Отключить рекламу

Подпишитесь!


28.04.13
1587 12 Печатать

Обязано ли предприятие подавать в ГНИ налоговый расчет ф. № 1ДФ, если указанная в нем сумма средств является возмещением командированному работнику расходов на оплату гостиничных услуг, полученных от плательщика единого налога 2-й группы?

   Чи зобов’язане підприємство подавати до ДПІ податковий розрахунок ф. № 1ДФ, якщо зазначена в ньому сума коштів є відшкодуванням відрядженому працівникові витрат на оплату готельних послуг, отриманих від платника єдиного податку 2-ї групи?
   
   Відповідно до п. 177.8 ПКУ під час нарахування (виплати) фізичній особі – підприємцю (далі – СПД ФО) доходу від операцій, здійснюваних в межах обраних ним видів діяльності, суб’єкт господарювання, який нараховує (виплачує) такий дохід, не утримує податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою – підприємцем, який отримує такий дохід, надано копію документа, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб’єкта підприємницької діяльності.
   
   У листі «Стосовно документів, що підтверджують підприємницьку діяльність» від 23.08.2011 р. № 9613/5/17-0216 ДПСУ вказує, що витрати на відрядження повинні бути підтверджені відповідними документами, що засвідчують їх вартість у рахунках, зокрема отриманих із готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, в тому числі бронювання місць у місцях проживання. Юридичним особам, які мають господарські відносини з СПД ФО, послугами яких користувався відряджений працівник, ДПСУ рекомендує з метою уникнення порушень норм чинного законодавства отримувати від останнього копії документа, що підтверджує його державну реєстрацію як СПД (для підприємців, які здійснюють діяльність відповідно до ст. 177 ПКУ), та водночас свідоцтва про сплату єдиного податку, а також відповідні документи (чеки, квитанції тощо), що підтверджують витрати за проживання або переїзд, та подавати розрахунок за формою № 1ДФ. Тобто зобов’язує повідомляти про всі виплачені підприємцям суми доходів податковому органу у порядку, визначеному пп. «б» п. 176.2 ПКУ.
   
   Відповідно до ст. 121 КЗпП працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв’язку із службовими відрядженнями. До таких витрат КЗпП відносить, у тому числі й витрати з наймання жилого приміщення.
   
   Отже, право відрядженого працівника отримати від підприємства, що його відрядило, відшкодування понесених ним витрат закріплено законодавчо. Ці витрати підприємства, пов’язані з відшкодуванням відрядженому працівникові відповідних його витрат, можуть зменшувати базу оподаткування податком на прибуток шляхом включення до витрат підприємства лише за наявності документів, що підтверджують зв’язок такого відрядження з діяльністю такого платника податку. Про такі документи детальніше йдеться у пп. 140.1.7 ПКУ. У будь-якому разі йдеться про витрати на відрядження, а не про витрати підприємства на готельні послуги та послуги з перевезення.
   
   Згідно з пп. 14.1.180 ПКУ податковим агентом щодо ПДФО є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента – юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов’язані нараховувати, утримувати та сплачувати ПДФО до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм. Отже, податковим агентом може бути лише той, хто виплачує доходи безпосередньо фізичній особі. У нашому випадку таким податковим агентом може бути лише те підприємство, яке безпосередньо здійснює оплату готельних послуг, а його працівник в готелі лише зупиняється та отримує послуги.
   
   Але якщо працівник сам оплачує готельні послуги, то готель не вступає у правовідносини підприємством, яке відрядило такого працівника. І свій дохід СПД ФО (власник готелю) отримує від гостя, а не від підприємства, яке в силу певних обставин може ці витрати й не відшкодувати своєму працівникові.
   
   Для того, щоб відповісти на питання щодо правової природи витрат відрядженого працівника та їх суті для самого підприємства, треба визначитися з тим, хто ким виступає та в яких саме зобов’язаннях.
   
   Відповідно до ст. 509 ЦКУ зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Якщо розглядати такий вид зобов’язання, як надання готельних послуг, то слід зазначити, що за таким договором однією стороною є СПД ФО – власник готелю, а другою – відряджений працівник. Останній є кредитором і має право вимагати від власника готелю (боржника) надання йому готельних послуг. У зобов’язанні з оплати таких готельних послуги відряджений працівник сам вже стає боржником, а готель – кредитором. Як бачимо, підприємство, що відрядило працівника, у цих зобов’язаннях відсутнє взагалі.
   
