Все сайты
Незалежно від того, чи тимчасова непрацездатність працівника настала до початку простою, чи у період простою та продовжується після його закінчення, оплата днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві здійснюється на загальних підставах і надаєтьсяу у порядку та розмірах, визначених Законом №2240.
Відповідно до частини другої статті 53 Закону №2240 порядок обчислення середньої заробітної плати для розрахунку допомог по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах визначається Кабінетом Міністрів України, який постановою від 26.09.2001р. №1266 затвердив «Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням».
Розрахунок середньої заробітної плати проводиться відповідно до Порядку №1266, шляхом ділення нарахованої заробітної плати на кількість фактично відпрацьованих робочих днів згідно з графіком роботи підприємства (працівника).
Згідно з «Інструкцією зі статистики заробітної плати», яка затверджена наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004р. №5, і зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27.01.2004р. за №114/8713 (п.2.2.12 Інструкції) оплата простоїв не з вини працівника відноситься до оплат за невідпрацьований час, які належать до фонду додаткової заробітної плати і на неї нараховуються страхові внески до ФСС з ТВП.
Обчислення страхових виплат відповідно до пункту 14 Порядку №1266 здійснюється виходячи з середньоденної заробітної плати за відпрацьований час. Тому виплати за час, упродовж якого працівник не працював, але за ним зберігався середній заробіток, обчислений відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.05.1995р. №100 (зокрема, оплата простою) не мають включатися до розрахунку.
Листок непрацездатності працівнику, тимчасова непрацездатність якого настала в період простою, має бути оплачено за робочі дні за графіком роботи працівника, що пропущені через хворобу.