Отключить рекламу

Подпишитесь!


05.02.12
3428 10 Печатать

Плата за землю – 2012

   Початок року завжди був і залишається часом, коли підприємства, що мають земельні ділянки, подають до органу державної податкової служби звітність з плати за землю. У 2012-му, як і в минулому році, доведеться звітувати за правилами, встановленими Податковим кодексом, а вони вже встигли зазнати певних змін
   
   Загальні положення
   
   Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України від 25.10.2001 р. № 2768-III (ЗКУ), використання землі в Україні є платним. А Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (ПКУ) встановлює, що плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Це положення ПКУ не є новиною, такий поділ існував і раніше – відповідно до Закону № 25351. ПКУ дає таке визначення цим поняттям:
   
   – земельний податок – обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (п. 14.1.72 ст. 14 ПКУ);
   
   – орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності – обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п. 14.1.136 ст. 14 ПКУ).
   
   
(1 Закон України «Про плату за землю» від 03.07.92 р. № 2535-XII, який після запровадження ПКУ втратив чинність.)
   
   У контексті цієї статті ми більше говоритимемо про земельний податок, оскільки саме з ним підприємства мають справу найчастіше. Платниками цього податку є:
   
   – власники земельних ділянок, земельних часток (паїв);
   – землекористувачі.
   
   Для довідки
   
   <…>
   14.1.34. власники земельних ділянок – юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які відповідно до закону набули права власності на землю в Україні, а також територіальні громади та держава щодо земель комунальної та державної власності відповідно;
   <…>
   14.1.73. землекористувачі – юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди…
   <…>
   
Стаття 14 ПКУ (витяг)
   
   Об'єктами оподаткування земельним податком є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та земельні частки (паї), які перебувають у власності. Зазначимо, що в ПКУ є визначення лише терміну земельної ділянки. Під нею розуміють частину земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, цільовим (господарським) призначенням та з визначеними щодо неї правами. А щодо частки (паю), то це поняття досить часто зустрічається в ЗКУ та є спадком від процесів приватизації, які відбувалися в Україні.
   
   База оподаткування, як і до запровадження ПКУ, залежить від того, чи проведена грошова оцінка земельної ділянки. Якщо проведена – то базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, а якщо грошова оцінка не проводилась – то площа земельних ділянок.
   
   Документальне підтвердження
   
   Земельні відносини в Україні регулюють Конституція України, ЗКУ, а також прийняті відповідно до них нормативно-правові акти. Згідно зі ст. 116 ЗКУ, юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування або за результатами аукціону шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 ЗКУ).
   
   Важливо пам'ятати, що в разі переходу права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, з урахуванням прибудинкової території, сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно (п. 287.6 ст. 287 ПКУ).
   
   Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом. Проте у ст. 126 ЗКУ наведені винятки. Зокрема, право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки або свідоцтвом про право на спадщину.
   
   Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом. І нарешті право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до законодавства.
   
   Земельний кадастр
   
   Нагадаємо, що, відповідно до ст. 194 ЗКУ, для забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, зацікавлених підприємств, установ і організацій, а також громадян, з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю та інших цілей призначений державний земельний кадастр. Його веде уповноважений орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Дані державного земельного кадастру є підставою для нарахування земельного податку (п. 286.1 ст. 286 ПКУ). Земельний кадастр містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів. Зауважимо, що ПКУ обійшовся без дещо дискримінаційної норми, яка містилася в ст. 7 Закону № 2535. У ній зазначено, що в разі придбання земельної ділянки на підставі цивільно-правової угоди розмір податку розраховувався від суми, яка дорівнювала грошовій оцінці землі, але в будь-якому разі сума, від якої розраховувався розмір податку, не могла бути меншою за ціну земельної ділянки, зазначену в угоді.
   
   Крім того, варто нагадати, що, відповідно до ст. 23 Закону України «Про оцінку земель» від 11.12.2003 р. № 1378-IV, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видає відповідний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Зараз таким органом є Державне агентство земельних ресурсів України, положення про яке затверджене Указом Президента від 08.04.2011 р. № 445/2011.
   
   Оподаткування сільськогосподарських земель
   
   Відповідно до п. 272.1 ст. 272 ПКУ, ставки податку за один гектар сільськогосподарських угідь (незалежно від місця розташування) встановлюються у відсотках від їх нормативної грошової оцінки у таких розмірах:
   
   – для ріллі, сіножатей та пасовищ – 0,1 %;
   – для багаторічних насаджень – 0,03 %.
   
   За такими самими ставками справляється податок за сільськогосподарські угіддя, що надані в установленому порядку і використовуються за цільовим призначенням, в тому числі військовими сільськогосподарськими підприємствами, незалежно від того, до якої категорії земель вони належать.
   
   Звертаємо вашу увагу, що податок за лісові землі справляється як складова плати за спеціальне використання лісових ресурсів.
   
   Земельний податок в населених пунктах
   
   Більшість підприємств розташовані в межах тих чи інших населених пунктів. Сума земельного податку, що підлягає сплаті тут, як і в загальному випадку, залежатиме від того, проводилась чи ні грошова оцінка земельної ділянки.
   
   Для земель населених пунктів, грошову оцінку яких не проведено, як і раніше, ставка податку встановлюється за 1 м2 площі ділянки залежно від кількості жителів, що проживають у населеному пункті.
   
Таблиця 1. Ставки земельного податку за землі, грошова оцінка яких не проведена
Групи населених пунктів з чисельністю населення, Ставки податку, Коефіцієнт, що застосовується у містах Києві, Сімферополі, Севастополі та містах обласного значення Середня ставка податку в містах Києві, Сімферополі, Севастополі та містах обласного підпорядкування (грн. за 1 м2)
тис. осіб (грн. за 1 м2)
До 3 0,24
Від 3 до 10 0,48
Від 10 до 20 0,77
Від 20 до 50 1,2 1,2 1,44
Від 50 до 100 1,44 1,4 2,016
Від 100 до 250 1,68 1,6 2,688
Від 250 до 500 1,92 2 3,84
Від 500 до 1000 2,4 2,5 6
Від 1000 і більше 3,36 3 10,08
   
   Зазначимо, що в п. 275.2 ПКУ передбачено коефіцієнти для населених пунктів, які прирівнюються до курортних (таблиця 2). Нагадаємо, що Перелік населених пунктів, віднесених до курортних, затверджено постановою КМУ від 15.12.97 р. № 1391.
   
Таблиця 2. Розміри коефіцієнтів для населених пунктів, які прирівнюються до курортних
Територія, на якій розташовано населений пункт, віднесений до категорії курортних Коефіцієнт
На південному узбережжі Автономної Республіки Крим 3
На південно-східному узбережжі Автономної Республіки Крим 2,5
На західному узбережжі Автономної Республіки Крим 2,2
На Чорноморському узбережжі Миколаївської, Одеської та Херсонської областей 2
У гірських та передгірних районах Закарпатської, Львівської, Івано-Франківської та Чернівецької областей* 2,3
На узбережжі Азовського моря та в інших курортних місцевостях 1,5
____________
* Крім населених пунктів, які за Законом України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» від 15.02.95 р. № 56/95-ВР належать до категорії гірських.
   
   Існують й інші випадки, коли податок за землю може справлятися із застосуванням підвищувальних коефіцієнтів. Наприклад, відповідно до п. 276.2 ст. 276 ПКУ, податок за земельні ділянки (в межах населених пунктів) на територіях та об'єктах природоохоронного, оздоровчого та рекреаційного призначення, використання яких не пов'язано з функціональним призначенням цих територій та об'єктів, справляється у 5-кратному розмірі податку. А податок за земельні ділянки (в межах населених пунктів) на територіях та об'єктах історико-культурного призначення, використання яких не пов'язано з функціональним призначенням цих територій та об'єктів, справляється у розмірі, обчисленому із застосуванням таких коефіцієнтів:
   
   – міжнародного значення – 7,5;
   – загальнодержавного значення – 3,75;
   – місцевого значення – 1,5.
   
   В обох випадках маються на увазі суми податку, обчисленого з урахуванням ставок та коефіцієнтів, наведених в таблицях 1 та 2.
   
   Ставки податку за земельні ділянки диференціюють та затверджують відповідні сільські, селищні, міські ради з огляду на ставки податку, зазначені в таблиці 1, функціональне використання та місце розташування земельної ділянки, але не більше трикратного розміру цих ставок2.
   
   
(2 Закон № 2535 дозволяв збільшувати зазначені ставки не більше ніж у два рази.)
   
   Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 % від їх нормативної грошової оцінки3.
   
   
(3 За винятком земельних ділянок, зазначених у ст. 272, 273, 276 і 278 ПКУ.)
   
   Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів, послуговуючись індексом споживчих цін за попередній рік, щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка земель станом на 1 січня поточного року. Зазначений коефіцієнт індексації (Кi) визначається за формулою:
   
   Кi = [І – 10] : 100,
   
   де І – індекс споживчих цін за попередній рік.
   
   У разі коли індекс споживчих цін не перевищує 110 %, такий індекс застосовується зі значенням 110. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель використовують кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.
   
   Пільги
   
   Усі пільги зі сплати земельного податку умовно можна поділити на ті, що надаються платникам податку – фізичним (ст. 281) та юридичним особам (ст. 283 ПКУ). Перша з названих категорій пільг додатково поділяється на пільги, надані окремим категоріям громадян (зокрема, інвалідам першої і другої груп; фізичним особи, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років; пенсіонерам за віком; ветеранам війни та чорнобильцям), та пільги, надані всім фізичним особам (на одну земельну ділянку за кожним видом використання у межах граничних норм) за умови дотримання певного режиму використання земель (наприклад, для ведення особистого селянського господарства – у розмірі не більш двох гектарів; для ведення садівництва – не більш 0,12 гектара тощо).
   
   Щодо пільг, наданих юридичним особам, то вони, як правило, мають чітке соціальне забарвлення і рідко можуть бути використані звичайними комерційними підприємствами. До таких пільг, зокрема, можна віднести пільги, надані дитячим санаторно-курортним та оздоровчим закладам (у тому числі тим, що перебувають на балансі підприємств); підприємствам та організаціям, заснованим громадськими організаціями інвалідів (з урахуванням обмежень щодо частки інвалідів в середньооблікової чисельності штатних працівників та у разі наявності дозволу на право користування такою пільгою); підприємствам фізкультурно-спортивної спрямованості тощо.
   
   Від сплати податку, щоправда, на період дії фіксованого сільськогосподарського податку, звільняються власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі за умови передавання земельних ділянок та земельних часток (паїв) в оренду платникові фіксованого сільськогосподарського податку (ФСП).
   
   ФСП та єдиний податок
   
   Відповідно до ст. 302 ПКУ, для сільськогосподарських товаровиробників3 – платників ФСП об'єктом оподаткування є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому в користування, у тому числі на умовах оренди. При цьому базою оподаткування ФСП є нормативна грошова оцінка одного гектара сільськогосподарських угідь, проведена станом на 01.07.95 р., а для земель водного фонду – нормативна грошова оцінка одного гектара ріллі в Автономній Республіці Крим або в області, проведена станом на ту саму дату.
   
   (4 Відповідно до пп. 14.1.235 ПКУ, ними вважають юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми, які займаються виробництвом сільськогосподарської продукції або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власно виробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснюють операції з її постачання.)
   
   Відповідно до ст. 307 ПКУ, платники ФСП не є платниками низки податків і зборів, зокрема земельного податку, щоправда, крім податку за земельні ділянки, що не використовуються для ведення сільськогосподарського товаровиробництва. Зазначимо, що землями сільгосппризначення визнаються не лише землі, надані для виробництва сільгосппродукції, а й надані для розміщення відповідної виробничої інфраструктури, для здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності. До земель сільгосппризначення належать:
   
   – сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища, перелоги);
   – несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи, прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення);
   – землі під господарськими будівлями і дворами;
   – землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції;
   – землі тимчасової консервації тощо.
   
   Тому платник ФСП за земельні ділянки під виробничою інфраструктурою, які є землями сільгосппризначення, не сплачуватиме земельний податок, а за земельні ділянки, надані не для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, сплачуватиме його на загальних підставах.
   
   Зауважимо також, що в разі надання в оренду земельних ділянок (а також окремих будівель, споруд або їх частин), платник ФСП земельний податок сплачуватиме на загальних підставах. Така думка викладена, зокрема, в листі ДПАУ від 03.10.2011 р. № 1959/7/15-2217Ф.
   
   Особливості сплати аналізованого податку суб'єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлено у главі 1 розділу XIV ПКУ. Відповідно до пп. 297.1.4 ст. 297 ПКУ, платники єдиного податку звільняються від земельного податку, крім його сплати за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності.
   
   Подання звітності
   
   У п. 286.2 ст. 286 ПКУ зазначено, що платники (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного органу ДПС за місцем розташування земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік, з розбивкою річної суми однаковими частками за місяцями. Вважаємо за потрібне наголосити, подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. З першою декларацією (фактичного з початку діяльності як платника плати за землю) подається і довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі. Саме необхідність подавати таку довідку, отримання якої вимагає певного часу, очевидно, і стало причиною, через яку звична кінцева дата подання декларації (1 лютого) була перенесена на більш пізній термін – 20 лютого5.
   
   
(5 Зміни внесено до ПКУ Законом України від 07.07.2011 р. № 3609-VI.)
   
   Новацією ПКУ, порівняно із Законом № 2535, є те, що, відповідно до п. 286.3 ст. 286 ПКУ, платник податку за землю має право подавати щомісяця нову звітну податкову декларацію, яке звільняє його від обов'язку подавати податкову декларацію не пізніше 20 лютого поточного року протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним. Таким чином, тепер платник фактично самостійно може вибрати податковий період (річний чи місячний).
   
   Крім того, треба пам'ятати, що за ново відведені земельні ділянки або за новоукладеними договорами оренди землі платник податку за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.
   
   Форму податкової декларації з плати за землю (земельного податку та/або орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) було затверджено наказом ДПАУ від 24.12.2010 р. № 1015. Сама форма досить проста, заповнити її не важко. Форма містить усього два додатки: додаток 1 «Відомості про наявні земельні ділянки» (є невід'ємною частиною звітної, нової звітної, уточнюючої декларації) та додаток 2 «Відомості про пільги на земельний податок з наявних площ земельних ділянок» (подається платниками, які мають пільги щодо сплати земельного податку).
   
   Щодо фізичних осіб, то для них суми податку нараховують органи ДПС, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про сплату податку.
   
   Сплата податку
   
   Власники землі та землекористувачі вносять плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується однаковими частками за місцем розташування земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, які настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця6.
   
   
(6 Фізичні особи сплачують податок протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.)
   
   Відповідно до п. 286.5 ст. 286 ПКУ, в разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року податок сплачує попередній власник за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначену земельну ділянку, а новий власник – починаючи з місяця, в якому у нового власника виникло право власності.
   
   Олександр Даниленко
   Головний редактор журналу
   «Справочник экономиста»
   
   «Справочник экономиста», січень 2012 р., № 1 (97), с. 50
   Дата підготовки 03.01.2012

По материалам ЛИГА:ЗАКОН
Теги
Отключить рекламу
Комментарии
  • бухгалтер
05.02.12 23:01

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА П О С Т А Н О В А 19 жовтня 2011 року № 2а-8511/11/2670 ОБСТАВИНИ СПРАВИ: ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва (далі по тексту - відповідач), третя особа - Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про скасування податкового повідомлення-рішення від 10.05.2011р. та визнання протиправними дії. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення –рішення прийнято відповідачем протиправно, оскільки позивач не є ні власником земельної ділянки, що знаходиться під багатоквартирним жилим будинком, ні її користувачем. ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення по вул. Виборзькій 49-а, що підтверджується договором купівлі-продажу, посвідченим 05.10.2007р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та договором купівлі –продажу нерухомого майна, посвідченим 16.10.2008р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 28 січня 2009 року позивач звернувся до ДПІ у Солом’янському районі м. Києва з заявою про нарахування податку за землю. 10 травня 2011 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0003621701, яким позивачу на підставі п.п. 54.3.3 п. 54.3 статті 54 та п. 286.5 статті 286 Податкового кодексу України визначено суму податкового зобов’язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб в розмірі 5 418,52грн. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Земельні відносини в Україні регулюються Земельним Кодексом України, а справляння плати за землю –Податковим кодексом України. Згідно з статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку і визначається залежно від грошової оцінки земель. Власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок. Відповідно до статті 269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі. Згідно з статтею 270 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності. Відповідно до статті 22 Земельного кодексу України право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Згідно з статтею 125 Земельного кодексу України право власності на землю або право користування земельною ділянкою виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує це право, та його державної реєстрації. Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами, форми яких затверджуються КМУ. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди, який реєструється відповідно до закону. Відповідно до п. 286.1 статті 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Відповідні центральні органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів та державної реєстрації речових прав на нерухоме майно щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Згідно з статтею 97 Земельного кодексу України Державний земельний кадастр містить систему необхідних відомостей і документів про правовий режим земель, їх розподіл серед власників землі і землекористувачів. 10 жовтня 2011 року через канцелярію суду надійшла довідка від Головного управління земельних ресурсів від 30.09.2011р. №03-16/27526 про те, що згідно із автоматизованої системи ПК «Кадастр», земельна ділянка (обліковий код №69:064:009) площею 3199,20кв.м. обліковується за ВАТ «Більшовик». Статтею 42 Земельного кодексу України передбачено, що земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками і на них видається Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою. Або земельна ділянка може бути передана у власність або користування об'єднанню співвласників. Пункт 4.2 Положення про порядок встановлення та закріплення меж прибудинкових територій існуючого житлового фонду та надання у спільне користування або спільну сумісну власність земельних ділянок для спорудження житлових будинків, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Державного комітету України по житлово-комунальному господарству, Державного комітету України у справах містобудування і архітектури. Фонду державного майна України від 05.04.96 № 31/30/53/396, передбачає, що суб'єктами права власності (користування) на земельні ділянки прибудинкових територій можуть виступати об'єднання власників багатоквартирних житлових, допоміжних та нежитлових приміщень, у тому числі вбудовано-прибудованих, багатоквартирних житлових будинків згідно з чинним законодавством. Згідно з п. 4.4 цього Положення виділення частки земельної ділянки власникам квартир і нежитлових приміщень в натурі та їх окреме відчуження не допускається. Отже, суд приходить до висновку, що платниками земельного податку на земельні ділянки, на яких розташовані житлові будинки, та територію, прилеглу до цих будинків, є житлово-комунальні об'єднання, які сплачують його самостійно до бюджету, а власники квартир можуть відшкодовувати його цим організаціям.

Ответить
    Оценить
  • 0
  • 0
  • бухгалтер
05.02.12 23:04

Мы сейчас пытаемся последовать примеру этого доброго Позивача, который создал прецидент. Написали письма в исплком и землеустроителям, жем ответа. А кто-нибудь еще отстоял свои права? Поделитесь опытом.

Ответить
    Оценить
  • 0
  • 0
  • Надежда Крым
05.02.12 23:11

Бухгалтер, спасибо, очень ценный материал.

