Умови надання соціальної додаткової відпустки працівнику

Чи правомірно надавати соціальну оплачувану відпустку працівнику, зарахувавши до стажу роботи в рахунок поточного року час перебування в щорічній основній оплачуваній відпустці?

Законодавче визначення порядку надання соціальної додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину — інваліда з дитинства підгрупи А I групи (далі — соцвідпустка на дітей), закріплене у ст. 182-1 КЗпП і ст. 19 Закону України «Про відпустки»: «Жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, матері інваліда з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або інваліда з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або інваліда з дитинства підгрупи А I групи, чи одному з прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (ст. 73 КЗпП України). За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів».

Для отримання права на соцвідпустку на дітей працівниця повинна відпрацювати хоча б один день у відповідному календарному році.

Тому, перебуваючи у відпустках: у зв’язку з вагітністю та пологами, у щорічній основній відпустці та у соцвідпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трьох років, працівниця не набуває права на соцвідпустку на дітей (листи Мінсоцполітики від 05.08.2016 № 435/13/116-16, від 31.07.2014 № 292/13/133-14).

Алла Аврамчук, головний державний інспектор відділу з питань здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів