Щодо оподаткування ПДВ операцій з виконання робіт нерезидентом резиденту за договором підряду (лист ДФС від 04.01.2019 р. № 57/6/99-99-15-03-02-15/ІПК)
ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ
від 04.01.2019 р. № 57/6/99-99-15-03-02-15/ІПК
Державна фіскальна служба України розглянула звернення щодо оподаткування ПДВ операцій з виконання робіт нерезидентом резиденту за договором підряду та, керуючись статтею 52 розділу II Податкового кодексу України (далі - ПКУ), повідомляє.
Як зазначено у зверненні, за договором підряду, укладеним між резидентом України - платником ПДВ (замовником) та нерезидентом (підрядником), підрядник до ввезення імпортного товару на митну територію України проводить роботи по перевірці такого товару на якість і відповідність заявленим параметрам виробника, а при виявленні неякісного товару здійснює повернення його виробнику, заміну або інші роботи, пов'язані з товаром. Результати робіт відображаються в акті виконаних робіт.
Відносини підряду регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ).
Так, відповідно до статті 837 ЦКУ за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу I ПКУ).
Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.
Відповідно до статті 5 розділу I ПКУ поняття, правила та положення, установлені ПКУ та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 розділу I ПКУ. При цьому інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
Згідно з підпунктом "б" пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 розділу V ПКУ.
Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 розділу I ПКУ).
Пунктами 186.2 - 186.4 статті 186 розділу V ПКУ визначено категорії послуг, місце постачання яких визначається залежно від місця реєстрації постачальника або отримувача відповідних послуг або від місця фактичного надання відповідних послуг.
Зокрема, місцем постачання послуг, зазначених у підпункті 186.2.1 пункту 186.2 статті 186 розділу V ПКУ, є місце фактичного постачання послуг, пов'язаних з рухомим майном, у тому числі послуг із проведення експертизи та оцінки рухомого майна (підпункт "б" підпункту 186.2.1 пункту 186.2 розділу V ПКУ).
Місцем постачання послуг, крім операцій, зазначених у пунктах 186.2 і 186.3 статті 186 розділу V ПКУ, є місце реєстрації постачальника (пункт 186.4 статті 186 розділу V ПКУ).
Таким чином, порядок оподаткування ПДВ операцій з постачання послуг безпосередньо залежить від місця їх постачання. У разі якщо зазначені у зверненні послуги, які проводить нерезидент (підрядник) за межами митної території України, не включено до переліків послуг, визначених пунктом 186.3 статті 186 розділу V ПКУ, місцем постачання таких послуг є територія за межами митної території України.
Отже, при отриманні резидентом - платником ПДВ послуг по перевірці майна на якість і відповідність заявленим параметрам виробника від нерезидента, місце постачання яких визначено за межами митної території України, операції з постачання таких послуг не є об'єктом оподаткування ПДВ та за такими операціями податкова накладна отримувачем послуг не складається.
Згідно з нормами чинного законодавства платники податку зобов'язані самостійно декларувати свої податкові зобов'язання та визначати сутність і відповідність здійснюваних ними операцій тим, які визначені ПКУ.
При цьому пунктом 44.1 статті 44 розділу II ПКУ встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 розділу II ПКУ.
Відповідно до пункту 52.2 статті 52 розділу II ПКУ податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
