Якщо письмовий договір з нерезидентом відсутній: які ризики для бухгалтера?

Отримувачі послуг від нерезидентів (у тому числі їх постійних представництв), які не зареєстровані платниками ПДВ, але є відповідальними за нарахування та сплату ПДВ згідно з п. 180.2 ст. 180 ПКУ, подають Розрахунок податкових зобов’язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник ПДВ… за формою, затвердженою Порядком № 21.

Формою Розрахунку передбачено заповнення граф 3 та 4 рядків із операціями з нерезидентом, де зазначаються:

• графа 3 – дата договору про надання робіт/послуг;
• графа 4 – номер договору про надання робіт/послуг.

При цьому Цивільний кодекс України дозволяє укладати договори в будь-якій формі, а також визнає дійсними правочини без окремого письмового документа з номером і датою, якщо спеціальні вимоги до форми не встановлені законом. Разом з тим, Податковий кодекс зобов’язує формувати показники звітності виключно на підставі належним чином оформлених документів.

Отже, якщо між отримувачем послуг та нерезидентом відсутній окремий документ (договір) з визначеними датою та номером, платник не має об’єктивної можливості внести такі реквізити до Розрахунку.

Висновок:
у разі відсутності документа (договору) з датою та номером графи 3 і 4 Розрахунку (дата, номер договору про надання робіт/послуг) не заповнюються.

Такий підхід дозволяє дотриматися вимог як цивільного, так і податкового законодавства щодо документального підтвердження показників податкової звітності.