Безоплатний імпорт: чи можна взяти ПДВ у податковий кредит?

Якщо резидент безоплатно отримує від нерезидента товари (наприклад, зразки продукції) та ввозить їх у митному режимі імпорту, ПДВ при ввезенні сплачується на загальних підставах. Виникає питання: чи має він право на податковий кредит за таким ПДВ, якщо «ціна придбання» формально дорівнює нулю?

Право на податковий кредит при безоплатному імпорті

ПДВ, сплачений при ввезенні на митну територію України зразків товарів, безоплатно отриманих від нерезидента, включається до складу податкового кредиту платника податку на підставі митної декларації, належним чином оформленої.

Тобто:

• факт безоплатного отримання від нерезидента не позбавляє платника права на ПК;
• ключова умова – наявність правильно оформленої МД і використання таких товарів у господарській діяльності платника (загальне правило ПКУ).

Подальша безоплатна передача/«символічний» продаж зразків

Якщо надалі резидент:

• безоплатно передає ці зразки покупцям‑резидентам; або
• продає за 1 грн,

база оподаткування ПДВ визначається за загальним правилом ст. 188 ПКУ:

• виходячи з договірної вартості (0 грн чи 1 грн);
• але не нижче ціни придбання.

У випадку безоплатно отриманих зразків ціна придбання для цілей ПКУ:

• фактично дорівнює 0 грн (платник нічого не платив за товар контрагенту, сплачував лише «імпортний» ПДВ);
• отже, договірна вартість 0 або 1 грн не нижча за ціну придбання (0 грн).

Тому:

• при безоплатній передачі базою ПДВ буде 0 грн (при цьому ПК з імпорту вже сформовано на підставі МД);
• при продажу за 1 грн базою ПДВ буде 1 грн (договірна ціна ≥ ціна придбання).

Важливо: митна вартість для подальших внутрішніх постачань не є мінімальною базою; застосовується саме правило «договірна вартість, але не нижче ціни придбання» (ст. 188 ПКУ).

Загальне правило бази оподаткування

Стаття 188 ПКУ встановлює, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг:

• визначається виходячи з договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків і зборів;
• але не може бути нижчою:
  • за ціну придбання – для придбаних товарів/послуг;
  • за звичайні ціни – для самостійно виготовлених товарів/послуг;
  • за балансову (залишкову) вартість – для необоротних активів (або звичайну ціну, якщо облік відсутній).

Для операцій з постачання на митній території України товарів, які раніше було ввезено самим платником,

база ПДВ визначається за цим же правилом – за договірною вартістю, але не нижче ціни придбання, без прив’язки до митної вартості.

Висновок

• Резидент, який імпортує безоплатно отримані від нерезидента товари, має право включити ПДВ, сплачений при ввезенні, до податкового кредиту на підставі МД.
• Подальша безоплатна передача або продаж таких зразків за символічною ціною резидентам оподатковується ПДВ виходячи з договірної вартості, але не нижче 0 грн, оскільки ціна придбання для таких товарів – нуль.
• Митна вартість не є мінімальною базою для внутрішнього постачання; діє загальне правило ст. 188 ПКУ.