Ответить
    Оценить
  • 0
  • 0
  • Игорь Алексеевич
06.02.12 01:03

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А 12 серпня 2011 р. справа № 2а/0570/9475/2011 ... Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі - Позивач, ФОП ОСОБА_4.), звернувся до суду з позовом до Державної податкової адміністрації у Донецькій області, Державної податкової інспекції у Будьонівському районі міста Донецька (далі – відповідач-1, відповідач-2, ДПА в Донецькій області, ДПІ в Будьонівському районі м. Донецька) про визнання податкової консультації Державної податкової адміністрації у Донецькій області №9920/10/31-213-10 від 26.05.2011 року, наданої ОСОБА_4, недійсною, про зобов'язання Державну податкову адміністрацію у Донецькій області надати ОСОБА_4 нову податкову консультацію на його звернення від 29.04.2011р. з урахуванням висновків суду, зроблених за результатами розгляду цього адміністративного позову, про визнати незаконними (протиправними) дії Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька з надання ОСОБА_4 податкової консультації №5725/10/31-113 від 23.05.2011р., про визнання податкової консультації Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька №5725/10/31-113 від 23.05.2011р., наданої ОСОБА_4, недійсною, про встановлення відсутності компетенції (повноважень) Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька надавати податкові консультації ОСОБА_4 без його безпосереднього звернення за податковою консультацією до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м.Донецька, про встановлення відсутності компетенції (повноважень) Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька надавати податкові консультації особам, які не перебувають на обліку в Державній податковій інспекції у Будьонівському районі м. Донецька, про зобов'язання Державну податкову інспекцію у Будьонівському районі м. Донецька утримуватися від надання податкових консультацій ОСОБА_4 без його безпосереднього звернення за податковою консультацією до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька, про зобов'язання Державну податкову інспекцію у Будьонівському районі м. Донецька утримуватися від надання податкових консультацій особам, які не перебувають на обліку в Державній податковій інспекції у Будьонівському районі м.Донецька. В обґрунтування вимог позивач зазначив, що він у квітні 2011 року звернувся до ДПА в Донецької області із зверненням від 29.04.2011 року про надання податкової консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового законодавства, в якому просив податковий орган надати письмову податкову консультацію щодо необхідності і порядку здійснення ним плати за землю за умови, що земельна ділянка використовується у власній господарській діяльності (шляхом здавання в оренду власного нерухомого майна), з урахування того, що ФОП ОСОБА_4 знаходиться на спрощеній системі оподаткування. Позивач вказує, що на своє звернення він отримав дві податкові консультації – від ДПА в Донецькій області та ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька. В своїх консультаціях, стверджує позивач, відповідачі наголосили на тому, що фізична особа-підприємець повинна сплачувати земельний податок за земельні ділянки під будівлями, що передані в оренду, на загальних підставах в порядку та за ставками, визначеними Податковим кодексом України, незалежно від обраного виду підприємницької діяльності. Позивач вважає, що зазначені податкові консультації суперечать нормам підрозділу 8 розділу 20 «Перехідні положення» Податкового кодексу України, а також Указу Президента України від 03.07.1998 року «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва». Позивач зазначає, що він є власником частини нежитлової адміністративно-торговельної будівлі, яка стоїть окремо і розташована в Будьонівському районі м.Донецька по вул. 230-ї Стрелкової дивізії, 2а. При цьому, в свідоцтві про сплату єдиного податку на 2011 рік зазначений вид діяльності: здавання в оренду власного нерухомого майна, місце здійснення діяльності м. Донецьк вул. 230-ї Стрелкової дивізії, 2а. Позивач стверджує, що здавання будівлі, яка стоїть окремо в оренду без використання земельної ділянки, на якій ця будівля розташована, є неможливим. Здавання в оренду будівлі є підприємницькою діяльністю, тому, вважає позивач, він не є платником земельного податку. Крім того, позивач вважає, що відповідач-2 не мав повноважень щодо надання податкової консультації, оскільки він не стоїть на обліку в зазначеному податковому органі. У зв’язку з чим, просить суд: - визнати податкову консультацію Державної податкової адміністрації у Донецькій області №9920/10/31-213-10 від 26.05.2011 року, надану йому, недійсною; - зобов'язати Державну податкову адміністрацію у Донецькій області надати йому нову податкову консультацію на його звернення від 29.04.2011р. з урахуванням висновків суду, зроблених за результатами розгляду цього адміністративного позову; - визнати незаконними (протиправними) дії Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м.Донецька з надання йому податкової консультації №5725/10/31-113 від 23.05.2011р.; - визнати податкову консультацію Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька №5725/10/31-113 від 23.05.2011р., надану йому, недійсною; - встановити відсутність компетенції (повноважень) Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька надавати податкові консультації йому без його безпосереднього звернення за податковою консультацією до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька; - встановити відсутність компетенції (повноважень) Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька надавати податкові консультації особам, які не перебувають на обліку в Державній податковій інспекції у Будьонівському районі м. Донецька; - зобов'язати Державну податкову інспекцію у Будьонівському районі м. Донецька утримуватися від надання податкових консультацій йому без його безпосереднього звернення за податковою консультацією до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька; - зобов'язати Державну податкову інспекцію у Будьонівському районі м. Донецька утримуватися від надання податкових консультацій особам, які не перебувають на обліку в Державній податковій інспекції у Будьонівському районі м. Донецька. В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити в повному обсязі, надавши пояснення, аналогічні викладеним у позові. Представники відповідача-1 та відповідача-2 у судовому засіданні заперечували проти задоволення позову, пояснивши, що податкова консультація складена у відповідності до закону. Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про наступне. Позивач, ОСОБА_4, зареєстрований виконавчим комітетом Донецької міської ради від 26.08.2008 року фізичною особою-підприємцем. Відповідно до свідоцтва від 01.01.2010 року позивач є платником єдиного податку з видом діяльності «здача в оренду власної нерухомості». Відповідач-1 та відповідач-2 - Державна податкова адміністрація у Донецькій області та Державна податкова інспекція у Будьонівському районі міста Донецька є суб’єктами владних повноважень, які в даних правовідносинах реалізують повноваження надані їм Законом України „Про державну податкову службу в Україні”. Відповідно до ст. 2 Закону України від 04.12.1990 №509-ХІ «Про державну податкову службу в Україні», завданнями органів державної податкової служби, зокрема, є надання податкових консультацій. Згідно із рішенням Будьонівського районного суду м. Донецька від 06.11.2009 року в цивільній справі №2-3786/09 позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання права власності на окремий об’єкт нерухомого майна – приміщення площею 311,50 кв.м, розташоване в адміністративно-торгівельній будівлі за літерою А-2, за адресою м. Донецьк, вул. 230-ї Стрілкової дивізії, 2а задоволено повністю. Рішення суду набрало законної сили 17.11.2009 року. На підставі зазначеного рішення Бюро технічної інвентаризації м. Донецька 05.05.2010 року було зареєстровано право власності ОСОБА_4 на зазначене нерухоме майно. Частина належного позивачу нежитлового приміщення площею 306,5 кв.