Наявність формального недоліку у податкових накладних не свідчить про відсутність господарської операції

Наявність формального недоліку у податкових накладних не свідчить про відсутність господарської операції та не є безумовною підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту.

Автор: Олександр Б., Юридичний інтернет-ресурс "Протокол", (ВС/КАС, № 825/785/16, 27.02.2020 р.).

Фабула судового акта: Відмовляючи у задоволенні позовних вимог Дочірнього підприємства (позивач) до ДПІ (відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, суди попередніх інстанції погодились з висновками ДПІ про протиправність включення позивачем у квітні - жовтні 2013 року до складу податкового кредиту суми в розмірі 822 690, 66 грн на підставі декількох податкових накладних щодо придбання сільськогосподарської техніки з огляду на те, що останні оформлені з порушенням вимог статті 201 ПКУ, а саме в них не було зазначено відповідного коду УКТ ЗЕД .

Адже, згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України (в редакції, що була чинною на момент формування спірних податкових накладних) платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках, декілька перелічених у цій нормі закону обов`язкових реквізиті, зокрема, і код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Однак Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду частково задовольнив касаційну скаргу Дочірнього підриєвмства, негативні для позивача постанову окружного адміністративного суду та ухвалу апеляційного адміністративного суду скасував, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

Як видно з постанови ВС/КАСС, колегії суддів фактично погодилась з доводами скаржника і вказала, що суди попередніх інстанцій помилково не врахували, що для цілей податкового обліку беруться до уваги насамперед економічні наслідки, створені господарськими операціями, а не особливості оформлення відповідних операцій; не застосували підходу «превалювання суті над формою» та не з`ясували справжню сутність правовідносин, дослідивши лише відповідність податкових накладних формальним вимогам, передбаченим законодавством, а не фактичні відносини, що існували.

Верховний Суд звернув увагу на те, що контролюючим органом не заперечувалась реальність виконання господарських операцій між позивачем та його контрагентами, на підставі яких продавцями сформовано спірні податкові накладні. Крім того, зазначені податкові накладні були прийняті контролюючим органом та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних як такі, що відповідають вимогам ст. 201 ПК України, що не заперечується контролюючим органом.

За таких обставин наявність формального недоліку (не зазначення продавцем коду УКТ ЗЕД) у податкових накладних не свідчить про відсутність господарської операції та у розумінні ст. 201 ПК України, не є безумовною підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися).