Отключить рекламу

Підпишіться!


Бухгалтер 911, жовтень, 2015/№43
Друкувати

ВСУ і ДФСУ про граничний строк сплати податків

Голенко Олександр, податковий експерт, buhgalter911@mail.ua
Спірна проблема є такою старою, як і ПКУ. Для розуміння її суті потрібно згадати, що п. 49.20 цього Кодексу передбачає: якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, наступний за вихідним або святковим днем. За звичкою це називають «перенесенням строку подання»... Так-от, проблема стосується строків сплати тих податків, які сплачуються згідно з поданою податковою декларацією. Полягає вона в тому, від якого саме дня відлічувати 10 днів граничного строку сплати податку.
сплата податкових зобов’язів, «святково-вихідне» перенесення

Так усе ж таки, від якого саме дня відлічувати 10 днів граничного строку сплати податку, приписаних абз. 1 п. 57.1 ПКУ, — від календарного дня після граничного строку подання декларації без урахування перенесення (тобто фактично від вихідного або святкового — якщо так сталося) або вже з урахуванням такого перенесення (тобто від дня після фактичного останнього дня граничного строку подання декларації — наступного за вихідним або святковим — найближчого операційного дня)?

Вирішення справи судом

Маємо позитивну постанову ВСУ від 09.06.2015 р. у справі № 21-18а15. Увага: остаточна і не підлягає оскарженню! ВСУ: (1) вказав, що норма п. 57.1 ПКУ не містить посилання конкретно на п.п. 49.18.1 цього Кодексу, що встановлює граничні строки подання податкових декларацій, а тільки загальне поняття — «граничний строк, передбачений цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, установлених цим Кодексом»; (2) зауважив, що в п. 49.20 ПКУ немає поняття «переноситься», а використано термін «вважається», що не допускає двозначних тлумачень (!); (3) застосував норму п. 56.21 ПКУ щодо правоти платника за ситуації, коли законодавство може тлумачитися неоднозначно.

Коротше, для нас є цінним остаточний і такий, що не підлягає оскарженню, висновок ВСУ: у разі якщо останній день граничного строку подання податкової декларації припав на вихідний або святковий день і через це був перенесений на найближчий наступний операційний (банківський, робочий) день, то 10-денний строк сплати податку за поданою декларацією починає відлічуватися від дня після ФАКТИЧНОГО (тобто перенесеного) останнього дня подання. Крапка.

Позиція податкових органів

П’ятнадцять років податківці стверджували, що 10-денний строк сплати, установлений нині абз. 1 п. 57.1 ПКУ, слід відлічувати суворо від дня після останнього календарного дня граничного строку подання декларації, навіть якщо цей день є вихідним або святковим. Для ілюстрації такої їх позиції можна вказати, зокрема, на: (1) Узагальнюючу податкову консультацію, затверджену наказом ДПСУ від 21.12.2012 р. № 1171, і (2) консультацію в категорії 135.02 ЗІР.

Однак «кінь на чотирьох, та й то спотикається».

У листі від 09.10.2015 р. № 21492/6/99-99-15-04-02-15 ДФСУ вже прямо відмічає, що при «святково-вихідних» перенесеннях слід враховувати правову позицію ВСУ, викладену в постанові від 09.06.2015 р. у справі № 21-18а15.

Податківці, схоже, уже готові прислухатися «до здорового глузду» і «ретранслюють» висновок ВСУ, що 10-денний строк сплати податку за поданою декларацією починає відлічуватися від дня після фактичного (тобто перенесеного) останнього дня подання.

Думка редакції

ВСУ має рацію на всі сто! Шкода тільки, що не стосовно ПДВ. Проблема полягає в тому, що відносно ПДВ граничний строк подання декларації (20 календарних днів) і місячний базовий звітний (податковий) період встановлені спеціальним п. 203.1 ПКУ, а 10-денний граничний строк сплати — спеціальним п. 203.2 цього Кодексу. Причому — увага! — початок перебігу цього строку в цьому самому п. 203.2 ПКУ прямо прив’язаний не до якогось там «робочого дня», а конкретно до останнього дня відповідного граничного строку, передбаченого п. 203.1 цього Кодексу для подання податкової декларації. І тут на повний зріст стає питання про пріоритет норм: за загальним правилом — спеціальних над загальними.

Перенесення граничного строку подання ПДВ-декларації через те, що останній день такого строку припадає на вихідний/святковий день. Тут норма п. 49.20 ПКУ є унікальною, а значить, і пріоритетною! Причому для будь-якого граничного строку подання (оскільки вона не посилається лише на строки з  п. 49.18 ПКУ).

Тобто, якщо останній день граничного строку подання ПДВ-декларації припав на вихідний або святковий день, то на підставі п. 49.20 ПКУ останнім днем цього строку вважається найближчий наступний операційний день.

Перенесення граничного строку сплати ПДВ через те, що останній день граничного строку подання декларації припадає на вихідний/святковий день. А ось тут стосовно дня, з якого починає перебіг 10-денний граничний строк сплати ПДВ, можна угледіти конфлікт норм і сперечатися, яка норма є «більш спеціальною» : (а) жорстко прив’язаний до календаря останній день граничного строку подання ПДВ-декларації згідно із спеціальним п. 203.1 (та ідентичному йому — загальному п.п. 49.18.1) ПКУ — на тій підставі, що, мовляв, норма п. 203.2 ПКУ визнається спеціальною порівняно із загальною нормою абз. 1 п. 57.1 цього Кодексу, або навпаки — (б) день, що вважається останнім, тобто перенесений на найближчий операційний (робочий) день, — на тій підставі, що «переносна» норма (тобто п. 49.20 ПКУ) визнається спеціальною і пріоритетною порівняно з «жорсткою» нормою п. 203.2 ПКУ. Ну хоча б тому, що остання перенесення строку взагалі не регламентує… Ось тут би ВСУ і застосувати норму п. 56.21 ПКУ щодо так званого конфлікту інтересів, прямо назвавши п. 49.20 цього Кодексу пріоритетним над його ж п. 203.2. Аж ні — у постанові, що стосується ПДВ, ВСУ про ст. 203 ПКУ, на жаль (що є підозрілим), промовчав…

Не виключено, що податківці пустять цей нюанс «повз вуха» (у згаданому раніше листі не міститься щодо ПДВ будь-яких застережень), але гарантувати цього не можна.

Тому в «переносному» питанні можна порекомендувати стосовно ПДВ дотримуватися обережного (звичного нам) підходу.

При цьому нагадаємо: основне завдання платника ПДВ сьогодні — забезпечити «у строки, передбачені ПКУ для самостійної сплати зобов’язань з ПДВ» наявність коштів на ПДВ-рахунку в достатніх для їх погашення обсягах ( п. 40 підрозд. 2 розд. XX ПКУ).

Наостанок ще раз звертаємо увагу платників податків на ту невтішну обставину, що у разі, якщо останній день строку сплати податку припав на вихідний або святковий день, його сплату слід здійснити завчасно! «Сплатно-переносних» норм ПКУ не містить!

buhgalter911@mail.ua

Для того, чтоб распечатать текст необходимо авторизоваться или зарегистрироваться