при подписке на рассылку
26.02.19
3399 0 Печатать

Туристичний збір — 2019: запитання — відповіді

"Вісник. Офіційно про податки".

Які зміни у порядку справляння туристичного збору відбулися у 2019 році?

Положеннями Закону № 2628, який набрав чинності з 01.01.2019 р., повністю змінено порядок справляння туристичного збору.

Серед елементів туристичного збору, що обов’язково визначаються місцевими радами (далі — ради), відбулися такі зміни:

Платники

Доповнено суб’єктами, які тимчасово розміщуються у місцях проживання (ночівлі)

Податкові агенти

Розширено перелік категорій суб’єктів, які надають туристичну послугу та на яких покладається обов’язок податкових агентів.

Водночас встановлено обов’язкову умову ідентифікації податкових агентів шляхом оприлюднення радою переліку податкових агентів на власному офіційному веб-сайті

База оподаткування

Показник «вартість проживання» змінено на показник «кількість діб проживання»

Ставки туристичного збору

Ставки збору прив’язані до показника «мінімальна заробітна плата, встановлена законом на 1 січня звітного (податкового) року».

Запроваджено диференціацію граничних ставок збору за категорією споживача туристичної послуги — внутрішній (від 0 до 0,5 %) або в’їзний (від 0 до 5 %) туризм

Порядок обчислення та сплати податкових зобов’язань

Передбачено право рад на запровадження авансових внесків із сплати збору, реалізація якого фіксується у відповідному рішенні ради

Таким чином, для забезпечення умов справляння туристичного збору у 2019 р. рішеннями рад мають бути затверджені не тільки ставки збору, а й запроваджено (або не запроваджено) авансові внески, визначені та оприлюднені переліки податкових агентів.

Зрозуміло, що рішення рад, прийняті до 1 січня 2019 р., не відповідають нормам ПКУ за основними елементами туристичного збору. У зв’язку з цим виникають питання щодо його справляння.

Як має здійснюватися сплата туристичного збору, якщо рішення рад не оприлюднені своєчасно?

Згідно з повноваженнями, наданими ПКУ, радам доручено приймати рішення про встановлення місцевих податків та зборів до початку наступного бюджетного періоду; таке рішення набирає чинності з початку бю­джетного періоду (пп. 12.4.3 ст. 12 ПКУ). Рішення офіційно оприлюднюється відповідними радами до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом (пп. 12.3.4 ст. 12 ПКУ).

Водночас у 2019 р. до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів, які прийняті на виконання Закону № 2628, не застосовуються ці вимоги (підпункти 3, 4 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2628).

Отже, у 2019 р. рішення рад, прийняті на виконання Закону № 2628, набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію (частина п’ята ст. 59 Закону № 280).

Як здійснити підтвердження належності платника до категорії внутрішнього або в’їзного туризму?

Внутрішній туризм для цілей розділу XII ПКУ — переміщення в межах території України громадян України та/або осіб, які постійно проживають на території України, в пізнавальних, професійно-ділових чи інших цілях (пп. 14.1.277 ПКУ).

В’їзний туризм для цілей розділу XII ПКУ — прибуття на територію України та/або переміщення в межах території України осіб, які постійно не проживають на території України, в пізнавальних, професійно-ділових чи інших цілях.

Водночас внутрішнім туризмом є подорожі в межах території України громадян України та осіб, які постійно проживають на її території (ст. 4 Закону № 325).

Таким чином, на підставі відповідних документів, що підтверджують громадянство України та/або постійне проживання на території України, можна визначити належність фізичної особи — платника туристичного збору до категорії внутрішнього туризму.

Який порядок сплати авансових внесків?

Платники туристичного збору сплачують суму збору авансовим внеском перед тимчасовим розміщенням у місцях проживання (ночівлі) податковим агентам, які справляють збір за ставками та з дотриманням інших вимог, визначених рішенням відповідної ради (пп. 268.6.1 ПКУ).

Сплата платником певної суми коштів у рахунок збору відбувається в межах договірних відносин між двома суб’єктами (надавачем та споживачем послуг), що регулюються ЦКУ.

Як ідентифікувати податкового агента?

