Отключить рекламу

Підпишіться!


Бухгалтер 911, березень, 2015/№12
Друкувати

Обліковуємо податок на нерухомість: і знову підводне каміння...

Шевчук Михайло, податковий експерт, m.shevchuk@buhgalter911.com
Здавалося б, скільки ще запитань може виникати щодо цього податку. Але резерв головоломок явно не вичерпаний. На перший погляд, хоча б у бухобліку все повинно бути просто. Ще б пак! Одна тільки деталь — право зменшити об’єкт обкладення податком на прибуток на суму сплаченого податку за нежитлові об’єкти — чого варта! Як усе облікувати, та так, щоб не задвоїти витрати? Давайте розбиратися разом!
оподаткування майна, бухоблік

Класифікація витрат

До нового року проблем з бухобліком податку на нерухомість, відверто кажучи, було поменше. І тут не тільки згадане податковоприбуткове право на зменшення об’єкта оподаткування. Адже сплачуємо тепер ще й за об’єкти нежитлової нерухомості, які, на відміну від нерухомості житлової, безпосередньо використовуються в госпдіяльності*…

* Деталі можна знайти у статті «Податок на нерухомість: розпаковуємо «подарунки під ялинку» у журналі «Бухгалтер 911», 2015, № 3.

Які це матиме наслідки? Дивіться: у принципі, у  П(С)БО 16 податки наведені тільки у складі адмінвидатків (крім тих, які потрапляють до виробничої собівартості). Водночас ми переконані, що податок на нерухомість потрібно включати до витрат залежно від напряму використання нерухомості, за яку він сплачується. Зокрема, за:

— адміністративними будівлями (офісні приміщення тощо) — до адмінвитрат, на Дт 92;

— збутовими будівлями (склади тощо) — до збутових витрат, на Дт 93;

— іншими приміщеннями — до інших витрат, на Дт 94.

Що стосується виробничої собівартості, то податок на нерухомість можна включити до неї безпосередньо тільки в тому випадку, якщо його можна пов’язати з конкретним видом продукції (наприклад, якщо послуга надається в одному приміщенні).

Але що, якщо приміщення використовується для виробництва декількох видів продукції. Чи можна в цьому випадку включити суму нарахованого податку на таку будівлю до виробничої собівартості виробленої продукції? Вважаємо, що там їй не місце. І ось чому.

Почнемо з того, що до інших прямих витрат її ставити не годиться. Наші витрати у вигляді «нерухомого» податку відноситимуться до виробництва в цілому, а не якоїсь конкретної продукції. Якщо такий «загальновиробничий» податок уключити тільки до собівартості виробленої продукції, то фактор «нормальної потужності» не буде врахований, а це економічно неправильно.

За визначенням з  п. 4 П(С)БО 16 прямими вважають витрати, які можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об’єкта витрат економічно доцільним шляхом. Розшифровку цього «шляху» нормативні акти не дають, тому тут кожне підприємство саме визначає, що «доцільно», а що ні.

Тому таким витратам дорога у постійні загальновиробничі. Після розподілу вони спрямовуються на конкретний об’єкт витрат, а в нерозподіленій частині — до собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення (у цьому випадку — у періоді нарахування податку).

Аванси за нерухомістю: як відобразити?

Нагадаємо дві важливі норми: згідно з п.п. 266.6.1 ПКУ базовий податковий (звітний) період з податку на нерухомість дорівнює календарному року. При цьому податок сплачують авансовими внесками щокварталу до 30-го числа місяця, наступного за звітним кварталом (п.п. «б» п.п. 266.10.1 ПКУ).

** Про те, як зробити це в умовах відсутності нової форми деки, ви могли прочитати у статті «Податок на нерухомість: стара декларація за новими правилами» у журналі «Бухгалтер 911», 2015, № 7.

Відзвітувати за оподатковувану нерухомість ви повинні були не пізніше 19 лютого**. А ось сплатити перший (із чотирьох) авансовий внесок за цією декларацією доведеться до 30 квітня. Тобто останній день для цього — середа 29 квітня.