   А от де таке підприємство присутнє, так це у зобов’язанні з відшкодування витрат відрядженого ним працівника, пов’язаних з наймом житла. Йдеться не про оплату готельних послуг, а про відшкодування витрат на них своєму працівникові. Інакше кажучи: відшкодувати комусь витрати на вечерю в ресторані, не означає самому там повечеряти.
   
   Таким чином, оплата послуг з найму житла, здійснювана працівником у відрядженні, проводиться в межах одного зобов’язання, а відшкодування підприємством витрат, здійснених працівником при такій оплаті, відбувається у межах іншого зобов’язання. Це означає, що підприємство, яке відшкодовує своєму працівникові витрати на відрядження, не вступає безпосередньо у відносини з постачальником таких послуг працівникові, а отже й не може оплачувати послуги такого постачальника. Таке підприємство не може виступати й податковим агентом стосовно виплати такому постачальнику доходів, що випливає із змісту пп. 14.1.180 ПКУ. При цьому не йдеться ані про обов’язки податкового агента у повному обсязі, ані про часткове (лише в частині подання розрахунку за формою № 1ДФ) їх виконання. І стосовно таких виплат у підприємства не може виникнути потреби в отриманні від постачальника будь-яких документів, що посвідчували б його статус як платника податку для того, щоб визначитися із власним комплексом обов’язків податкового агента щодо нього.
   
   Але назбирати документів та подати розрахунок за формою № 1ДФ – це ще не все, на чому можна заспокоїтися. Згідно з п. 291.4 ПКУ суб’єктам господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності та відносяться до платників єдиного податку другої групи, дозволено здійснювати господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню.
   
   Отже, юридичним особам платники єдиного податку 2-ї груп надавати послуги не можуть. Це означає, що податковим агентом стосовно таких платників єдиного податку юридичні особи можуть виступати, лише порушуючи п. 291.4 ПКУ.
   
   Маючи такий вагомий аргумент щодо порушення законодавства, чи стануть податківці ним нехтувати? Скоріше за все вони просто не визнають такі витрати юридичної особи. Адже їм для цього необхідно лише послатися на надані при перевірці юридичної особи документи СПД ФО, зареєстрованого платником єдиного податку 2-ї групи. А далі за перевіреною схемою: договори визнаються в акті перевірки нікчемними, послуги – непідтвердженими, податковий кредит та податкові витрати – завищеними.
   
   І як наслідок: податкове повідомлення-рішення з відповідними донарахуваннями на підставі занадто «старанно» підтверджених витрат на відрядження. А найголовнішим доказом відносин юридичної особи із СПД ФО, з яким таких відносин бути не повинно, є поданий юридичною особою податковий розрахунок за формою № 1ДФ. Подання такого розрахунку означає визнання юридичною особою факту розрахунку з платником єдиного податку 2-ї групи.
   
   Олександр Єфімов
   адвокат, АФ «Є.С.Аудит»
   
   Дата підготовки 23.04.2013

По материалам ЛИГА:ЗАКОН
Теги
Отключить рекламу
Комментарии
  • Юра Г.
28.04.13 16:33

Подання такого розрахунку означає визнання юридичною особою факту розрахунку з платником єдиного податку 2-ї групи. - вот и попал упрощенец на бабки. услуга юрлицу которого в глаза не видел!

Ответить
    Оценить
  • 0
  • 0
  • Лена
29.04.13 00:24

А если юр.лицо на едином налоге? здесь об этом как бы ни слова, просто написали нельзя оказывать услуги юр.лицам.....

Ответить
    Оценить
  • 0
  • 0
  • Леді
29.04.13 00:24

Згідно з п. 177.8 ст. 177 Податкового кодексу відряджений працівник отримує від фізичної особи — підприємця, який надавав послуги з найму жилого приміщення та переїзду, копію документа, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності, а також копію свідоцтва про сплату єдиного податку. Після повернення з відрядження працівник зобов'язаний до закінчення п'ятого банківського дня, наступного за днем прибуття до місця постійної роботи, надати згідно з положеннями Інструкції № 59 звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт. Отже, фізична особа — підприємець — платник єдиного податку надає послуги громадянину, який сплачує кошти за отримані послуги. В даному випадку підприємство (юридична особа) лише компенсує витрати працівника на відрядження, тобто не є податковим агентом щодо фізичної особи — підприємця, а отже, податковий розрахунок за формою № 1ДФ подавати не зобов'язано. Вісник податкової служби України №37 від 05.10.12, посилання http://www.visnuk.com.ua/ua/pubs/id/3982

Ответить
    Оценить
  • 0
  • 0
  • вас здесь не стояло
29.04.13 00:47

А ФЛ-П - единщикам 2-й группы отельерам все же лучше не экономить на туристическом сборе и не собирать копий командировочных удостоверений.

Ответить
    Оценить
  • 0
  • 0
  • Аноним
29.04.13 02:04

судя и по основному вопросу, и по коментам - ну из запугали же вас "податківці".... Вообще-то в 1-ДФ есть обязанность включать только те доходы, в отношении которых юрлицо выступает агентом, т.е. только те, с которых оно удерживает для бюджета ПДФО. В отношении остальных выплат физлицам (которые НЕ включаются в их общий облагаемый доход, в т.ч. ФОПы, возмещения по аванс. отчетам и т.п.) такой обязанности ПО ЗАКОНУ нет..

Ответить
    Оценить
  • 0
  • 0
  • Аноним
29.04.13 02:05

P.S. имеется в виду "возмещения ПЕРЕРАСХОДА по авансовым отчетам"

Ответить
    Оценить
  • 0
  • 0
  • Аноним
29.04.13 02:09

Лучше не давать "податківцям" лишней и не нужной информации. А то ведь они обязаны её обрабатывать и реагировать.. иначе лишат премии. А на одно жалование не проживешь...

Ответить
    Оценить
  • 0
  • 0
  • Кузя
29.04.13 03:17

Для Лены: расчеты единщиков - юрлиц в 1-ДФ не попадают никак. Отчет же по физикам подается.

Ответить
    Оценить
  • 0
  • 0
  • для тех, кто танке
29.04.13 10:10

Анониму "судя и по основному вопросу, и по коментам - ну из запугали же вас "податківці". " А Вы, судя по всему - непуганные

Ответить
    Оценить
  • 0
  • 0
  • ДЕЙСТВИТЕЛЬНОСТЬ
29.04.13 22:52

АВТОРУ - ОЧЕНЬ "СЛАБАЯ" СТАТЬЯ !!!!! 1.ВАША ЦИТАТА : Отже, юридичним особам платники єдиного податку 2-ї груп надавати послуги не можуть. Це означає, що податковим агентом стосовно таких платників єдиного податку юридичні особи можуть виступати, лише порушуючи п. 291.4 ПКУ. Вы - адвокат и при этом допускаете формулировки искажающие формулировки НКУ. Единоналожники 2 группы могут предоставлять услуги юрлицам (если эти юрлица находятся на едином налоге !!!!) . Ваша формулировка неверна. 2. Приведенная ст.14.1.180 - не относится к единоналожнику - т.к. выплаты ему делают не как физлицу, а как "самозайн.физ.лицу" - тут умесна формулировка из ст.14.1.226 3. Почему, по-Вашему ж-д билет с фамилией того кто едет - покупает согл.самого ж-д билета не предприятие, а командировочный человек, а услуги гостиницы - где при оформлении должен присутствовать паспорт командированного - это, п-Вашему уже покупает юрлицо ???? Это лишь компенсация затрат физлица командированного юрлицом-работодателем. 4. И при чем тут - нельзя в затраты и никчем - Вы "чули дзвін та не знаєте де він"!!!! СТАТЬЯ- В КОРНЕ НЕВЕРНА.

Ответить
    Оценить
  • 0
  • 0
  • ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА 09 лютого 2012 р. м.Вінниця Справа № 2а/0270/5652
08.05.13 04:49

http://buhforum.com/viewtopic.php?p=33027#p33027

Ответить
    Оценить
  • 0
  • 0
  • Людмила
09.05.13 23:46

Маразм. Тоді нехай робітник підприємства оплатить за послуги єдинщикам, а нам (загальна си-ма) в бухгалтерію подасть авансовий звіт і ми дану послугу - віднесемо до витрат, адже підприємство сплатило не єдинщику а відшкодувало витрати свого робітника - це можливо лише в нашій Україні------ і саме головне, що деяким підприємствам така схема пройде

Ответить
    Оценить
  • 0
  • 0
Комментирование новости отключено
Контекстная реклама
Отключить рекламу
Календарь бухгалтера
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
1
2 3 4 5 6 7 8
9 10 11 12 13 14 15
16 17 18 19 20 21 22
23 24 25 26 27 28 29
30
Приложение
Курсы валют
Для того, чтоб распечатать текст необходимо авторизоваться или зарегистрироваться