Повноваження щодо визначення податкових агентів належить радам (пп. 268.5.2 ПКУ).

Перелік податкових агентів та інформація про них розміщуються та оприлюднюються на офіційному веб-сайті ради.

Делегування юридичним особам повноважень на справляння збору здійснюється радами шляхом прийняття відповідних рішень та укладання угод у межах взаємовідносин, що регулюються ЦКУ, Законом № 280.

Який порядок повернення надміру сплаченого турзбору?

У разі дострокового залишення особою, яка сплатила туристичний збір, території адміністративно-територіальної одиниці, на якій встановлено збір, сума надмірно сплаченого збору підлягає поверненню такій особі у встановленому ПКУ порядку (пп. 268.6.3 ПКУ).

Особливість справляння туристичного збору полягає у тому, що обов’язок щодо нарахування податкового зобов’язання зі збору та сплати його до відповідного місцевого бюджету у встановлені ПКУ терміни має податковий агент, а платник збору сплачує його податковому агенту.

Обов’язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов’язання є подання платником податків заяви про таке повернення протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми (п. 43.3 ПКУ).

Грошовим зобов’язанням є сума коштів, яку платник податків зобов’язаний сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов’язання (пп. 14.1.39 ПКУ).

Якщо сплата туристичного збору та необхідність у поверненні помилково та/або надміру сплаченої суми збору виникла у межах одного звітного кварталу (тобто податковим агентом не здійснені нарахування збору за цей звітний квартал та сплата збору до місцевого бюджету), то повернення податковим агентом платнику збору зайво сплаченої ним суми відбувається в межах взаємовідносин, що регулюються ЦКУ.

Яка відповідальність осіб, які відмовляються сплачувати турзбір?

Особа здійснює тимчасове розміщення платника збору у місцях проживання (ночівлі), що належать такій особі на праві власності або на праві користування, виключно за наявності у платника збору документа, що підтверджує сплату ним туристичного збору відповідно до ПКУ, та рішення відповідної ради (пп. 268.6.2 ПКУ).

За невиконання платником туристичного збору зобов’язання із сплати туристичного збору та порушення податковим агентом порядку та/або особливостей справляння та/або сплати туристичного збору передбачено накладання штрафу відповідно до ст. 16317 «Порушення порядку справляння та сплати туристичного збору» КпАП.

Притягнення до відповідальності платника податків здійснюється органами внутрішніх справ (Нацполіцією), податкового агента — органами державної податкової служби (ст. 255 КпАП).

Порядок винесення постанов та розгляд справ про адміністративні правопорушення передбачено КпАП.

Отже, тимчасове розміщення платника збору у місцях проживання (ночівлі) не може здійснюватися без сплати туристичного збору за умови, що такий збір встановлено рішенням відповідного органу місцевого самоврядування.

Як ідентифікувати та підтвердити ступінь споріднення членів сім’ї фізичної особи?

Не можуть бути платниками туристичного збору члени сім’ї фізичної особи першого та/або другого ступеня споріднення, визначені відповідно до пп. 14.1.263 ПКУ, які тимчасово розміщуються такою фізичною особою у місцях проживання (ночівлі), визначених пп. «б» пп. 268.5.1 ПКУ, що належать їй на праві власності або на праві користування за договором найму (пп. «ж» пп. 268.2.2 ПКУ).

Законодавством не встановлено вичерпного переліку документів, для підтвердження ступеня споріднення фізичних осіб, проте відповідно до п. 1 ст. 2 Закону № 2398 події та дії, які нерозривно пов’язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб’єктом цивільних прав та обов’язків, — є актами цивільного стану.

Державна реєстрація актів цивільного стану здійснюється з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, зміну імені тощо (п. 1 ст. 9 Закону № 2398).

Про факт державної реєстрації акта цивільного стану органами держреєстрації актів цивільного стану видається відповідне свідоцтво (п. 1 ст. 18 Закону № 2398).

Таким чином, при підтвердженні ступеня споріднення фізичних осіб необхідно враховувати відповідні документи, зокрема, свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану, наприклад, свідоцтва про народження, про шлюб, про встановлення батьківства тощо.

Як підтверджувати сплату збору?