У якому ж періоді потрібно відобразити нарахування податку? Вважаємо, що вирішення цього питання залежить від того, хто саме нараховує податок на нерухомість.

НЕплатник податку на прибуток. З цими товаришами найпростіше ☺. У цьому випадку податок відображайте у витратах протягом усього року, причому щомісячно. Якщо точніше, то в загальному випадку останнім днем місяця.

Схожим чином свого часу діяли з платою за землю.

І врахуйте ще одне: аванси — тільки назва. Насправді цей платіж є «звичайним» (тобто сплата здійснюється після його нарахування в КОР), а не авансовим. Отже, коли відобразите податок на нерухомість в річній деці, ви, тим самим, нараховуєте його. Щоправда, у бухгалтерському обліку таке нарахування слід показувати не разом, а поступово — ніби «розмазуючи» суму по всьому року.

Причому, як ми вже зазначали, вважаємо, що робити це потрібно щомісячно (для коректного формування собівартості продукції). Наприклад, для офісних будівель нарахування податку виглядатиме так: Дт 92 — Кт 641. Сплата податку відображається стандартно: Дт 641 — Кт 311.

Тепер розглянемо на прикладі, як повинен виглядати бухоблік податку на нерухомість.

Приклад. У підприємства — неплатника податку на прибуток у власності п’ять об’єктів нежитлової нерухомості загальною площею 900 м2 (офісні будівлі). Для всіх цих об’єктів місцевою радою встановлено одну й ту саму ставку податку на нерухомість*** — 12 грн./м2. У поданій у лютому декларації річна сума податкового зобов’язання становила 10800 грн. (2700 грн./квартал).

*** Як бути, якщо місцева рада не встановила ставки податку своєчасно, ви могли прочитати у статті «Податок на нерухомість: якщо ставки… забули встановити» у журналі «Бухгалтер 911», 2015, № 5.

Бухгалтерський облік нарахування/сплати податку на нерухомість

№ з/п

Зміст господарської операції

Сума, грн.

Бухгалтерський облік

Дт

Кт

1

Відображено суму податку за січень

900

92

641/нерух.

2

Відображено суму податку за лютий

900

92

641/нерух.

3

Відображено суму податку за березень

900

92

641/нерух.

4

Сплачено суму податку за I квартал

2700

641/нерух.

311

 

Але само собою, протягом року склад нерухомості, що перебуває у вашій власності, може змінюватися. Як бути в такому разі? Нагадуємо: при виникненні нового об’єкта податок за нього сплачується з місяця, в якому виникло право власності на нього (п.п. 266.7.5 ПКУ).

У такому разі з місяця, в якому у вас виникло право власності на об’єкт, показуйте нарахування податку, збільшеного на відповідну суму.

У свою чергу, особа, яка втратила право власності на об’єкт, показуватиме в нарахуванні з цього місяця вже зменшену суму.

Наприклад, повертаючись до нашого прикладу. Якщо в березні підприємство отримає у власність об’єкт нерухомості (ще одне офісне приміщення), річна сума податку на нерухомість за який становить 1200 грн., нарахування/сплата податку за I квартал виглядатиме так:

Бухгалтерський облік нарахування/сплати податку на нерухомість

№ з/п

Зміст господарської операції

Сума, грн.

Бухгалтерський облік

Дт

Кт

1

Відображено суму податку за січень

900

92

641/нерух.

2

Відображено суму податку за лютий

900

92

641/нерух.

3

Відображено суму податку за березень

1000

92

641/нерух.

4

Сплачено суму податку за I квартал

2800

641/нерух.

311

 

Платник податку на прибуток. У таких осіб усе складніше. Головним чином через те, що через неуважність законодавця сума податку може «зіграти» у зменшення податку на прибуток двічі (у складі витрат і безпосередньо). Якщо вчинити так, можна нажити собі зайвих проблем, тому тримайте цей момент під контролем.

Тепер про все по порядку. Якщо у власності підприємства є об’єкти як житлової, так і нежитлової нерухомості, податок на нерухомість доведеться відображати на окремих субрахунках. Наприклад:

— податок на нежитлову нерухомість — на субрахунку 641/податок на нерухомість/нежитлова;

— податок на житлову нерухомість — на субрахунку 641/податок на нерухомість/житлова.

Це потрібно тому, що ПКУ дозволяє зменшувати податок на прибуток на суму «нежитлового нерухомого» податку ( п. 137.5 ПКУ). Тому його слід обліковувати окремо. Причому зауважте кілька нюансів:

Припустимо, ви низькодохідний платник і фінрезультат до оподаткування становив 100 тис. грн. Збитків минулих років немає. Отже, сума податку — 18 тис. грн. (100 тис. грн. х 0,18). Саме її ви маєте право зменшити на суму «нежитлового» податку на нерухомість.

1) це зменшення — не одна з «прибуткових» різниць, а тому це правило стосується і низькодохідних, і високодохідних платників;

2) податок на прибуток зменшують на суму нарахованого та сплаченого (!) податку на нерухомість. Ураховуючи це, під питанням останній платіж з податку на нерухомість за рік (граничний строк сплати цієї суми припадає на наступний рік).

Але це ще не все. Саме тут і виникає зазначена проблема з подвійним зменшенням об’єкта податку на прибуток. Уперше — у складі витрат (зокрема, через рахунки 92, 93 тощо), удруге — шляхом безпосереднього зменшення суми податку на прибуток. Звичайно ж, так робити не можна. Але чому тоді віддати пріоритет — витратам чи зменшенню?

На жаль, упевнено відповісти можна буде тільки після появи форми декларації. Поки ж можемо лише гадати.

І почнемо з того, що від бухгалтерських правил нам нікуди не втекти. Тобто при нарахуванні податку його все одно доведеться відображати у складі витрат. Водночас, щоб уникнути зазначеного «задвоєння», для визначення податку на прибуток суму витрат у частині «нежитлового нерухомого» податку потрібно додати до фінрезультату (при цьому в бухобліку нічого подібного не робимо). У такий спосіб ми виключимо задвоєння і тим самим вийдемо на потрібну суму податку.

При цьому зауважте: коли ви відображатимете податок на прибуток у бухобліку (за допомогою запису Дт 98 — Кт 641/податок на прибуток), зазначати потрібно саме цю суму. Тобто вже зменшену на податок на нерухомість. Як доказ — положення П(С)БО 17, згідно з п. 11 якого як зобов’язи, так і дебіторську заборгованість (у разі сплати авансових внесків) з податку на прибуток визначають згідно з податковим законодавством. І саме його вимоги дають право на зменшення, що цікавить нас.

У принципі, нормальний варіант. Погано тільки, що це чистої води самодіяльність. Адже такі дії (а саме коригування фінрезультату на суму податку на нерухомість) не передбачені ані П(С)БО, ані ПКУ. Особливо яскраво це виявляється в частині низькодохідних платників, які, в ідеалі, податок на прибуток повинні визначати тільки на підставі бухгалтерського фінрезультату (узагалі без жодних коригувань).

У принципі, ще одним можливим варіантом може бути відображення податку на нерухомість за Дт 98. Що стосується податку на прибуток, то він нараховуватиметься (теж на Дт 98) у сумі, уже зменшеній на податок на нерухомість. Але, правду кажучи, цей підхід теж має серйозні недоліки. Адже в такому разі виходить, що один і той самий податок в одного платника може відображатися в бухобліку по-різному тільки через положення ПКУ.

У цій ситуації тішить тільки те, що час ще є (доки не з’явиться форма декларації і думка податківців). Тим більше що для більшості платників звітний період з податку на прибуток — рік.

І ще раз нагадаємо, що зазначена проблема стосується тільки нежитлової нерухомості. У частині житлової все зрозуміліше (там відсутнє питання щодо задвоєння) — податок відноситься тільки на витрати (зменшення на його суму податку на прибуток ПКУ не передбачає).

m.shevchuk@buhgalter911.com

Для того, чтоб распечатать текст необходимо авторизоваться или зарегистрироваться