Отключить рекламу

Подпишитесь!


  • Щодо визначення податкових зобов’язань з ПДВ у разі списання ТМЦ, які не можуть бути використані за призначенням, і подальшої їх переробки та постачання в якості вторинної сировини (лист ДФС від 11.09.2019 р. № 123/6/99-00-07-03-02-15/ІПК)

Щодо визначення податкових зобов’язань з ПДВ у разі списання ТМЦ, які не можуть бути використані за призначенням, і подальшої їх переробки та постачання в якості вторинної сировини (лист ДФС від 11.09.2019 р. № 123/6/99-00-07-03-02-15/ІПК)

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ

від 11.09.2019 р. № 123/6/99-00-07-03-02-15/ІПК

Державна податкова служба України з урахуванням пункту другого постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року N 1200 "Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України" та розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 р. N 682-р "Питання Державної податкової служби України" розглянула звернення щодо визначення податкових зобов’язань з ПДВ у разі списання товарно- матеріальних цінностей, які не можуть бути використані за призначенням, і подальшої їх переробки та постачання в якості вторинної сировини та, керуючись статтею 52 розділу II Податкового кодексу України (далі - ПКУ), повідомляє.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).

Пунктом 44.1 статті 44 розділу II ПКУ передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені пунктом 44.1 статті 44 розділу II ПКУ.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Згідно з підпунктами "а" і "б" пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПКУ розташоване на митній території України.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів та не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни) (пункт 188.1 статті 188 розділу V ПКУ).

Пунктом 198.3 статті 198 розділу V ПКУ визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 розділу V ПКУ, протягом такого звітного періоду у зв’язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом "г" пункту 198.5 статті 198 розділу V ПКУ передбачено, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 розділу V ПКУ, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) в терміни, встановлені ПКУ для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 розділу V ПКУ).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в ЄРПН.

З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:

придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;

придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України від 16 липня 1999 року N 996-ХIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон N 996-ХIV).

Згідно з пунктом 189.1 статті 189 розділу V ПКУ у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 розділу V ПКУ база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Згідно з пунктом 2 статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року N 996- ХIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон N 996) фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку. Тому платники податків при визначенні порядку оподаткування здійснюваних ними операцій повинні керуватися одним із основних принципів бухгалтерського обліку - превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з їх юридичної форми (стаття 4 Закону N 996)). Для цілей податкового обліку беруться до уваги економічні наслідки, створені господарськими операціями, а не особливості оформлення таких операцій.

Господарською діяльністю згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу.

Як зазначено у зверненні, товарно-матеріальні цінності (пляшки), що були придбані платником податку, не можуть бути використані за їх призначенням, у зв’язку з чим вони перетворюються платником податку на склобій (із залученням для цього інших суб’єктів господарювання - виконавців), який в подальшому підлягає реалізації як вторинна сировина. Таким чином, внаслідок здійснення вищезазначених операцій товарно-матеріальні цінності (пляшки) списуються з балансу, а на баланс оприбутковуються інші товарно-матеріальні цінності (склобій).

При цьому операція з перетворення пляшок на склобій із залученням для цього іншого суб’єкта господарювання - виконавця, є за своєю сутністю окремою операцією з надання послуг для такого залученого суб’єкта господарювання (виконавця), за якою такий суб’єкт господарювання повинен визначити податкові зобов’язання, а отримувач послуг (запитувач) має право на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту (за умови дотримання інших норм ПКУ для формування податкового кредиту). Тобто така операція є господарською та спрямована на отримання доходу саме таким виконавцем, а не платником податку (запитувачем), якому такий виконавець надає послуги із перетворення пляшок на склобій.

Враховуючи викладене, у разі списання пляшок у зв’язку з неможливістю їх використання за прямим призначенням та у зв’язку з перетворенням їх у склобій, такі пляшки не можуть бути використані у межах господарської діяльності підприємства. Надалі у межах господарської діяльності може бути використаний саме такий склобій (вторинна сировина, яка підлягає реалізації).

Отже, при списанні товарно-матеріальних цінностей (пляшок), які не можуть бути використані у межах господарської діяльності платника податку, податкові зобов'язання з ПДВ не нараховуються за умови, що їх вартість включається до вартості товарів/послуг, операції з постачання яких є об'єктом оподаткування ПДВ та пов'язані з отриманням доходів.

У разі недотримання цієї умови при списанні таких товарно-матеріальних цінностей платник зобов'язаний визначити податкові зобов'язання з ПДВ за основною ставкою згідно з підпунктом "г" пункту 198.5 статті 198 розділу V ПКУ виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 розділу V ПКУ, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в ЄРПН в терміни, встановлені ПКУ для такої реєстрації, зведену податкову накладну, оскільки такі товари не використовуються в оподатковуваних операціях.

При подальшому постачанні вторинної сировини (склобою), отриманої після переробки товарно-матеріальних цінностей (пляшок), податкові зобов'язання з ПДВ визначаються за правилом "першої події" відповідно до пункту 187.1 статті 187 розділу V ПКУ виходячи з бази оподаткування, визначеної згідно з пунктом 188.1 статті 188 розділу V ПКУ (у випадку, описаному у зверненні, виходячи з договірної ціни продажу такої вторинної сировини, яка відповідає її балансовій вартості).

Згідно з нормами чинного законодавства платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання та визначати сутність і відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані ПКУ.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 розділу II ПКУ податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Отключить рекламу
Для того, чтоб распечатать текст необходимо авторизоваться или зарегистрироваться