Інститут бізнес-омбудсмена в Україні: що не так зі статусом і повноваженнями

Як зазначається у звіті Ради бізнес-омбудсмена, у 2016 році від підприємців з усіх областей отримано на розгляд 868 скарг, завершено 570 розслідувань. У грошовому вимірі допомога бізнесу становила 6 млрд. грн., а за весь період діяльності Ради під головуванням Альгірдаса Шемети — 8,7 млрд. грн. Серед органів влади, на дії яких скаржаться платники, традиційно перше місце посідає Державна фіскальна служба (49% скарг), водночас відомство вирізняється і сумлінним виконанням рекомендацій Ради бізнес-омбудсмена (91%).

Підсумовуючи вищенаведені цифри, можна сміливо стверджувати, що інститут бізнес-омбудсмена в Україні зарекомендував себе серед підприємців як дієва «третя сила» у відстоюванні їх прав. Діяльність Ради знаходиться, швидше, в моральній, а не правовій площині, рішення Ради мають рекомендаційний характер, але, тим не менше, у владі до цих рекомендацій дослухаються.

Наразі актуалізувалося питання закріплення в законі статусу інституту бізнес-омбудсмена в Україні. Про це нещодавно заявив спікер Верховної Ради Андій Парубій, назвавши прийняття відповідного закону боргом перед Європейським Союзом. Щодо цього питання ми постійно дискутуємо з колегою Віктором Галасюком — головою Комітету Верховної Ради України з питань промислової політики та підприємництва.

У першому читанні законопроект № 4591 «Про установу бізнес-омбудсмена» було ухвалено ще 31 травня 2016 р. До другого читання справа поки що не дійшла, і слід докласти всіх зусиль, щоб так зване узаконення інституту бізнес-омбудсмена не спотворило діяльність цього інституту. 

Як зазначено в пояснювальній записці до законопроекту, пропонується затвердити на законодавчому рівні в Україні інститут бізнес-омбудсмена як посередника, незалежної третьої особи, що сприятиме суб'єктам підприємництва в захисті їх прав. Проте чи буде інститут бізнес-омбудсмена незалежним посередником між владою та бізнесом після закріплення в законі свого статусу? Відповідь неоднозначна. Питання про те, чи є держава ефективним менеджером, зважаючи на численні ситуації, коли законодавча гілка влади ухвалює закони, а виконавча зволікає з їх імплементацією, виносимо за дужки.

Щодо підвищення ефективності боротьби з корупцією після ухвалення закону про установу бізнес-обмудсмена, то хіба не на боротьбу з корупцією спрямовано діяльність НАБУ та НАЗК, «беззубість» яких проявилася саме після надання їм усіх необхідних повноважень? Яскравий приклад тому — перевірка е-декларацій, яку антикорупціонери досі не розпочали здійснювати.

Загалом підготовлений до другого читання законопроект зазнав серйозних змін, які потребують належного обгрунтування, – інакше ризикуємо перетворити ефективного медіатора на ще один орган із наглядовими функціями на кшталт НАБУ, НАЗК, прокуратури, які в нашій державі й так існують.

Є в законопроекті і ряд інших недоліків, які слід виправити.

1. Замість скарг, що надходять від суб’єктів підприємництва, пропонується, щоб інспектори розглядали скарги від суб’єктів, які зазнали впливу недобросовісної поведінки. Недобросовісна поведінка — це передусім прояв корпоративного шахрайства, коли компанії-конкуренти з’ясовують стосунки між собою. Навіщо посереднику між підприємцем і державою втручатися у відносити бізнес—бізнес і чи немає тоді ризику бути використаними у корпоративних конфліктах?..

2. Пропонується законодавчо встановити, що наглядова рада інституту бізнес-омбудсмена складатиметься, зокрема, з представників Американської торгівельної палати в Україні, Європейської Бізнес Асоціації, Федерації роботодавців України, Торгово-промислової палати України та Українського союзу промисловців і підприємців. Йдеться про обмежене коло організацій, які можуть давати згоду на приєднання інших членів, фінансують (що важливо) установу бізнес-омбудсмена, а до того ж представляють інтереси великого бізнесу, які не завжди збігаються з інтересами малого бізнесу, а часто й суперечать одне одному. Зараз, за словами Альгірдаса Шемети, 75% звернень до Ради бізнес-омбудсмена надходить від суб’єктів МСБ, і цю статистику в плані допомоги малим підприємцям потрібно зберегти, а не виправляти її на догоду великому бізнесу.

3. Щодо прописаного в законопроекті права недоторканності бізнес-омбудсмена та його заступників. Взагалі не на часі. Питання зняття недоторканності з усіх народних депутатів уже піднімалося і навіть окремим рядком було прописано в Коаліційній угоді наприкінці 2014-го. Виконується «зі скрипом» і тільки щодо окремих осіб, зважаючи на що плодити нову касту недоторканних у нашій державі недоречно. Зрештою, Рада бізнес-омбудсмена працює два роки, дає хороші результати і на її діяльність іще ніхто не посягав. Навіщо бізнес-омбудсмену недоторканність?

Резюме. Інститут бізнес-омбудсмена в Україні діє і буде діяти, але над законопроектом №4591 потрібно ще попрацювати у створеній з цією метою робочій групі. Суть, репутацію організації як помічника, захисника бізнесу варто зберегти і за можливості примножити, але не шляхом необгрунтованого розширення повноважень чергового новоствореного інституту «в законі». 

Ніна ЮЖАНІНА, голова Комітету Верховної Ради України з питань податкової та митної політики