Оскарження ППР, винесеного за неправильною адресою

"Вісник. Офіційно про податки"
 

Суть справи

Відповідно до даних Автоматизованої інформаційної системи «Податковий блок» фізична особа є власником квартири у м. Києві загальною площею 100 м².

ГУ ДФС у Київській області винесено фізичній особі податкове повідомлення-рішення про визначення суми податкового зобов’язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 р.

Платник, не погоджуючись із зазначеним податковим повідом­ленням-рішенням ГУ ДФС у Київській області, подав скаргу до ДФС України, в якій просить скасувати вищезазначене податкове повідомлення-рішення як таке, що суперечить вимогам законодавства, оскільки воно винесено контролюючим органом не за місцем проживання (реєстрації) платника податку.

Згідно з пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідно до пп. 266.2.1 п. 266.2 цієї статті об’єктом оподаткування є об’єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Підпунктом 266.3.1 п. 266.3 цієї статті передбачено, що базою оподаткування є загальна площа об’єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Відповідно до пп. 266.3.2 зазначеного пункту база оподаткування об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Підпунктом «а» пп. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 Податкового кодексу передбачено, що база оподаткування об’єкта/об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується для квартири/квартир незалежно від їх кількості  на 60 м².

Відповідно до пп. 266.4.2 цього пункту (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) сільські, селищні, міські ради та ради об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, установлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об’єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані в установленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об’єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.

Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об’єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб не надаються на об’єкт/об’єкти оподаткування, якщо площа такого/таких об’єкта/об’єктів перевищує п’ятикратний розмір неоподатковуваної площі, затвердженої рішенням органів місцевого самоврядування.

Підпунктом 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 Податкового кодексу передбачено, що ставки податку для об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об’єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 3 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 м² бази оподаткування.

Відповідно до пп. 266.7.2 п. 266.7 вищезазначеної статті податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з пп. 266.7.1 цього пункту, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Контролюючі органи за місцем проживання (реєстрації) платників податку в десятиденний строк інформують відповідні контролюючі органи за місцезнаходженням об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості про надіслані (вручені) платнику податкові повідомлення-рішення про сплату податку у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та митну політику.

Слід зазначити, що згідно з пп. 266.7.3 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем проживання (реєстрації) для проведення звірки даних щодо:

• об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника;
• розміру загальної площі об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника;
• права на користування пільгою зі сплати податку;
• розміру ставки податку;
• нарахованої суми податку.

У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за місцем проживання (реєстрації) платника проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Згідно з пп. 266.9.1 п. 266.9 ст. 266 Податкового кодексу податок сплачується за місцем розташування об’єкта/об’єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу.

Фізичні особи можуть сплачувати податок у сільській та селищній місцевості через каси сільських (селищних) рад або рад об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, за квитанцією про прийняття податків.

Згідно з п. 38.1 ст. 38 Податкового кодексу виконанням податкового обов’язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов’язань у встановлений податковим законодавством строк.

Як свідчать обставини справи, фізичною особою надано документи (копія паспорта), де зазначено, що місце реєстрації платника — м. Київ з 2015 р. Таким чином, ГУ ДФС у Київській області при винесенні податкового повідомлення-рішення не дотримано вимоги абзацу першого пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу. Водночас зазначені обставини не звільняють платника від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Згідно з п. 55.1 ст. 55 Податкового кодексу податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов’язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

Враховуючи вищевикладене, рішенням, прийнятим за розглядом скарги, податкове повідомлення-рішення про визначення суми податкового зобов’язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016 р. скасовано, а скаргу платника — задоволено.

ГУ ДФС у м. Києві забезпечено формування та направлення податкового повідомлення-рішення за місцем реєстрації платника відповідно до норм чинного законодавства.

Згідно з пунктами 56.10 і 56.18 ст. 56 Податкового кодексу рішення контролюючого органу, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і з урахуванням строків давності платник має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення про нарахування грошового зобов’язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Бюджетний кодекс — Бюджетний кодекс України від 08.07.2010 р. № 2456-VI.

Податковий кодекс — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI .