Отключить рекламу

Підпишіться!


Бухгалтер 911, жовтень, 2017/№42
Друкувати

Сумісник і його основне місце роботи

Ушакова Лілія, експерт з питань оплати праці, buhgalter911@mail.ua
Сумісництво — це як любовний трикутник. Є в цих відносинах «перчинка». Хто є хто? Хто «основне місце роботи», а хто «у вільний від основної роботи час»? Цим хитросплетінням присвячені два листи Мінсоцполітики: від 14.04.2017 р. № 8185/0/2-17/13 і від 09.06.2017 р. № 294/0/22-17/134, яким ми і приділимо увагу.
трудове законодавство, прийняття на роботу

Чи повинен роботодавець вимагати від працівника, що приймається на роботу на умовах зовнішнього сумісництва, підтвердження того, що в нього є основне місце роботи (наприклад, довідку з основного місця роботи або виписку з трудової книжки)?

Не просто не повинен, а не має права вимагати таких документів, оскільки це не передбачено чинним законодавством (див. ст. 24 і 25 КЗпП).

Тобто при працевлаштуванні зовнішнього сумісника роботодавець не зобов’язаний перевіряти наявність у нього основного місця роботи. Водночас він може попросити працівника надати йому інформацію про основне місце роботи.

Працівник не бажає нею ділитися? На нема і суду нема. Якщо працівник вас влаштовує, приймайте його на роботу .

Мінсоцполітики в листі від 14.04.2017 р. № 8185/0/2-17/13 попереджає: роботодавець не має права відмовити працівникові в прийнятті на роботу за сумісництвом у зв’язку з відсутністю в нього інформації про наявність у працівника основного місця роботи. Така відмова роботодавця є порушенням законодавства про працю.

Вимагання документа, надання якого не передбачено чинним законодавством, як і безпідставна відмова в прийнятті на роботу, можуть бути розцінені як порушення інших вимог трудового законодавства.

Припустимо, що працівника прийняли на роботу за сумісництвом. І тут з’ясовується, що кілька чи три місяці/роки тому він звільнився з основного місця роботи і забув про це повідомити за місцем роботи за сумісництвом. Що робити його роботодавцеві і яку «кару» чекати від Держпраці?!

Головне — не панікувати! Діємо за звичною схемою — міняємо статус працівника: «працівник-сумісник → основний працівник»*. І пам’ятаємо, що законодавство про працю не зобов’язує працівника повідомляти роботодавця, у якого він працює за сумісництвом, про звільнення з основного місця роботи. Також не передбачена відповідальність роботодавця за неповідомлення його сумісником про звільнення з основного місця роботи. На це звертає увагу Мінсоцполітики в листі від 09.06.2017 р. № 294/0/22-17/134 (ср. 025069200).

* Як це зробити, читайте в статті «Зміна статусу роботи: ось так поворот!» (журнал «Бухгалтер 911», 2017, № 24).

Про те, що працівник звільнився з основного місця роботи, роботодавець-сумісник може і не знати. І це цілком природно. Інакше йому довелося б щодня просити працівника надавати з основного місця роботи підтвердження того, що він усе ще там працює. Раптом працівник вирішить розпрощатися з основним місцем роботи саме сьогодні!

Але все-таки, щоб уникнути гострих кутів, приймаючи працівника на роботу за сумісництвом, попросіть його інформувати вас про зміну основного місця роботи.

Для того, чтоб распечатать текст необходимо авторизоваться или зарегистрироваться