Як сплачувати податок на землю фізичній особі (фізичній особі – підприємцю, підприємцю на єдиному податку) за придбану частку нежитлової будівлі.
Порядок та підстави набуття і реалізації права власності на землю та права користування землею, в тому числі у разі переходу права власності на будівлю і споруду, визначаються Земельним кодексом України (далі – Земельний кодекс).
Справляння земельного податку здійснюється відповідно до Закону України від 03.07.92 р. N 2535-XII "Про плату за землю" (зі змінами та доповненнями, далі – Закон № 2535), яким визначено коло платників земельного податку, ставки податку, порядок його обчислення і сплати, а також пільги окремим категоріям платників.
Статтею 377 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року № 435-ІУ (із змінами і доповненнями) встановлено, що до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду переходить право власності або право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Державна реєстрація прав проводиться місцевими органами державної реєстрації прав виключно за місцем знаходження нерухомого майна, а саме: в містах Києві та Севастополі, місті обласного підпорядкування, районі (п.4 ст.5 Закону № 1952-ІV)
Пунктом 4 статті 42 Земельного Кодексу України встановлено, що розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі проектів розподілу території кварталу, мікрорайону та відповідної землевпорядної документації.
Статтею 13 Закону № 2535 визначено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
На даний час грошова оцінка земельних ділянок у м. Києві визначається відповідно до рішення Київської міської ради від 26.07.07р № 43/1877 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва та Порядку її визначення», згідно якого нормативну грошову оцінку земельних ділянок або їх частин здійснює Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), яким з 1 вересня 2007 року змінено базову вартість земель міста Києва.
Таким чином, земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, Земельним кодексом. Справляння плати за землю в Україні здійснюється відповідно до Закону України “Про плату за землю” (із змінами та доповненнями ) від 03. 07. 1992 року № 2535-ХІІ статтею 2 розділу І якого визначено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати за землю.
Земельним кодексом визначено, що земельні ділянки можуть передаватись у власність, надаватися в постійне користування або оренду.
Платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій (стаття 14).
Податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (стаття 17).
Тобто суб'єкти господарської діяльності – фізичні особи повинні самостійно обчислити суму земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подавати відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік та сплачувати рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Що стосується плати за землю з громадян (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки), то відповідно до статті 16 Закону N 2535-XII облік громадян - платників земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності і нарахування відповідних сум проводиться щороку станом на 1 травня.
Згідно зі статтею 14 Закону N 2535-XII нарахування громадянам сум земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 15 липня поточного року платіжне повідомлення про внесення платежу.
Відповідно до статті 17 Закону N 2535-XII земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності громадянами сплачуються рівними частками до 15 серпня і 15 листопада (лист ДПА України «Про сплату орендної плати за землю і земельного податку фізичними особами» від 13.05.05р № 9179/7/17-2217).
Що стосується звільнення від сплати земельного податку фізичної особи як суб’єкта господарської діяльності і платника Єдиного податку, то Указом Президента України від 03.07.98 №727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва" (в редакції Указу Президента України від 28 червня 1999 року № 746/99), регулюється порядок застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва.
Суб’єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником ряду видів податків і зборів (обов’язкових платежів) в т.ч. плати (податку) за землю. Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2000 № 507 "Роз’яснення Указу Президента України від 3 липня 1998р. №727" (пункт 6), роз’яснено , що такий платник єдиного податку звільняється від плати (податку) за землю лише за ділянки, які використовуються ним для провадження підприємницької діяльності, тобто за ті ділянки, які надані йому в установленому чинним законодавством порядку саме для здійснення підприємницької діяльності, і доходи від провадження якої оподатковуються єдиним податком.
