Отключить рекламу

Підпишіться!


Бухгалтер 911, листопад, 2016/№46
Друкувати

Основні засоби тимчасово не використовуються: погляд під ПДВ-кутом

Казанова Марина, податковий експерт, m.kazanova@buhgalter911.com
Основні засоби тимчасово не використовуються: простоюють, перебувають на ремонті або консервації. Чи потрібно в цьому випадку нараховувати податкові зобов’язання з ПДВ на підставі п. 198.5 ПКУ як на такі, що не використовуються у госпдіяльності?
ПДВ-облік, ремонт, консервація основних засобів

Ми вважаємо, що нараховувати ПДВ-зобов’язання за п. 198.5 ПКУ у разі тимчасового невикористання основних засобів не потрібно. Адже цей пункт вимагає нараховувати «компенсуючі» податкові зобов’язання, якщо змінюється напрям використання товарів / послуг / основних засобів, тобто коли вони:

— починають використовуватися у звільнених або необ’єктних операціях ( пп. «а» та «б» п. 198.5 ПКУ);

— переводяться для невиробничого використання ( п.п. «в» п. 198.5 ПКУ);

— починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю ( п.п. «г» п. 198.5 ПКУ).

Сам по собі тимчасовий «простій» основних засобів (якщо не змінюється їх господарське призначення) не передбачає зміни напряму їх використання. Основний засіб, як і раніше, призначений для використання в оподатковуваних операціях. Просто використання як таке тимчасово не відбувається.

Нагадаємо: згідно з п. 198.3 ПКУ нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи почали товари/послуги, основні засоби використовуватися в оподатковуваних операціях та чи здійснював взагалі платник оподатковувані операції у звітному періоді ( останній абзац п. 198.3 ПКУ). Інакше кажучи, факт експлуатації (використання) основних засобів як такий не впливає на право платника на податковий кредит.

Але чи згодні з цим податківці? Ризик того, що у разі тимчасового невикористання основних засобів вони захочуть бачити ПДВ-зобов’язання за п. 198.5 ПКУ, є . Щодо цього особливо насторожують листи ДФСУ від 05.11.2015 р. № 23598/6/99-99-19-02-02-15 та від 12.03.2016 р. № 5389/6/99-99-19-02-02-15 (ср. 025069200). Стосуються вони, щоправда, нарахування амортизації, але податківці в них дійшли висновку, що основні засоби, які тимчасово не використовуються (перебувають на консервації або капремонті), вважаються невиробничими на підставі п.п. 138.3.2 ПКУ.

А раз податківці дійшли такого висновку, не виключено, що у разі тимчасового невикористання основних засобів вони вимагатимуть нарахування «компенсуючих» зобов’язань на підставі п.п. «в» п. 198.5 ПКУ (переведення виробничих основних засобів до складу невиробничих) .

Є ризик, що основні засоби, які тимчасово «простоюють», податківці визнають невиробничими, тож наполягатимуть на нарахуванні «компенсуючих» податкових зобов’язань за п. 198.5 ПКУ.

Але ще раз підкреслимо: на наш погляд, підстав для цього у податківців немає.

Підпункт 138.3.2 ПКУ дійсно визначає невиробничі основні засоби як основні засоби, які не використовуються в господарській діяльності платника.

Але сприймати цей підпункт буквально не слід. Якщо основний засіб тимчасово не використовується, це не означає, що він автоматично стає невиробничим (якщо принципово не змінюється напрям його використання).

Із системного прочитання ПКУ можна зрозуміти, що невиробничим слід вважати тільки той об’єкт основних засобів, що не призначений для використання в госпдіяльності. А тимчасове призупинення його експлуатації за незмінного призначення на статус «виробничності» жодним чином не впливає. Адже інакше вийде, що будь-який основний засіб, який тимчасово не експлуатується в господарській діяльності, у будь-який період часу одразу ж стає невиробничим. Так можна дійти до абсурду, коли службовий автомобіль, який тимчасово не використовується (якщо поїздки на ньому тимчасово не здійснюються), також автоматично вважатиметься невиробничим .

Згодні з нашою думкою і суди . Так, у постанові ВАСУ від 19.08.2015 р. № К/800/56497/14 зазначено, що:

«за наявності у платника наміру отримати прибуток від використання основних фондів у майбутньому, тимчасове утримання таких основних фондів без фактичного використання в господарській діяльності не змінює їх виробничого характеру».

Тимчасове невикористання основних засобів не означає, що вони стали невиробничими.

Загалом, висновок такий: нараховувати податкові зобов’язання за п. 198.5 ПКУ у разі тимчасового невикористання основних засобів не потрібно. Підстав зараховувати їх до складу невиробничих немає. Та й негосподарського використання тут ніякого немає (адже основний засіб у принципі не використовується ні в якій діяльності). Але не виключено, що податківці вважатимуть інакше.

Тому, якщо йдеться про тривалий «простій» основних засобів або їх консервацію на тривалий час, краще отримати від податківців індивідуальну податкову консультацію з роз’ясненнями щодо того, чи потрібно їх переводити до складу невиробничих.

Обережним платникам у разі тривалого невикористання основних засобів можна порадити і такий варіант:

— перевести основні засоби до складу невиробничих та нарахувати податкові зобов’язання на підставі п.п. «в» п. 198.5 ПКУ (вважаючи їх тимчасовим переведенням до складу невиробничих);

Нарахувати податкові зобов’язання доведеться виходячи з балансової (залишкової вартості) основного засобу за даними бухобліку на початок звітного періоду, в якому здійснено його переведення до складу невиробничих активів.

— пізніше, коли основні засоби знову «повернуться в експлуатацію», — відкоригувати раніше нараховані податкові зобов’язання, склавши розрахунок коригування до раніше складеної податкової накладної*. Зробити це дозволяє абз. 6 п. 198.5 ПКУ.

* Про те, як скласти розрахунок коригування в цьому випадку, ми писали у статті «Розрахунок коригування до «особливих» податкових накладних: є нюанси» у журналі «Бухгалтер 911», 2016, № 23.

Для того, чтоб распечатать текст необходимо авторизоваться или зарегистрироваться