Розміщення платника збору у місцях проживання (ночівлі) здійснюється виключно за наявності у платника збору документа, що підтверджує сплату ним збору, та рішення відповідної ради (пп. 268.6.2 ПКУ).

Отже, у податкового агента — як суб’єкта ведення бухгалтерського обліку та нарахування податкових зобов’язань — має бути підтверджуючий первинний документ, який містить відомості про господарську операцію щодо сплати цьому податковому агенту певної суми коштів платником туристичного збору.

Порядок надання податковим агентом платнику туристичного збору документів на підтвердження сплати ним збору ПКУ не регулюється.

Зазначене питання регулюється, зокрема, Законом про РРО, Законом № 2346, наказом № 13.

Чи може туроператор бути посередником у справлянні турзбору?

ПКУ не визначена можливість справляння туристичного збору за участю будь-яких посередників, у тому числі туристичних операторів.

Коли сплачувати аванс турзбору: при бронюванні чи перед поселенням?

Сплата платником туристичного збору здійснюється безпосередньо перед розміщенням у місцях проживання (ночівлі).

Коли виникає зобов’язання з нарахування турзбору?

Податкові агенти сплачують туристичний збір за своїм місцезнаходженням щоквартально у визначений для квартального звітного (податкового) періоду строк та відповідно до податкової декларації за звітний (податковий) квартал або авансовими внесками до 30 числа (включно) кожного місяця (у лютому — до 28 (29) включно) на підставі рішення відповідної ради (пп. 268.7.1 ПКУ).

Обчислення податкового зобов’язання зазначається у податковій декларації, що подається контролюючому органу у строки, встановлені ПКУ.

Для справляння туристичного збору базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному кварталу.

Бронювання здійснено резидентом України, а послуги отримує нерезидент. За якими ставками стягується турзбір?

Розміщення платника туристичного збору у місцях проживання (ночівлі) здійснюється виключно за наявності у платника збору документа, що підтверджує сплату ним збору, та рішення відповідної ради (пп. 268.6.2. ПКУ). Під час тимчасового розміщення у місцях проживання (ночівлі) має бути уточнено громадянство платника збору.

Попередню оплату здійснили, але послугами готелю не скористалися. Що з турзбором?

У разі відсутності факту тимчасового розміщення у місцях проживання (ночівлі) у податкового агента відсутні підстави для справляння туристичного збору.

Рішення про встановлення турзбору радою не прийнято

Відповідно до п. 10.2 ПКУ обов’язковими для встановлення на відповідній території є єдиний податок та податок на майно. Щодо туристичного збору, то ради в межах повноважень вирішують питання щодо його встановлення на своїх територіях (п. 10.3 ПКУ).

Отже, справляння збору здійснюється на тих територіях, де він запроваджений.

Кого звільнено від сплати?

Перелік осіб, які не можуть бути платниками збору, визначений пп. 268.2.2 ПКУ. Підставою для звільнення від сплати збору є документи, що підтверджують відповідний статус особи.

Вікторія Попова, заступник начальника відділу методологічного супроводження адміністрування ресурсних, рентних платежів та місцевих податків Управління методологічного супроводження адміністрування податків Департаменту податків і зборів з юридичних осіб ДФСУ.

Використані матеріали

КпАП — Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р. № 8073-X.

ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755- VI.

Закон про РРО — Закон України від 06.07.95 р. № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Закон № 280 — Закон України від 21.05.97 р. № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні».

Закон № 325 — Закон України від 15.09.95 р. № 325/95-ВР «Про туризм».

Закон № 1160 —Закон України від 11.09.2003 р. № 1160-ІV «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Закон № 2398 — Закон України від 01.07.2010 р. № 2398-VI «Про державну реєстрацію актів цивільного стану». 

Закон № 2628 — Закон України від 23.11.2018 р. № 2628-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів».

Закон № 2346 — Закон України від 05.04.2001 р. № 2346-III «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Наказ № 13 — наказ Мінфіну від 21.01.2016 р. № 13 «Про затвердження Положення про форму та зміст розрахункових документів, Порядку подання звітності, пов’язаної із використанням книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок), форми № ЗВР-1 Звіту про використання книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок)

Отключить рекламу
Комментарии