м була передано в оренду ФОП ОСОБА_6 на підставі договору оренди об’єкта нерухомості від 03.01.2011 року, укладеного між ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_6 Факт прийому-передачі нерухомого майна встановлений відповідним актом від 03.01.2011 року. Інша частина належного позивачу нежитлового приміщення площею 5,0 кв.м була передано в оренду ФОП ОСОБА_7 на підставі договору оренди об’єкта нерухомості від 01.06.2011 року, укладеного між ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_7 Факт прийому-передачі нерухомого майна встановлений відповідним актом від 01.06.2011 року. Орендні платежі здійснюються, згідно із укладеними договорами, що підтверджується відповідними платіжними документами. 29.04.2011 року ФОП ОСОБА_4 звернувся до ДПА в Донецькій області із зверненням про надання податкової консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового законодавства. Відповідно до змісту вказаного звернення, раніше під будівлю, розташовану за адресою м. Донецьк, вул. 230-ї Стрілкової дивізії, 2а, буда відведена земельна ділянка комунальної власності – кадастровий номер 1410136200:00:004:0076. До 25.01.2011 року зазначена земельна ділянка знаходилася в оренді у третьої особи – ОСОБА_8, орендодавцем виступав виконавчий комітет Донецької міської ради. Позивач в своєму зверненні вказує, що здійснює підприємницьку діяльність за вказаною адресою шляхом здавання в оренду нерухомого майна, про що зазначено в свідоцтві про сплату єдиного податку. Просив податковий орган надати письмову консультацію з питань практичного застосування статей 286-287 Податкового кодексу України, з урахуванням Указу Президента України від 03.07.1998 року «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва», а саме: - чи повинен він сплачувати плату за земельну ділянку, за умови, що він є фізична особа-підприємець, який використовує спрощену систему оподаткування, - з якого періоду він повинен сплачувати плату за земельну ділянку, яка знаходиться під будівлею, що розташована за адресою м. Донецьк, вул. 230-ї Стрілкової дивізії, 2а, - яким чином орган державної податкової служби повинен проводити нарахування йому суми податку, за умови того, що він є співвласником вказаної будівлі. В своїй відповіді від 26.05.2011 року за №9920/10/31-213-10 ДПА в Донецькій області вказала на те, що фізична особа-підприємець повинен сплачувати земельний податок за земельні ділянки під будівлями, що передані в оренду, на загальних підставах в порядку та за ставками, визначеними Податковим кодексом України, незалежно від обраного виду підприємницької діяльності. По другому питанню, ДПА в Донецькій області зазначило, що податок на земельну ділянку сплачується з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно. По третьому питанню позивачеві було роз’яснено, що за земельну ділянку, на якій розташована будівля, яка перебуває у користуванні кількох осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території. Крім того, лист від 23.05.2011 року за №5725/10/91-113 з аналогічним змістом позивач отримав від ДПІ в Будьонівському районі м. Донецька, відповідно до якого позивачу також було запропоновано для надання більш обґрунтованої відповіді звернутися до ДПІ в Будьонівському районі м. Донецька із первинними документами, для чого було запропоновано прибути до ДПІ в Будьонівському районі м. Донецька. Питання земельних відносин, відповідно до ст. 3 Земельного Кодексу України, регулюється Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Плата за землю з 01.01.2011 року визначається виходячи з положень розділу ХІІ Податкового кодексу України. Так, відповідно до ст. 269 Податкового кодексу України платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі. Пунктом 270.1 ст. 270 указаного кодексу встановлено, що об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності. Відповідно до п.287.1 ст.287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році. Відповідно до п.287.6 ст.287 Податкового кодексу України при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно. Спрощену систему оподаткування, обліку та звітності для суб'єктів малого підприємництва було запроваджено Указом Президента України від 03.07.1998 року N727/98 (в редакції Указу Президента N746/99 від 28.06.99). При цьому, підрозділом 8 Перехідних положень Податкового кодексу України визначено, що з 1 січня 2011 року до внесення змін до розділу XIV Податкового кодексу України в частині оподаткування суб'єктів малого підприємництва Указ Президента України від 3 липня 1998 року N 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (з наступними змінами) та абзаци шостий - двадцять восьмий пункту 1 статті 14 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року N 13-92 "Про прибутковий податок з громадян" застосовуються з урахуванням особливостей, зокрема, платники єдиного податку не є платниками таких податків і зборів, визначених Податковим кодексом України, у тому числі, земельний податок, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для ведення підприємницької діяльності. Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Аналогічне визначення містить Державний класифікатор України, затверджений наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики 28.05.2004 року №97. Підприємницька діяльність визначена як самостійна ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, здійснювана суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом. Як встановлено в судовому засіданні позивач є платником єдиного податку з видом діяльності «здача в оренду власної нерухомості», тобто зазначений вид діяльності є основною підприємницькою діяльністю позивача. Таким чином, здача в оренду є за своєю суттю операціями з надання послуг і підпадають під визначення підприємницької діяльності, а отже платник єдиного податку - орендодавець - не є платником плати (податку) за землю згідно з підрозділом 8 Перехідних положень Податкового кодексу України. Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного суду України по справі №28/506 від 22.06.2004 року. Рівненський окружний адміністративний суд ПОСТАНОВА 09 листопада 2011 року Справа № 2а/1770/4400/2011 Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до Здолбунівської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0114351740 від 27.04.2011 року, згідно якому йому визначено суму податкового зобов’язання за платежем "земельний податок з фізичних осіб" в розмірі 19499 грн. 29 коп. Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала, суду пояснила, що позивач є зареєстрованим суб’єктом господарювання, який провадить свою діяльність на спрощеній системі обліку та звітності, а тому в силу вимог пункту 4 частини 1 статті 6 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" №727 від 03.07.1998 року не є платником земельного податку. З врахуванням тієї обставини, що належна ФОП ОСОБА_4 на праві власності, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 23.10.2009 року земельна ділянка площею 2,7354 га. по АДРЕСА_1 використовувалась ним для провадження підприємницької діяльності, позивач був звільнений від сплати земельного податку за вказану ділянку відповідно до п.6 постанови Кабінету Міністрів України "Про роз’яснення Указу Президента України від 3 липня 1998 року №727/98" №507 від 16.03.2000 року. Відтак, визначення йому Здолбунівською ОДПІ суми податкового зобов’язання з земельного податку є протиправним. За наведеного, просила позов задовольнити. Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечила, вказавши, що постанова Кабінету Міністрів України "Про роз’яснення Указу Президента України від 3 липня 1998 року №727/98" №507 від 16.03.2000 року звільняє від сплати земельного податку суб’єктів господарювання, що перебувають на спрощеній системі обліку та звітності, лише стосовно тих земельних ділянок, які використовуються вказаними суб’єктами для здійснення підприємницької діяльності, означеної в договорі купівлі-продажу земельної ділянки. Оскільки придбана позивачем 23.10.2009 року земельна ділянка по АДРЕСА_1 призначена для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд, а позивачем вона використовувалась для здачі в оренду, то ФОП ОСОБА_4 не можна вважати звільненим від сплати земельного податку. Наголошувала, що обов’язок по сплаті позивачем земельного податку з моменту виникнення права власності передбачений безпосередньо умовами договору купівлі-продажу земельної ділянки. За наведеного доводила, що сума податкового зобов’язання з земельного податку визначена позивачу правомірно і обґрунтовано. Просила в позові відмовити. Заслухавши пояснення представників сторін, повно і всебічно з’ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає до задоволення. Судом встановлено, що позивач з 21.10.2008 року зареєстрований фізичною особою –підприємцем (а.