Сайт для бухгалтерів №1 в Україні

Отримуйте
новини поштою!


Бухгалтер 911, вересень, 2016/№36
Друкувати

Пошуки працівника-інваліда: ф. № 3-ПН проти адмінгоспсанкцій

Білова Наталя, експерт з питань оплати праці, buhgalter911@mail.ua
Ви вже знаєте, що працевлаштування інвалідів у межах встановленого нормативу робочих місць — обов’язок роботодавця. Але чи повинен він самостійно шукати таких працівників, чи, можливо, йому досить оголосити привселюдно про наявність вакантних «інвалідних» місць, та й квит? Давайте розбиратися в цьому важливому питанні разом!
санкції, вина, перевірки

На перший погляд може здатися, що під виконанням нормативу робочих місць розуміється зобов’язання підприємства/підприємця самостійно вживати усіх заходів щодо працевлаштування інвалідів. А все тому, що в ч. 3 ст. 19 Закону № 875* зазначено: роботодавець зобов’язаний самостійно забезпечувати працевлаштування інвалідів на виділені або створені робочі місця в рахунок установлених нормативів. Але це тільки на перший погляд.

* Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.91 р. № 875-XII.

Питання в тому: шукати чи не шукати

Принциповий момент. За Законом № 875 роботодавець повинен створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів. Займатися пошуком таких громадян з метою їх працевлаштування — не його справа.

Так, у ч. 1 ст. 18 цього Закону зазначено, що право інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу забезпечується шляхом безпосереднього їх звернення на підприємства або до держслужби зайнятості. Тобто щоб отримати роботу, інвалід сам має звернутися: або безпосередньо на підприємство, або до держслужби зайнятості.

Від роботодавця ж вимагається лише (ч. 3 ст. 18 Закону № 875):

виділяти та створювати робочі місця для інвалідів;

— надавати держслужбі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів (про наявність створених робочих місць та вакансії щодо них);

— звітувати перед Фондом інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Бачите: серед перелічених обов’язків підприємства немає такого обов’язку, як пошук непрацевлаштованих інвалідів.

Пошуком відповідної роботи для цієї категорії працівників повинен займатися не сам потенційний роботодавець, а держслужба зайнятості.

Цікаво, як довести, що «інвалідне» робоче місце ви створили і готові були працевлаштувати на нього інваліда? Для цього достатньо:

1) видати наказ по підприємству про виділення та створення робочих місць для працевлаштування інвалідів і внести до штатного розпису (зарезервувати) посади (професії), на які планується працевлаштувати інвалідів;

2) подати до центру зайнятості звіт за формою № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», затвердженою наказом Мінсоцполітики від 31.05.2013 р. № 316 (ср. ). Обов’язково зазначте в його п. 4 розд. II, що на вакантну посаду потрібний інвалід.

Якщо є бажання, можете вжити ще й додаткових заходів для заповнення передбачених нормативом вакансій.

Зверніться з письмовим запитом до громадських організацій інвалідів, помістіть оголошення про «інвалідні» вакансії у ЗМІ, на інтернет-ресурсах.

А що Фонд інвалідів?

Ви виконали усі необхідні дії, передбачені Законом № 875 для працевлаштування інвалідів, — створили робочі місця і сповістили про це центр зайнятості, але ці місця так і залишилися незайнятими, оскільки центр зайнятості не направив до вас необхідну кількість інвалідів? На наше глибоке переконання, жодні санкції за невиконання «інвалідного» нормативу в цьому разі до вас застосовуватися не повинні. Чому? Все просто.

Адмінгоспсанкції за робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів і не зайняті ними, сплата яких передбачена ст. 20 Закону № 875, є засобом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв’язку із вчиненням правопорушення.

Це не податок, не збір (обов’язковий платіж), що підлягає обов’язковій сплаті.

А така відповідальність у підприємств (підприємців) настає у разі, якщо вони не доведуть, що вжили усіх належних заходів, щоб не допустити цього правопорушення ( ч. 1 і 2 ст. 218 ГКУ).

Підтверджують це й суди (див., наприклад, постанови ВСУ від 02.04.2013 р. № 21-95а13 і від 16.04.2013 р. № 21-81а13, а також ВАСУ від 08.07.2014 р. у справі № К/9991/79273/11 та від 21.08.2014 р. у справі № К/800/29264/14).

Вони підкреслюють, що завдання роботодавця — створити робоче місце для інваліда, а підшукати і направити до нього такого працівника — справа центру зайнятості.

Чому справа дійшла до судів? Тому що Фонд інвалідів, на жаль, завжди вважав, що роботодавці повинні самі знайти та працевлаштувати в себе потрібну кількість інвалідів. Не виконав норматив — сплати санкції (див., наприклад, лист від 28.05.2013 р. № 1/6-175/09). А це не мало не багато половина (якщо працюють від 8 до 15 працівників) або ціла (15 працівників і більше) середньорічна зарплата працівника за кожне порожнє «інвалідне» робоче місце.

Тож будьте готові обстоювати свою правоту в суді. А допоможуть вам у цьому саме звіти за формою № 3-ПН з вакансіями для інвалідів!

На закінчення — ще трохи бальзаму для душі: завдяки змінам у ст. 19 Закону № 875 Фонд інвалідів з 09.12.2012 р. не має права проводити перевірки роботодавців щодо: реєстрації у Фонді; подання звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів; виконання нормативу робочих місць. Це підтверджує і сам Фонд (див. лист від 24.05.2013 р. № 1/3-59/68).

Із зазначеної дати проводити такі перевірки уповноважено органи Держпраці. Роблять вони це відповідно до Порядку проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженого наказом Мінсоцполітики від 02.07.2012 р. № 390. При цьому «трударі» не наділені правом контролювати нарахування та сплату роботодавцями санкцій за незайняті інвалідами робочі місця і пені.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі
Для того, чтоб распечатать текст необходимо оформить подписку
copy-print__image
Ця функція доступна тільки
авторизованим користувачам