єВідновлення: як отримати компенсацію від держави за житло, якщо втратив документи на право власності

Щоб мати можливість отримати компенсацію єВідновлення, деяким власникам пошкодженого або зруйнованого житла доводиться звертатися до суду – у випадку, якщо житло не було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухомість (ДРРП), а самі правовстановлюючі документи були втрачені.

Однак боятися судів, а також негативних рішень для позивача не варто. Позитивні рішення виносять у більшості справ, сам судовий процес займає здебільшого до трьох місяців і для позитивного рішення потрібен мінімально обов’язковий обсяг доказів.

Про це повідомила Голова Комітету ВР з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку і містобудування, очільниця партії «Слуга Народу» Олена Шуляк, посилаючись на рекомендації «Щодо удосконалення процедур підтвердження права власності на знищену чи пошкоджену нерухомість».

За її словами, це актуально для кількох розповсюджених випадків, коли єдиним способом підтвердження права власності на нерухоме майно залишається судовий, зокрема:

Коли людина втратила правовстановлюючий документ на житло, набуте до 2013 року;

Коли у Державному реєстрі речових прав на нерухомість (ДРРП) немає відомостей про право власності;

Коли неможливо отримати доступ до архівів БТІ і до нотаріусів, які видавали чи оформлювали документ про право власності.

Одним з найголовніших переконливих висновків таких судових справ для потенційних позивачів, за її словами, може бути той факт, що такий спосіб захисту не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах. Тобто суд має встановити, що правовстановлюючий документ дійсно існував. 

Як правило, судовий сценарій у таких випадках помилково вважають чимось довготривалим, зазначає Шуляк. Під час дослідження проаналізували 30 справ і лише у двох випадках суд виніс рішення не на користь позивача, а тривалість розгляду справи здебільшого становила до 3 місяців.

«Ми бачимо, що тривалість таких судів до 4 місяців була на 15% випадків. При цьому чинниками більш тривалого розгляду були залучення до розгляду третіх осіб, вимога судом доказів, заміна неналежного відповідача на належного», – пояснила Шуляк.

Вона також додала, що позивачі зазвичай користуються послугами адвокатів, які як і вони переважно не брали участь в судовому засіданні. При цьому відповідачі здебільшого не заперечували проти позовних вимог, на судові засідання не з’явились і відзиви на позов в суд не направляли. Іншими словами, вони зазвичай не заперечують проти відновлення права власності.

Оскільки компенсація «єВідновлення» поки не поширюється на майно, розташоване на тимчасово окупованих територіях України, у 2023 році згадка про намір отримання компенсації з боку власників такого житла фігурувала у 9 рішеннях – всі вони прийняті на користь позивача. Це зокрема може свідчити про бажання постраждалих власників заздалегідь вирішити питання верифікації власності на пошкоджене та знищене житло, зауважила Шуляк.

«В абсолютній більшості розглянутих справ основним доказом виступала копія документа про право власності чи інший документ, який дозволяв встановити точні реквізити правовстановлюючого документа, відповідного нерухомого майна та його власника. Це також підтверджує важливість зберігання окремо від оригіналів документів, їхніх копій, в тому числі у цифровому форматі. Додатково також можуть знадобитися квитанції про оплату комунальних платежів», – повідомила Олена Шуляк.

Подібні справи розглядаються судами типово, послуговуючись стандартним набором матеріалів, пояснила вона. Підтвердження існування правовстановлюючого документа (копія документа, інформація з інших реєстрів тощо) та підтвердження вичерпання позасудових способів відновлення документа (запити до органів, які видали документ, запити до БТІ) – становлять мінімально обов’язковий обсяг доказів, необхідних для позитивного для позивача рішення.

Зазвичай, відповідачі у таких справах – міські ради або міські військово-цивільні адміністрації. При цьому, їхня роль у судовому процесі здебільшого номінальна та пасивна. Це пояснюється передусім специфікою такої категорії справ – самодостатньою підставою для подачі позову є втрата правовстановлюючого документа, яка не пов’язана з оспорюванням чи не визнанням права власності на відповідне майно. Для вказаної категорії справ в цілому характерна відсутність усного слухання, що загалом влаштовує обидві сторони у справі.

«Достатньо велика кількість позовів про визнання права власності, попри наявність державної реєстрації права власності у ДРРП, може свідчити про недостатню поінформованість громадян про умови отримання державної компенсації в межах електронної публічної послуги «єВідновлення», – резюмувала Олена Шуляк.