ПДВ і депозит нотаріуса: чи є право на податковий кредит?

Суть ситуації

Орендар уклав нотаріально посвідчені договори оренди техніки. Орендодавець намагався розірвати їх у суді, але суд відмовив. Орендар продовжував платити орендну плату, яку орендодавець повернув як «помилково сплачену». Після цього орендар перерахував кошти як попередню оплату за оренду на депозитний рахунок нотаріуса (за ст. 537 ЦКУ), нотаріус повідомив орендодавця, але той коштів не отримав і знову звернувся до суду щодо розірвання договорів.

Орендар запитав у ДПС, чи може він сформувати податковий кредит з ПДВ і як відображати операції, зокрема якщо:

• гроші перераховано на депозит нотаріуса;
• подано скаргу на нереєстрацію ПН (додаток 6 до декларації з ПДВ);
• складено власний акт надання послуг;
• орендодавець не реєструє ПН, попри чинність договорів і фактичне користування технікою.

Право на податковий кредит: що сказала ДПС

ДПС чітко підкреслює: право на податковий кредит у покупця (орендаря) виникає лише за наявності податкової накладної, належно складеної та зареєстрованої в ЄРПН постачальником (орендодавцем), і яка відповідає первинним документам по цій господарській операції.

Тому:

• сам факт перерахування коштів на депозит нотаріуса;
• подання додатка 6 до декларації з ПДВ зі скаргою на орендодавця;
• самостійно складений орендарем акт надання послуг

не дають права на включення сум ПДВ до податкового кредиту, якщо немає зареєстрованої в ЄРПН ПН від орендодавця.

Тобто, додаток 6 – це інструмент впливу на продавця, але не заміна податкової накладної та не обхідний шлях до отримання податкового кредиту.

Відображення в декларації з ПДВ та бухгалтерському обліку

• Операції придбання товарів/послуг, за якими нема права на податковий кредит (через відсутність зареєстрованої ПН), у декларації з ПДВ не відображаються. Ні в розділі податкового кредиту, ні деінде.
• Як саме показувати перерахування орендної плати на депозит нотаріуса в бухгалтерському обліку, ДПС окремо не розписує, а прямо вказує: це компетенція Мінфіну (як органу, що затверджує стандарти бухобліку). Тож із чисто бухобліковими питаннями радять звертатися до Мінфіну.

Практичний висновок для ПДВ:

доки немає зареєстрованої ПН – операція для цілей податкового кредиту «невидима», і в декларації з ПДВ вона не відображається як придбання з правом на ПК.

Чи можна опертися на «самоакт» орендаря?

Орендар питав, чи може його самостійно складений акт надання послуг бути підставою для податкового кредиту.

Відповідь ДПС: ні. Первинні документи (акти виконаних робіт, наданих послуг тощо) мають бути частиною реальної господарської операції та кореспондуватися з податковою накладною продавця. Сам по собі документ, складений покупцем «в односторонньому порядку», без зареєстрованої ПН, не дає права на ПК.

Обов’язок орендодавця складати податкові накладні

ДПС нагадує загальне правило: при постачанні товарів/послуг постачальник (орендодавець) зобов’язаний:

• на дату виникнення податкових зобов’язань (перша подія – оплата або акт послуг) визначити ПЗ з ПДВ;
• скласти податкову накладну й зареєструвати її в ЄРПН у строк, передбачений ПКУ.

Те, що:

• техніка фактично використовується орендарем;
• договори чинні;
• є судове рішення, що підтверджує дійсність договорів і користування майном –

означає, що з точки зору ПДВ у орендодавця є об’єктивний обов’язок нарахувати ПДВ і зареєструвати ПН. Але:

• ДПС не бере на себе роль «арбітра» у господарському конфлікті (хто правий, хто винен у взаєморозрахунках – це сфера цивільно-правових відносин).
• Орендодавцю радять, за необхідності, самому звернутися по ІПК щодо своїх податкових наслідків.

Висновки з ІПК №4807/ІПК/99-00-21-03-02

• Депозит нотаріуса = не «обхід» ПДВ-правил. Перерахування орендної плати на депозит нотаріуса не змінює базових умов для формування податкового кредиту: потрібна зареєстрована ПН від орендодавця.
• Додаток 6 – не заміна ПН. Скарга в додатку 6 тисне на постачальника, але не відкриває покупцю право на ПК.
• Самоакт орендаря – не підстава для ПК. Без ПН від орендодавця навіть ідеальний з погляду бухобліку «власний» акт не дає права на ПДВ-кредит.
• У декларації з ПДВ така «оренда без ПН» не показується як придбання з ПК. Операції без права на ПК в декларацію не заходять.
• Орендодавець зобов’язаний реєструвати ПН, якщо є постачання. Чинний договір + фактичне користування майном = обов’язок нарахувати ПДВ і зареєструвати податкову накладну.

Для орендаря головний висновок: навіть якщо він добросовісно платить (у тому числі через депозит нотаріуса) й користується майном за чинним договором, податковий кредит з ПДВ «вмикається» тільки тоді, коли орендодавець зареєструє податкову накладну. Усі інші інструменти (депозит, суди, додаток 6, власні акти) – це механізми захисту цивільних прав і тиску на контрагента, але не юридична підстава для ПК за ПКУ.