у венах економіки, і водночас залишити простір для їхнього природного руху. Тож давайте розберемося, що це означає для нас — тих, хто живе в цій реальності, де кожен переказ, кожна транзакція має значення.

Не просто правила, а дзеркало часу

Коли я вперше прочитала про постанову Правління НБУ від 27 лютого 2025 року № 25, що набирає чинності сьогодні, 6 березня, мені здалося, що це не просто черговий документ. "Про затвердження Інструкції з комплексного оцінювання системно важливих платіжних систем" — звучить сухо, як осіннє листя під ногами. Але за цими словами — спроба НБУ вдихнути нове життя в те, як ми розуміємо контроль за платіжними системами. Це не просто формальність, а реакція на те, як світ змінюється: глобалізація, цифровізація, невпинний рух капіталу.

Нова методика — це не про те, щоб ускладнити життя операторам платіжних систем. Це про те, щоб зробити їх прозорішими, стійкішими, а головне — відповідальними перед суспільством. Уявіть собі: кожна транзакція, що проходить через системно важливу платіжну систему, — це не просто цифри на екрані, а чиясь зарплата, чиясь мрія про відпустку, чиясь спроба врятувати бізнес. І коли система дає збій, це не просто технічна помилка — це тріщина в чиїйсь реальності.

Принципи, що тримають світ

Принципи для інфраструктур фінансового ринку, до яких апелює НБУ, — це не просто набір абстрактних ідей. Розроблені міжнародними фінансовими інституціями, вони нагадують мені своєрідний моральний кодекс для тих, хто тримає в руках ключі від фінансових потоків. Безпека, ефективність, прозорість — ці слова звучать як заклинання, але за ними стоїть щось дуже земне: потреба захистити систему від колапсу.

Тільки активно практикуючи в юриспруденції я зрозуміла, що правила без їхнього втілення — це лише красиві слова на папері. Нова Інструкція НБУ вимагає від операторів системно важливих платіжних систем не лише відповідати цим принципам, а й регулярно проводити самооцінювання. І що цікаво — навіть сам НБУ, як оператор, підпадає під ці вимоги. Це ніби держава каже: "Я не лише суддя, а й учасник гри, і я готова грати за тими ж правилами". Така симетрія викликає повагу, але й питання: чи вистачить волі втілити це на практиці?

Системи, що важливіші за нас самих

Що таке "системно важливі платіжні системи"? Це ті невидимі нитки, що тримають економіку разом. Уявіть собі ситуацію: ви стоїте в черзі в супермаркеті, а термінал відмовляється приймати вашу картку. Або ваш бізнес чекає на переказ від партнера, але гроші зависають десь у цифровій безодні. Це не просто незручність — це момент, коли система нагадує про свою владу над нами.

НБУ визначає такі системи як ключові для стабільності фінансового ринку. Їхній список не оприлюднений у постанові, але ми знаємо, що до них належать ті, що обробляють значні обсяги транзакцій або впливають на загальну економічну стабільність. І тут виникає парадокс: ці системи настільки важливі, що ми рідко про них думаємо — аж поки щось не зламається. Нова методика покликана зробити так, щоб ці поломки стали винятком, а не правилом.

Самооцінка як дзеркало душі

Одна з найцікавіших новацій — це вимога до операторів проводити самооцінювання. Як адвокатка, я бачу в цьому щось глибоко людське. Уявіть: ви змушені щодня дивитися на себе в дзеркало й чесно казати, де ви схибили. Для компаній це означає аналіз ризиків, оцінку відповідності стандартам, пошук слабких місць. Але чи готові оператори до такої відвертості? Чи не стане це формальністю — звітом, написаним для галочки?

Мені здається, що тут НБУ робить ставку на свідомість. Бо якщо оператор сам не зрозуміє, де його система вразлива, то жоден зовнішній контроль цього не виправить. Це нагадує мені справу, яку я колись вела: клієнт роками ігнорував дрібні порушення у своїй діяльності, аж поки вони не переросли в катастрофу. Самооцінка — це не просто вимога закону, це шанс зупинитися й подумати, перш ніж тріщина стане прірвою.

Проблеми, що ховаються за фасадом

Та чи все так ідеально в цій новій системі? Як людина, яка звикла шукати слабкі місця в будь-якому документі, я бачу кілька тіней за яскравим світлом реформи. По-перше, методика — це лише інструмент. Її ефективність залежить від того, як НБУ її застосовуватиме. Чи будуть оцінювання об’єктивними? Чи не стануть вони способом тиску на окремих операторів?

По-друге, оператори платіжних систем — це не однорідна маса. Є великі гравці, для яких ці вимоги — лише черговий пункт у списку завдань. А є менші компанії, для яких самооцінювання може стати фінансовим і організаційним тягарем. Чи врахував НБУ цю різницю? І чи не призведе це до того, що ринок стане ще більш монополізованим?

І нарешті, людський фактор. Системи створюють і підтримують люди. Жодна методика не врятує від помилок, якщо в операторів не буде мотивації чи ресурсів для якісної роботи. Це як у суді: найкращий закон нічого не вартий, якщо суддя не хоче його застосовувати.

Шляхи до порядку в хаосі

То що ж робити? Я вірю, що рішення лежить у балансі. НБУ варто не лише встановлювати правила, а й супроводжувати операторів у їхньому виконанні. Можливо, створити консультаційні програми для малих гравців, щоб самооцінювання не стало для них непосильним тягарем. Або запровадити чіткі критерії, за якими оператори зможуть зрозуміти, що від них вимагається, — не абстрактні принципи, а конкретні кроки.

Для самих операторів я б радила не сприймати це як черговий контроль, а як шанс. Шанс вийти на новий рівень прозорості й довіри. Бо в світі, де кожна транзакція — це чиясь надія, довіра коштує дорожче за золото.

А для нас, звичайних людей, це нагадування: ми живемо в часи, коли невидимі системи визначають наше життя більше, ніж ми думаємо. І якщо НБУ справді вдасться зробити їх стійкими й справедливими, можливо, ми всі відчуємо себе трохи безпечніше в цьому шаленому світі.

Мені подобається думати про цю реформу як про щось більше, ніж просто оновлення методики. Це спроба знайти гармонію між свободою й контролем, між рухом і стабільністю. Як адвокат, я знаю, що ідеальних систем не буває. Але є системи, які прагнуть до цього ідеалу. І, можливо, НБУ саме на цьому шляху. А ми — свідки й учасники цієї тихої революції, що відбувається не на майданах, а в тиші кабінетів і цифрових мереж.