с.8), перебуває на податковому обліку за місцем проживання - в Здолбунівській ОДПІ. На 2011 рік ФОП ОСОБА_4 було видано свідоцтво про сплату єдиного податку серії НОМЕР_1 (а.с.7). Вказаним свідоцтвом визначено такі види діяльності позивача, як: роздрібна торгівля, встановлення та виготовлення візуальної реклами, здавання в оренду власного нерухомого майна. Позивачу на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку на праві власності належить земельна ділянка площею 2,7354 га в АДРЕСА_1 (а.с.29). Вказана земельна ділянка придбана позивачем за договором купівлі-продажу, що укладений 23.10.2009 року з СПД ОСОБА_5 (а.с.22-23). Земельна ділянка надавалась Здолбунівською міською радою для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд та має кадастровий №56 226 101 00:00:002:0085. Отримавши інформацію з Державного земельного кадастру та копію договору купівлі-продажу, Здолбунівська ОДПІ, без проведення будь-яких перевірок ФОП ОСОБА_4, здійснила розрахунок для нього земельного податку, використавши нормативну грошову оцінку, надану Управлінням Держкомзему у Здолбунівському районі (а.с.24-25). 27.04.2011 року Здолбунівська ОДПІ прийняла податкове повідомлення–рішення №0114351740, згідно якого, на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 розділу ІІ та пункту 286.5 статті 286 розділу ХІІІ Податкового кодексу України, визначила позивачу, як фізичній особі, суму податкового зобов’язання за платежем "земельний податок з фізичних осіб" в розмірі 19499 грн. 29 коп.(а.с.9). Вказане податкове повідомлення-рішення оцінюються судом як протиправне з огляду на наступне. Згідно приписів статей 320 Цивільного кодексу України та 134 Господарського кодексу України, власник, у тому числі на основі права власності спільно з іншими суб’єктами, має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності. У власності позивача, на підставі договору купівлі-продажу, знаходиться земельна ділянка, яку він використовує для здійснення підприємницької діяльності. В силу вимог статті 269 Податкового кодексу України, платниками податку за землю є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Разом з тим, абзац п'ятий частини першої статті 6 Указу Президента України "Про спрощену систему оподатковування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва" №727/98 від 03.07.1998 року звільняв і на даний час звільняє від сплати ряду податків і зборів (обов'язкових платежів), у тому числі земельного податку, суб'єктів малого підприємництва, які сплачують єдиний податок. У пункті 6 постанови Кабінету Міністрів України "Про роз’яснення Указу Президента України від 3 липня 1998 року №727/98" №507 від 16.03.2000 року, в редакції що діяла до 01.01.2011 року, було визначено, що суб'єкт малого підприємництва звільняється від плати (податку) на землю лише за земельні ділянки, які використовуються ним для провадження підприємницької діяльності. Таким чином, законодавством були встановлені дві обов'язкові умови, за яких суб'єкт підприємницької діяльності не є платником плати (податку) за землю: - перебування на спрощеній системі оподаткування зі сплатою єдиного податку, про що отримано свідоцтво про сплату єдиного податку; - земельні ділянки, які є об'єктом плати за землю, використовуються для провадження підприємницької діяльності. Відповідно до ст.42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Аналогічне визначення містить Державний класифікатор України "Класифікація організаційно-правових форм господарювання", затверджений наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики №97 від 28.05.2004 року. Підприємницька діяльність визначається, як самостійна ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, здійснювана суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, що не заборонена законом. Як вбачається зі свідоцтва про сплату єдиного податку, позивачу надавалося право провадити такі види діяльності, як роздрібна торгівля, встановлення та виготовлення візуальної реклами, здавання в оренду власного нерухомого майна. Доказів того, що позивач не здійснював таких чи інших видів підприємницької діяльності відповідачем не здобуто і суду не надано. Згідно з укладеним договором оренди землі №01/0111-1 від 01.01.2011 року та актами прийому-передачі наданих послуг від 31.03.2011 року, 30.06.2011 року, земельна ділянка площею 2,7354 га. в АДРЕСА_1 передавалася ФОП ОСОБА_4 в тимчасове платне користування АВКТ ВТ "Здолбунівський завод залізобетонних конструкцій" (а.с.30-34). Розмір орендної плати було визначено сторонами на рівні 1200,00 грн. за 1 га. в місяць. Слід зазначити, що власники земельних ділянок і землекористувачі згідно зі статтями 91, 96 Земельного кодексу України зобов'язані забезпечувати використання землі відповідно до цільового призначення та умов її надання, залежно від чого здійснюється і оподаткування земельних ділянок. В силу вимог статті 20 Земельного кодексу України, зміну цільового призначення земель провадять органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність, надання у користування або вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою. Оскільки земельна ділянка площею 2,7354 га. в АДРЕСА_1 виділялася Здолбунівською міською радою для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд, а ФОП ОСОБА_4 надавав її в оренду для АВКТ ВТ "Здолбунівський завод залізобетонних конструкцій", - юридичної особи, у якої за даною адресою розміщені будівлі та споруди, це не призвело до зміни цільового використання вказаної земельної ділянки. Оскільки операції з оренди є за своєю суттю операціями з надання послуг, а орендна плата включає в себе відповідний прибуток орендодавця, операції з оренди підпадають під визначення підприємницької діяльності. Фіксація у свідоцтві про сплату єдиного податку, який виданий позивачу, такого виду діяльності як надання в оренду власного нерухомого майна, свідчить про те, що такий вид діяльності для ФОП ОСОБА_4 є одними із основних. Зважаючи на це, а також на те, що Указ Президента України "Про спрощену систему оподатковування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва" №727/98 від 03.07.1998 року не містить будь-яких застережень чи приміток, за яких суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, буде сплачувати плату (податок) за землю, платник єдиного податку не є платником земельного податку при здаванні в оренду земельної ділянки. Відповідно, ФОП ОСОБА_4 згідно з Указом Президента України "Про спрощену систему оподатковування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва" №727/98 від 03.07.1998 року звільнений від сплати земельного податку за земельну ділянку площею 2,7354 га. в АДРЕСА_1. Оскільки позивач є платником єдиного податку і здійснює підприємницьку діяльність, здаючи в оренду власну земельну ділянку, нарахування йому податковим органом земельного податку є неправомірним та суперечить вимогам чинного законодавства. Доводи сторони відповідача про те, що платник єдиного податку звільняється від сплати земельного податку лише стосовно земельних ділянок, які використовуються для здійснення тієї підприємницької діяльності, яка означена в договорі купівлі-продажу земельної ділянки є безґрунтовними і не відповідають текстуальному змісту нормативно-правового акту, яким врегульовано дане питання. Покликання на пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України "Про роз’яснення Указу Президента України від 3 липня 1998 року №727/98" №507 від 16.03.2000 року, є недоречним, позаяк постановою Кабінету Міністрів України №1196 від 27.12.2010 року, що набрала чинності з 01.01.2011 року, вказаний пункт вкладено в новій редакції, і така редакція взагалі не торкається питання звільнення платників єдиного податку від плати за землю. Покликання Здолбунівської ОДПІ на пункт 3.1.3 договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного 23.10.2009 року між СПД ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_4, як на підставу нарахування та сплати позивачем земельного податку, є абсурдними, оскільки умови договору не можуть містити правових норм і не можуть встановлювати будь-які, відмінні від законодавчих, правила оподаткування. Та обставина, що земельна ділянка згідно з Державним актом належить на праві власності позивачу, як фізичній особі, а не як суб’єкту підприємницької діяльності, не вказує на відсутність зв’язку володіння такою земельною ділянкою з господарською діяльністю позивача, оскільки стаття 80 Земельного кодексу України обмежує коло суб'єктів права власності на землю, визначаючи, що такими на землі приватної власності є громадяни та юридичні особи. Враховуючи вказане обмеження та вимоги до документа, який посвідчує право власності на земельну ділянку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №449 від 02.04.2002 року, в редакції постанови №1019 від 12.11.2008 року, реєстрація права власності на земельну ділянку за суб’єктом підприємницької діяльності - фізичною особою, або фізичною особою - підприємцем, не передбачена. Разом з тим, для використання земельної ділянки у власній господарській діяльності фізичною особою не вимагається, щоб така ділянка була зареєстрована на праві власності саме за нею, і саме як за суб’єктом підприємницької діяльності чи приватним підприємцем. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Здолбунівська ОДПІ є органом державної влади, і відповідно, її діяльність має підпорядковуватись вимогам наведеної норми Конституції України та вимогам Закону України "Про державну податкову службу в Україні" №509-XII від 04.12.1990 року. Обов'язок самостійного визначення суми податкового зобов'язання окремих платників податків, який покладається на податкові органи нормами Податкового кодексу України, повинен реалізовуватись з дотриманням вимог іншого чинного законодавства, зокрема і Указу Президента України "Про спрощену систему оподатковування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва" №727/98 від 03.07.1998 року. Оскільки сума податкового зобов'язання із земельного податку від сплати якого позивач звільнений в силу поширення на нього дії Указу Президента України "Про спрощену систему оподатковування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва" №727/98 від 03.07.1998 року, самостійно визначена відповідачем спірним податковим повідомленням-рішенням, таке податкове повідомлення-рішення є незаконним. 1010, м. Київ, вул. Московська, 8 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 травня 2007 р. № К-11394/06 Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Рибченка А.О. суддів: Брайка А.І. Голубєвої Г.К. Карася О.В. Федорова М.О. при секретарі судового засідання: Гончаренку Р.С. за участю представників: позивача: Івашинніков С.В., дов. № 15/9/1 від 01.09.2005 р.; Чумак Л.М., дов. № 05/9/2 від 02.09.2005 р.; відповідача: не з’явився розглянувшиу відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 18.05.2005 р. у справі № 6/32 господарського суду Запорізької області за позовом Вільнянського районного споживчого товариства до Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, - ВСТАНОВИВ: Вільнянське районне споживче товариство звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Вільнянської МДПІ від 23.12.2005 р. № 0013001501/0, № 0013011501/0, № 0013021501/0, № 0013031501/0, № 0013041501/0, № 0013051501/0, № 0013061501/0, № 0013071501/0, № 0013081501/0, № 0012991501/0, якими позивачу донараховано плату за землю та застосовані штрафні санкції. Рішенням господарського суду Запорізької області від 03.03.2005 р. у справі № 6/32 у позові відмовлено. Судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідно до ст. 12 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992 р. № 2535-ХІІ, якщо підприємства, установи, організації, що користуються пільгами щодо земельного податку, мають у підпорядкуванні госпрозрахункові підприємства або здають у тимчасове користування (оренду) земельні ділянки, окремі будівлі або їх частини, податок за земельні ділянки, зайняті цими госпрозрахунковими підприємствами або будівлями (їх частинами), переданими в тимчасове користування, сплачується у встановлених розмірах на загальних підставах. Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 18.05.2005 р. рішення місцевого господарського суду від 03.03.2005 р. у даній справі скасовано та прийнято нове рішення про задоволення позову. При прийнятті рішення про задоволення позову апеляційний господарський суд виходив з того, що операції з оренди є операціями з надання послуг і підпадають під визначення підприємницької діяльності, а тому позивач як платник єдиного податку – орендодавець – не є платником плати (податку) за землю згідно з Указом Президента України № 727/98 від 03.07.1998 р. (в редакції Указу Президента № 746/99 від 28.06.1999 р.). Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Вільнянська МДПІ оскаржила її в касаційному порядку. В касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 18.05.2005 р. з мотивів порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, ст. ст. 1, 2, 5, 12 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992 р. № 2335-ХІІ та ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 р. № 2269-ХІІ, і в задоволенні позовних вимог позивача відмовити. Представник відповідача в судове засідання суду касаційної інстанції не з’явився, не зважаючи на те, що про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином. Відповідно до ч. 4 ст. 221 КАС України неприбуття сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце касаційного розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду справи. В судовому засіданні суду касаційної інстанції представники позивача заперечили проти доводів касаційної скарги, вважають її безпідставною, а тому просили залишити без задоволення. Судова колегія Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на наступне. Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Вільнянською МДПІ Запорізької області було проведено камеральну перевірку уточнюючих податкових розрахунків по земельному податку на 2004 рік Вільнянського районного споживчого товариства, за результатами якої складено акт № 30/15-01751808 від 20.12.2004 р. Перевіркою встановлено, що Вільнянське районне споживче товариство, згідно поданої заяви до Вільнянської МДПІ від 10.12.2003 р., у 2004 році є платником спрощеної системи оподаткування. Відповідно наданої Вільнянським районним споживчим товариством довідки № 3202/10 від 16.09.2004 р., споруди магазинів, разом із відведеними під ними земельними ділянками, здано в оренду на підставі укладених договорів. За висновками перевірки, земельний податок за земельні ділянки, надані в користування іншим суб’єктам господарювання на умовах оренди у 2004 році, Вільнянським районним споживчим товариством повинен сплачуватися на загальних підставах, оскільки ст. 12 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992 р. № 2535-ХІІ встановлено, що підприємства, установи та організації, що користуються пільгами щодо земельного податку, мають у підпорядкуванні госпрозрахункові підприємства або здають у тимчасове користування (оренду) земельні ділянки, окремі будівлі або їх частини, податок за земельні ділянки, зайняті цими госпрозрахунковими підприємствами або будівлями (їх частинами), переданими в тимчасове користування, сплачується у встановлених розмірах на загальних підставах. На підставі акту перевірки від 20.12.2004 р. № 30/15-01751808, керівником Вільнянської МДПІ, згідно з пп. пп. 4.2.2 «в» п. 4.2 ст. 4, пп. 17.1.4 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Вільнянському районному споживчому товариству податковими повідомленнями-рішеннями від 23.12.2004 р. № 0013001501/0, № 0013011501/0, № 0013021501/0, № 0013031501/0, № 0013041501/0, № 0013051501/0, № 0013061501/0, № 0013071501/0, № 0013081501/0, № 0012991501/0 визначено суму податкового зобов’язання за платежем - плата за землюта застосовано штрафні (фінансові) санкції. Відповідно до статті 2 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992 р. № 2535-ХП (в редакції Закону № 378/96-ВР від 19.09.1996, із змінами) використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок. Указ

