Тіні декларацій: як не стати заручником власної неуважності

У цьому блозі хочу поговорити про те, що здається рутиною для багатьох посадовців, але може обернутися справжньою правовою пасткою — декларування недостовірної інформації. 

Це не просто формальність, а тонка межа між дисциплінарним стягненням і кримінальною відповідальністю. Уявіть: ви заповнюєте декларацію, поспіхом чи втомившись після важкого дня, і одна цифра, один пропущений нуль змінює ваше життя. Чи варто воно того? Давайте розбиратися.

1: Закон як дзеркало: відображає те, що ми самі в нього вкладаємо

Кримінальний кодекс України у статті 366-2 чітко окреслює межі, за якими помилка в декларації перестає бути просто помилкою. Якщо розбіжність між тим, що ви вказали, і тим, що є насправді, становить від 500 до 2000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (а це, станом на 2025 рік, приблизно від 1,5 до 6 мільйонів гривень), ви вже у зоні ризику. 

Покарання? Штраф від 51 до 68 тисяч гривень, або 150–240 годин громадських робіт, або навіть обмеження волі до двох років із забороною обіймати певні посади до трьох років. А якщо сума перевищує 2 тисячі прожиткових мінімумів — понад 6 мільйонів гривень, — ставки зростають: штраф до 85 тисяч, або позбавлення волі до двох років. Закон тут невблаганний, як осінній дощ, що пробирає до кісток. Але чи завжди ми самі усвідомлюємо, наскільки близько стоїмо до цієї межі?

2: Адміністративний лабіринт: коли помилка ще не злочин, але вже проблема

Не всі випадки доходять до Кримінального кодексу. Є ще Кодекс України про адміністративні правопорушення, зокрема частина 4 статті 172-6. Якщо невідповідність у декларації коливається в межах від 100 до 500 прожиткових мінімумів (приблизно 300–1,5 мільйона гривень), вас чекає штраф від 17 до 42,5 тисяч гривень. 

Це ніби легкий поштовх від закону: «Прокинься, перевір ще раз». Але навіть тут є нюанс — дані про таке порушення потрапляють до Реєстру порушників. Уявіть собі цей список як своєрідну дошку ганьби, де ваше ім’я залишиться надовго. І хоча це не кримінал, тінь такого запису може переслідувати вас у кар’єрі чи навіть у повсякденному житті. Хіба це не привід задуматися?

3: Механіка підрахунку: цифри, що важать більше, ніж слова

Як же визначають, чи перетнула ваша декларація межу між «неточністю» і «недостовірністю»? НАЗК має чіткий алгоритм: спочатку аналізується різниця між задекларованим і реальним по кожному об’єкту — квартира, машина, банківський рахунок. Потім ці розбіжності підсумовуються по всіх розділах. Результат фіксується у довідці за підсумками повної перевірки. 

Якщо сума не перевищує 100 прожиткових мінімумів (близько 300 тисяч гривень), це просто неточність — дрібна тріщина в дзеркалі. Але якщо перевищує — це вже недостовірність, і закон дивиться на вас зовсім іншими очима. Мені здається, це схоже на гру в шахи з державою: один необережний хід — і мат неминучий.

4: Реєстр порушників: невидима печатка на репутації

Коли суд виносить рішення — чи то адміністративне стягнення, чи кримінальне покарання, — інформація про вас потрапляє до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення. Це не просто база даних, це сучасний аналог середньовічного списку вигнанців. 

Навіть якщо суд не заборонив вам обіймати посади, дисциплінарна відповідальність за статтею 65-1 Закону «Про запобігання корупції» може стати вашим супутником. Уявіть, як це звучить на співбесіді чи в розмові з колегами: «Так, я в реєстрі, але це дрібниця». Чи повірять вам? Я б не ставив на це.

5: Помилка в декларації: виправити чи виправдатися?

Закон дає шанс на виправлення. У вас є 30 днів після подання декларації, щоб внести зміни. Пропустили цей строк? Не все втрачено — подайте пояснення через електронний кабінет Реєстру декларацій, додайте документи, які підтверджують, що це була випадковість, а не умисел. Якщо це зробити до початку повної перевірки НАЗК, ваші аргументи врахують. Але тут криється пастка: пояснення має бути переконливим. 

Я бачив випадки, коли людина просто писала «помилився», і це лише погіршувало ситуацію. Закон не любить порожніх слів — він вимагає доказів. І знаєте, що цікаво? Іноді ці 30 днів стають для декларанта справжнім випробуванням совісті: визнати помилку чи сподіватися, що ніхто не помітить?

6: Ризик-орієнтований підхід НАЗК: коли ти під прицілом

НАЗК не перевіряє всіх підряд — у них ризик-орієнтований підхід. Що це означає? Якщо ваша декларація виглядає підозріло — скажімо, ви раптом «забули» вказати віллу на узбережжі чи кілька мільйонів на рахунку, — вас візьмуть під пильний нагляд. 

Вони шукають не просто помилки, а системність, яка може свідчити про умисел. І тут я часто чую від клієнтів: «Але ж я не хотів обманути!» Та закон не питає про наміри — він дивиться на цифри. Як адвокат, я завжди кажу: краще перестрахуватися, ніж потім доводити, що ти не шахрай.

7: Як не наступити на граблі: прості кроки до чистої декларації

Що ж робити, щоб не стати героєм цієї сумної історії? По-перше, перевіряйте дані перед подачею — двічі, тричі, поки не переконаєтеся, що все сходиться. По-друге, використовуйте автозаповнення чернетки в Реєстрі — це зменшує ризик технічних помилок. По-третє, не ігноруйте повідомлення про неточності — краще виправити одразу, ніж чекати, поки НАЗК постукає у двері. 

Я часто порівнюю це з прибиранням: легше щодня підмітати пил, ніж потім відмивати бруд роками. І повірте, у юриспруденції це працює так само.

8: Філософія відповідальності: чому ми боїмося правди?

Іноді я думаю: чому ми так боїмося бути чесними — із собою, із законом? Декларація — це не просто папір, це відображення нашого життя, наших цінностей. Кожна невідповідність — це маленький компроміс із совістю. І коли закон приходить із перевіркою, він не просто штрафує — він оголює те, що ми намагалися приховати. 

Можливо, проблема не в цифрах, а в нас самих? У тому, як ми звикли балансувати на межі, сподіваючись, що нас не помітять? Я не суддя, щоб вирішувати, хто заслуговує покарання, але як адвокат я знаю: краще жити так, щоб не боятися власного відображення в дзеркалі закону.

9: Шляхи вирішення: від хаосу до порядку

Отже, що я можу порадити? По-перше, заведіть звичку документувати все — від купівлі машини до подарунків родичам. По-друге, не соромтеся консультуватися з фахівцями перед подачею декларації — одна година розмови може врятувати роки спокою. По-третє, якщо помилка вже сталася, дійте швидко: подайте виправлення або пояснення, не чекаючи, поки справа дійде до суду. 

І головне — пам’ятайте: закон не карає за чесність. Він карає за спроби його обійти. Тож чи не краще зробити крок назустріч правді, ніж тікати від неї?

Ця тема — не просто про цифри чи статті закону. Це про те, як ми живемо, як обираємо свій шлях у світі, де кожна дія має наслідки. І я, як людина, яка бачила безліч таких історій, можу сказати одне: краще бути господарем своєї декларації, ніж заручником чужих висновків. Тіні минають, коли ми вмикаємо світло. Тож увімкніть його — заради себе.