У якому періоді платник податку відображає витрати зі сплати нерезиденту винагороди у разі, якщо цей платник є пов'язаною особою з таким нерезидентом?
Абзацом першим пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.94 р. №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами та доповненнями, далі – Закон № 334) визначено, що не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші, ніж суми, розраховані за звичайними цінами.
При цьому пп. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону № 334 встановлено, що датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами, які є нерезидентами, є дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх імпорті – також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг), – дата їх фактичного отримання від таких осіб незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової).
Враховуючи вищевикладене, платник податку, який уклав з нерезидентом угоду та є пов'язаною особою з таким нерезидентом, має право відносити винагороду за надані роботи (послуги) до складу власних валових витрат за умови належного документального оформлення наданих послуг та зв'язку цих витрат з господарською діяльністю в межах фактично сплачених сум за ціною не вище за звичайну (розраховану відповідно до п. 1.20 ст. 1 Закону № 334/94-ВР), за датою фактичного отримання від нерезидента результатів робіт (послуг).