Ответить
    Оценить
  • 0
  • 0
  • бухгалтер
06.02.12 04:04

Спасибо боьшое за подборку, но это все по плательщикам единного налога. Может кто-то из юрлиц или СПД на общей системе поступл так же решительно как выше перечисленые субъекты. Буду благодарна, потому что мы хоти идти до конца. Платить ни за что по 5000грн в год не хотим.

Ответить
    Оценить
  • 0
  • 0
  • Анна
06.02.12 04:21

Мы сейчас обжалуем в административном порядке налог на землю. У нас в собственности нежилое помещение в жилом многоэтажном доме. Налоговая считает,что мы должны платить налог на землю. Мы, естественно не согласны. Наша ситуация очень похожа на ситуацию обжалованную в ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА. С единственным нюансом: в кадастре нет вообще ни какого собственника на эту землю. В общем, ждем ответ.

Ответить
    Оценить
  • 0
  • 0
  • Игорь Алексеевич
06.02.12 07:06

Анна сообщите, как у Вас прошёл суд. С чего Вы начинали. Если налоговая на меня наедит, то тоже подам в суд. Может у вас есть документы, иски и т. д. вышлите пожалуйста материал. мой эл. адрес..Lopatko30@mail.ru, или в личку на форуме (Игорь Алексеевич), так же на форуме Частный Предприниматель (Игорь Алексеевич). г.Запорожье. Мне тоже местная налоговая требует платить налог на землю. Я ЧП на ЕН. Вид деятельности КВЭД 70.20.0 сдача неж. пом. в аренду. Помещения находится на первом этаже 9-ти эт. дома. (бывшая жил.кв.) 10.01.12г. отправил Обращение в ГНАУ. Жду ответа. После 20.02.12г. думаю c налоговой начнут присылать "письма счастья"(последний день сдачи декларации на землю). Заранее Вам благодарен.

Ответить
    Оценить
  • 0
  • 0
  • Argent
06.02.12 18:13

Игорь Алексеевич и бухгалтер, Готовы выдать ВАМ ордена! Эта информация очень актуальна, причем касается многих, и многие - тупо платят: ГНИ сказали надо - значит надо! Как вариант с этой подборкой обратиться в ресурсный отдел Вашей ГНИ, ну или в отделе физлиц кто-то из инспекторов курирует плату на землю. Мне по одному из предпринимателей так инспектор и посоветовал - если придет "вимога" - сразу быренько в суд. И уже другой вопрос - сколько крови и не только крови будет стоить победа в суде...

Ответить
    Оценить
  • 0
  • 0
  • бухгалтер
06.02.12 22:54

Откровенно говоря мои директора пока были деньги тоже тупо соглашались на уплату ЗН, хотя я им давно предлагала не платить его. Но наступил критический момент и наконец то они на очередное напоминание ГНИ заплатить ЗН сказали мне что обйдется бюджет и без нашей уплаты и начали искать информацию по данному вопросу. Тут в интернете нашлось решение Киевского суда вышеопубликованного. Мы решили обратится к городским землеустроителям, написали им письмо с целью подверждения нашего статуса, текст письма ниже "просимо Вас надати довідку про те, що ми не є власниками та не є користувачами земельною ділянки, на якої розташовано багатоповерховий житловий будинок (за адресою ,,,,,), в якому ми маємо власне приміщення згідно договору купівлі-продажу майна посвідчений приватним нотаріусом ,,,,, за №,,,, від ,,,,,," Когда я была на семинаре у Ярош(директор ауд фирма "Ярош" г.Семфирополя) и задала наболевший вопрос, она прекомендовала обратиться еще и в ипоком, хотя кок она сказала нам испоком не выделит земельный участок, это подтвердила и коллега которая была на семинаре(их компания тоже обратилась в испоком с такой просьбой на что им дали отрицательный ответ, но они все-таки продолжают платить ЗН) . Мы нписали письмо следующего содержания: "Товариство з обмеженою відповідальністю «,,,,» просить Вас виділити земельну ділянку за адресою м.,,,,,,, на якої розташовано багатоповерховий житловий будинок, в якому ми маємо власне приміщення згідно договору купівлі-продажу майна посвідчений приватним нотаріусом ,,,,, за №,,,, від ,,,,, з метою укладення договору оренди землі" Вчера нам позвонили из исполкома попрсили прийти на переговоры 08.02 и прозвучала фраза о том что они понимаю с какой целью на нужен их ответ. Так что я в ожидании чуда, как поведут себя мои директора. Откровенно говоря хочется чувствовать себя нормальнымчеловеком. Но большей частью мы все зная законы сами их не соблюдаем, а хоти чтобы их соблюдали другие, и особенно властьимущие. Призываю всех искать и вынимать бревна из собственных глаз, ане искать соринки у других. Тогда будет легче всем.

Ответить
    Оценить
  • 0
  • 0
  • Анна
08.02.12 03:12

Ув. Игорь Алексеевич. У меня немного другая ситуация. Я-собственник помещения. Типа физлицо - не ЧП. Помещение ни кому не сдаю. И я не подавала в суд. Для начала я написала письмо в госдержзем. с просьбой дать ответ числиться ли за мной земля под данным помещением (тупо, но надо) и могу ли я взять ее в аренду. На что мне ответили, правда вежливо, что такое вообще невозможно и ничего мне не принадлежит. Потом второе письмо, что я хочу знать присвоен ли мне кадастровый номер, если нет, то кому он присвоен за этим домом? На что мне дали ответ, что данный земельный участок вообще ни за кем не закреплен и нет! кадастрового номера. После чего я написала письмо в свою районную налоговую с просьбой объяснить мне как я могу рассчитать налог на землю, если НЕТ! кадастрового номера и не представляется возможные его получить, т.к. для этого надо иметь документы на землю, которых у меня в априори нет! На что (как обычно) налоговая отписалась, что это не ее проблемы. Читайте налоговый кодекс и т.д. И прислала письмо-счастье с суммой почти 10тыс. грн. налога. После чего я сделала копии всех этих писем, приложила свой договор купли-продажи нежилого помещения, обратилась к юристам и написала административную жалобу в городскую налоговую инспекцию с описью. Копию (в вкратце), тоже с описью отправила в свою налоговую по району. Если честно, то я думала, что они тоже тупо отпишутся. Но нет. Они прислали ответ, что им потребуется время - взяли срок почти на 2,5 месяца на рассмотрение моей жалобы. И запросили в моей налоговой все мое дело и потребовали их объяснить на что те ссылались при расчете моих налогов на землю (мне прислали копию). Моя налоговая пока ушла в подполье, даже не звонит, то чуть ли не каждый день дергали. Я так понимаю, что городская понимает, что готовы идти до конца и подошли более серьезно к этому вопросы. А для меня важно понять основания для начисления и получить еще больше от них "ахиллесовых пят" на которые потом можно будет надавить, если дело дойдет до суда. Вот теперь жду, чем закончиться. И пока ни кому ничего не плачу. Ответ жду в начале марта. Потом напишу, чем все закончилось.

Ответить
    Оценить
  • 0
  • 0
Комментирование новости отключено
Для того, чтоб распечатать текст необходимо авторизоваться или зарегистрироваться