Щодо облаштування акцизного складу витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками (лист ДФС від 20.05.2019 р. № 2260/6/99-99-12-01-04-15/ІПК)

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ

від 20.05.2019 р. № 2260/6/99-99-12-01-04-15/ІПК

Державна фіскальна служба України відповідно до ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) розглянула звернення (далі - Підприємство) щодо облаштування акцизного складу витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками та в межах компетенції повідомляє.

У зверненні Підприємство поінформувало, що в процесі очищення коксового газу, що утворюється у його виробничому процесі (при переробці вугільної шихти), виробляє бензол сирий кам’яновугільний (код згідно УКТ ЗЕД 2707 10 90 00).

З урахуванням викладено, Підприємство цікавлять наступні питання:

1. Податковим кодексом України (далі - Кодекс) не передбачені спеціальні податкові правила (облік) для процесу очищення (переробки) коксового газу, незважаючи на те, що в цьому процесі отримується бензол сирий кам’яновугільний (код згідно УКТ ЗЕД 2707 10 90 00), який згідно п.п 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 Кодексу визнаний підакцизним товаром - паливом, а отже, абз. 2 пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 Кодексу для нашого коксохімічного Підприємства не застосовується (виробниче обладнання, із застосуванням якого відбувається очищення коксового газу, витратомірами-лічильниками не обладнується)?

2. У розумінні Кодексу діяльність нашого Підприємства щодо операцій з бензолу, отриманого у вищезазначеному виробничому процесі, зводиться до зберігання та реалізації цього виду продукції, а отже, наше Підприємство повинне визнати акцизний склад, на який з виробничого процесу буде поступати готова продукція - бензол сирий кам’яновугільний, таким, на якому здійснюються виключно зберігання та реалізація бензолу, у зв’язку з чим згідно абз. 3 пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 Кодексу у ПРАТ не виникає потреби облаштовувати такий склад витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками?

Відповідно до пп. 14.1.6. п. 14.1. ст. 14 Кодексу (в редакції з 01.07.2019 р.), акцизний склад - це:

а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів;

б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом:

а) приміщення відокремлених підрозділів розпорядника акцизного складу, які використовуються ним виключно для пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі маркованих марками акцизного податку горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу, а також для здійснення оптової та/або роздрібної торгівлі відповідно до отриманої розпорядником акцизного складу ліцензії;

б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб'єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб'єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або технічному обладнанні, пристрої.

Відповідно до пп. 14.1.212. п. 14.1. ст. 14 Кодексу:

Реалізація пального або спирту етилового для цілей розділу VI Кодексу - будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального або спирту етилового з переходом права власності на таке пальне або спирт етиловий чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу / акцизного складу пересувного: до акцизного складу; до акцизного складу пересувного; для власного споживання чи промислової переробки; будь-яким іншим особам.

Не вважаються реалізацією пального операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України:

у споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками;

при використанні пального, з якого сплачено акцизний податок, виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки суб’єктами господарювання, які не є розпорядниками акцизного складу.

Крім того, підпунктом 4 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 22 листопада 2017 року N 891 "Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників обсягу виробленого та реалізованого пального і рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі, передачі облікових даних з них електронними засобами зв’язку" (далі - Постанови N 891) визначено, що обіг пального - будь-які операції, що передбачають;

фізичне отримання розпорядником акцизного складу пального з переходом права власності чи без переходу права власності на пальне (операції з виробництва, придбання, комісії, доручення, відповідального зберігання та інші операції);

фізичний відпуск (відвантаження) розпорядником акцизного складу пального з переходом права власності чи без переходу права власності на пальне (операції з реалізації, комісії, доручення, відповідального зберігання та інші операції).

Інформація, надана Підприємством у запиті не дає змогу встановити, що діяльність Підприємства передбачає повний технічний цикл переробки в готову продукцію (пальне) у відповідності до вимог абз. 2 пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 730 Кодексу.

Враховуючи викладене вище та той факт що виробництво і зберігання пального (бензолу) здійснюється Підприємством на митній території України, Підприємству необхідно створювати акцизний склад та облаштовувати його витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.

Частиною третьою статті 5 Господарського кодексу України визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.