О начислении военного сбора

       
   Розглянувши <…> письмовий запит повідомляємо, що відповідно до п. 3.7 глави 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 р. за № 40/10320 (зі змінами та доповненнями, далі – Положення № 637), приймання одержаної з банку готівки в касу та видача готівки з каси для здавання її до банку оформляються відповідними касовими ордерами (прибутковим або видатковим) з відображенням такої касової операції в касовій книзі.
   
   Документом, що свідчить про здавання виручки до банку, є відповідна квитанція до прибуткового документа банку на внесення готівки, засвідчена підписами відповідальних осіб банку та відбитком печатки (штампа) банку. Документом, що свідчить про здавання виручки до банку через інкасаторів, є копія супровідної відомості до сумки з готівковою виручкою (готівкою), засвідчена підписом та відбитком печатки інкасатора-збирача.
   
   Відповідно до п. 3.10 глави 3 Положення № 637, прибуткові касові ордери і квитанції до них, а також видаткові касові ордери і видаткові відомості мають заповнюватися бухгалтером чорнилом темного кольору чорнильною або кульковою ручкою, за допомогою друкарських машинок, комп’ютерних засобів чи іншими способами, які забезпечили б належне збереження цих записів протягом установленого для зберігання документів терміну.
   
   У касових ордерах зазначається підстава для їх складання і перелічуються додані до них документи. Видача касових ордерів і видаткових відомостей на руки особам, що вносять або одержують готівку, забороняється.
   
   Приймання і видача готівки за касовими ордерами може проводитися тільки в день їх складання.
   
   Виправлення в касових ордерах та видаткових відомостях забороняються.
   
   У касових ордерах, які оформляються на загальну суму проведених підприємством касових операцій (видача готівки за видатковими відомостями, електронними платіжними засобами, здавання готівки до банку, отримання готівки з банку за чеком та оприбуткування її в касі тощо), реквізити «Одержав» або «Прийнято від» не заповнюється.
   
   При цьому слід зазначити, що згідно з вимогами останнього абзацу п. 3.10 глави 3 Положення № 637, у касових ордерах, що оформляються на загальну суму проведених підприємством касових операцій (у тому числі при здаванні готівки до банку), реквізит «Одержав» (у видатковому касовому ордері), в якому зазначається суму готівки, не заповнюється.
   
   Інші реквізити видаткового касового ордера мають заповнюватися відповідно до вимог Положення № 637.
   
   З 03 серпня 2014 року набрав чинності Закон України від 31 липня 2014 року № 1621-VII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів» (далі – Закон № 1621), яким запроваджено військовий збір.
   
   Відповідно до п.п. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, із змінами і доповненнями (далі - ПКУ), об’єктом оподаткування військовим збором є доходи у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв’язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.
   
   Відповідно до п.п. 1.3 п. 16 прим. 1 підрозділу10 Розділу ХХ ПКУ, ставка військового збору становить 1,5 відсотка від об’єкта оподаткування.
   
   Згідно з п.п. 14.1.48 п. 14.1 ст.14 ПКУ для цілей розділу IV ПКУ, заробітна плата – це основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв’язку з відносинами трудового найму згідно із законом.
   
   Вступаючи у трудові відносини з підприємствами, працівники укладають трудові договори.
   
   Трудовий договір – це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
   
   Оплата праці (включаючи гонорари) працівників, які не перебувають у штаті підприємства (за умови, що розрахунки проводяться підприємством безпосередньо з працівниками) за виконання робіт згідно з договорами цивільно-правового характеру, включаючи договір підряду (за винятком фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності), включається до фонду основної заробітної плати (п.п. 2.1.8 п. 2.1 р. 2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 № 5).
   
   Згідно зі статтею 837 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ), за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.
   
   За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина перша ст. 901 ЦКУ).
   
   Отже, для цілей оподаткування військовим збором факт оплати у межах цивільно-правового договору (договору підряду/договору про надання послуг) кваліфікується як об’єкт оподаткування. Договори купівлі-продажу та оренди не включаються в перелік цивільно-правових договорів для цілей оподаткування даним збором.
   
   Так як доходи суб’єктів господарювання (юридичних та фізичних осіб-підприємців) від здійснення підприємницької діяльності не входять до складу фонду оплати праці, вони не підлягають оподаткуванню військовим збором.
   
   Згідно з п. 1.4 п.161 підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідних положень ПКУ, нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.
   
   Відповідно до п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПКУ податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати збір із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку збору 1,5 відс., визначену п.п. 1.3 п. 161 підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідних положень ПКУ.
   
   Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.
   
   Таким чином, оскільки Закон набрав чинності з 03.08.2014 р. і податковий агент зобов’язаний при нарахуванні доходів, визначених у п.п. 1.2 п. 161 підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідних положень ПКУ утримати військовий збір, нараховані до 03.08.2014 доходи, але виплачені після 03.08.2014, не підлягають оподаткуванню збором. Суми доходів, що нараховані після 03.08.2014 за періоди до 03.08.2014, підлягають оподаткуванню військовим збором на загальних підставах.
   
   Одночасно повідомляємо, що відповідно до п. 52.2 ст. 52 глави 3 Розділу ІІ ПКУ, податкова консультація має індивідуальних характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
   
   Заступник начальника

Д.М. Мельник