Как договор назвать, так он и заработает

   Дедалі актуальнішою виглядає проблема з назвами господарських договорів. З’явились договори зовсім без назв, є ділерські, мерчандайзерські, консигнаційні тощо. Дехто взагалі без договорів обходиться - вистачає рахунку-фактори або гарантійного листа. А як усе це виглядає у суді або під час податкових перевірок?
   
   ВИМОГИ ПОДАТКОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА
   
   Досить часто питання з назвою договорів виникає у відносинах з сплати ПДВ. Позиція ДПС викладена у кількох документах.
   
   Так, у листі від 06.04.2011 г. N 9497/7/16-1517 з цього приводу зазначається наступне. Види договорів визначені чинним законодавством України: купівлі-продажу; міни, поставки, оренди, комісії, доручення, дарування тощо. Слід враховувати суть договору, незалежно від того, укладено сторонами письмовий договір чи ні: усна угода сторін про придбання товару за безготівковий рахунок з наступною оплатою через банк або з оплатою готівкою теж є договором купівлі-продажу.
   
   Міністерство фінансів України підходить до цього питання приблизно так само, у п.4 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом від 01.11.2011 N 1379. У графі "Вид цивільно-правового договору" податкової накладної зазначається вид цивільно-правового договору згідно з видом договірних зобов"язань, визначених Цивільним кодексом України.
   
   Отже, йдеться про назви договорів відповідно до норм ЦКУ - договір купівлі-продажу (ст.655), поставки (ст.712) тощо. Поряд з цим, з роз’яснень Єдиної бази податкових знань та інших консультацій можна дійти висновку, що при заповненні податкових документів можна використовувати назви, прийняті у бізнесовій практиці, а не лише запозичені з кодексів. Наприклад, договір на виконання робіт, хоча відповідно до ст.837 ЦКУ це називається договором підряду.
   
   Позиція податківців виглядає найбільш ліберальною і зручною для підприємців. А головне - вона повністю узгоджується з нормами договірного права.
   
   Цікавою є судова практика з питань невідповідності назви договору інформації, вказаної у податкових документах.
   
   Так, предметом розгляду у справі № 2а/2570/1293/2012 стала наступна позиція податківців. У спірній податковій накладній у розділі "вид цивільно-правового договору" вказано договір транспортного експедирування. Згідно ж з даними первинного бухгалтерського обліку вищезазначений цивільно-правовий договір відсутній, натомість перевіряючим наданий договір на транспортно-експедиційне обслуговування, предметом якого є: транспортно-експедиційні послуги, пов’язані з вантаженням (розвантаженням), сертифікацією, митного оформлення й відправкою (отриманням) зернових, олійних та інших вантажів. На підставі наведеного податківці відмовились враховувати складені податкові накладні при визначенні сум податкового кредиту.
   
   Суд дійшов висновку, що сам договір та інформація про договір, що міститься в податкових накладних, є ідентичними. Виявлені податківцями недоліки в заповненні податкових накладних не роблять податкові накладні недійсними та не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів. Судом з"ясовано, що ДПІ прийняла спірні податкові накладні та не надсилала повідомлення про уточнення податкових зобов"язань, що є доказом правомірності нарахування позивачу податкових зобов"язань.
   
   Остаточний висновок з наведеної справи - вирішальне значення для податкового обліку має все ж таки не сама назва договору як така, а предмет договору, що встановлюється шляхом аналізу умов договору.
   
   ДІЯЛЬНІСТЬ, ЩО НЕ ПЕРЕДБАЧЕНА СТАТУТОМ
   
   Подекуди податківці під час перевірок продовжують з’ясовувати - чи відповідає назва і предмет договору видам діяльності, вказаним у статуті. Отже, також виникає питання і з відповідністю Класифікатору видам економічної діяльності (КВЕД). Втім, у цілому, позиція податківців з цих питань стає дедалі ліберальнішою.
   
   Так, наказом ДПС України від 05.07.2012 №577 затверджено Узагальнюючу податкову консультацію щодо визначення витрат за діяльністю, не передбаченою статутом. ДПС роз’яснив, що витрати від операцій, проведених підприємством від діяльності, не передбаченої статутом, визнаються витратами за правилами, встановленими розділом ІІІ Податкового кодексу України за умови їх документального підтвердження, зв’язку із господарською діяльністю та визнання доходів від такої діяльності в податковому обліку.
   
   Подібна позиція повністю узгоджується і з нормами договірного права. Так, ст. 91 Цивільного кодексу України (ЦКУ) передбачає, що цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду. Юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії).
   
   Що ж стосується КВЕДів, то і наша газета, й інші джерела неодноразово наводили спільну позицію ДПС і Держкомстату, за якою КВЕДи використовуються для потреб статистики і не є актом цивільного права. Певні винятки були пов’язані із застосуванням спрощеної системи оподаткування, втім і вони у чинному законодавстві поступово скасовуються.
   
   
   УСНІ ДОГОВОРИ - ЗВІДКИ БРАТИ НАЗВУ
   
   Згідно зі ст. 639 ЦКУ договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. На підставі ст.206 ЦКУ усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів. Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.
   
   А відповідно до ст.181 Господарського кодексу України - господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
   
   Зрозуміло, що при усній формі договору відсутні і сама назва такого договору, і номер, і дата, тобто реквізити договору, необхідні для податкової звітності.
   
   Зараз і податківці, і суди не проти договорів в усній формі як таких, але з дотриманням певних умов.
   
   Так, відповідно до Єдиної бази податкових знань вид усного договору у податковій накладній вказується за тими ж вищенаведеними правилами, як і для звичайного письмового договору - поставка, оренда тощо. У графі "від" (дата договору) - вказується дата виконання усної домовленості (судячи з усього маються на увазі відповідні письмові, електронні документи бухгалтерського або податкового обліку), у графі "№" - прочерк.
   
   Слід також пам’ятати, що договори в усній формі потребують такого саме бухгалтерського і податкового обліку, як і договори письмові.
   
   Сергій ТЕНЬКОВ
   Юридичний вісник України №40, 6-12 жовтня 2012